Справа № 761/12323/24
Провадження № 2/761/2075/2025
17 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.,
за участі:
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Кравченка Р.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування,
У квітні 2024р. позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Страхова компанія «ІНГО», в якому просив суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 53216,61 грн., в тому числі 48263,61 грн. - сума недоплаченого страхового відшкодування та 4949,00 грн. - вартість послуг з оцінки пошкодженого майна експертом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09 вересня 2023р. біля 16:00 год. мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП), за наступних обставин: водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом мотоциклом марки «Honda» моделі «CBF», д.н.з. НОМЕР_1 , між населеними пунктами смт. Міжгір'я та с. Запереділля Хустського району Закарпатської області, рухаючись у напрямку смт. Міжгір'я, на заокругленій ділянці дороги праворуч, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення в задню ліву частину (бампер) зустрічного автомобіля «Volvo» моделі «S-90», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 .. Власником пошкодженого автомобіля «Volvo» д.н.з. НОМЕР_3 є позивач ОСОБА_2 .
Зазначена ДТП мала місце з вини водія ОСОБА_3 , що було встановлено в межах здійснення досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071110000185 від 10 вересня 2023р. за ч. 1 ст. 286 КК України.
В результаті ДТП належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження. Згідно з звітом №1834 «про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Volvo» д.н.з. НОМЕР_3 від 24 листопада 2023р., розмір майнового збитку заподіяного позивачу, як власнику автомобіля «Volvo», д.н.з. НОМЕР_3 було визначено на суму 104545,09 грн., з яких: 96788,31 грн. - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та 7756,78 грн. - втрата товарної вартості.
07 листопада 2023р. позивач звернувся до офіційної станції технічного обслуговування Філія «Віннер ВКН» ТОВ «Віннер Автомотів», якою було проведено дефектування пошкоджень автомобіля «Volvo» д.н.з. НОМЕР_3 після ДТП, та здійснено відновлювальний ремонт, вартість якого склала 96788,31 грн., та була сплачена позивачем в повному обсязі.
На момент ДТП цивільна відповідальність водія мотоцикла «Honda» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача, та останнім було визначено ДТП страховим випадком та сплачено позивачу суму страхового відшкодування, з урахуванням розміру франшизи, в сумі 48524,70 грн.
На думку позивача, страховиком невірно було розраховано суму страхового відшкодування, та в досудовому порядку страховик відмовляється здійснити виплату решти суми страхового відшкодування, а тому позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом до відповідача, і з метою захисту свого порушеного права просив суд стягнути невиплачену частину суми страхового відшкодування.
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди (повна вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача) і належним розміром страхового відшкодування (вартість відновлювального ремонту, з урахуванням зносу за вирахуванням визначеної полісом франшизи), на думку позивача, становить: 48263,61 грн. грн., яку позивач просив стягнути на свою користь із відповідача.
Крім того, вартість послуг з оцінки пошкодженого майна експертом, яку позивач сплатив за проведення оцінки становить 4 949,00 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь із відповідача.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
18 червня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов відповідача (а.с. 110-116, т. 1), в якому сторона відповідача заявлені позовні вимоги не визнала, зазначивши, при цьому, що відповідачем для визначення розміру вартості відновлювального ремонту автомобіля «Volvo» д.н.з. НОМЕР_2 було залучено оцінювача ОСОБА_5 , який провів оцінку автомобіля позивача та склав звіт № 55339 від 08 листопада 2023р., відповідно до якого вартість матеріального збитку заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ без врахування ВТВ складає 48524,70 грн., з урахуванням ПДВ, а тому відповідач, з урахуванням положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплатив страхове відшкодування позивачу у розмірі 48524,70 грн.
18 червня 2024р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи. На вирішення судовому експерту пропонувалось поставити питання: Яка вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля позивача, внаслідок його пошкодження в ДТП від 09 вересня 2023р.
20 вересня 2025р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 180-189 т. 1), в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначивши, що доводи сторони відповідача наведені у відзиві на позов є безпідставними та необґрунтованими.
Заперечення на відповідь на відзив стороною відповідача на адресу суду не подавались.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024р. задоволено клопотання сторони відповідача про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи та зупинено провадження по справі на час зупинення провадження по справі було зупинено, на час проведення експертизи.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025р. ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024р. залишено без змін, апеляційну скаргу сторони позивача на зазначену ухвалу суду залишено без задоволення.
09 липня 2025р. на адресу суду від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з супровідним листом №19/38/4-30330 від 02 липня 2025р. надійшли: Висновок експертів №СЕ-19-25/15963-АВ від 17.06.2025р. та матеріали цивільної справи №761/12323/24 у двох томах.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025р. поновлено зупинене провадження і призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання 17 листопада 2025р., сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, представник позивача подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, яка заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, сторона відповідача поважність причин неявки свого представника до суду не повідомила.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе подовжити розгляд справи у відсутність сторін.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, та не оспорювалося сторонами, що 09 вересня 2023р. біля 16:00 год. мала місце ДТП, з вини водія ОСОБА_3 , який керував мотоциклом марки «Honda» моделі «CBF», д.н.з. НОМЕР_1 , між населеними пунктами смт Міжгір'я та с. Запереділля Хустського району Закарпатської області, рухаючись у напрямку смт. Міжгір'я, на заокругленій ділянці дороги в право не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення в задню ліву частину (бампер) зустрічного автомобіля марки «Volvo» моделі «S-90» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , власником якого є позивач ОСОБА_2 .
Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія мотоцикла марки «Honda» моделі «CBF», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована полісом в АТ «Страхова Компанія «ІНГО». Ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 160000,0 грн., франшиза 0,0 грн.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1) ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).
Судом встановлено, що на виконання положень ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем було надано відповідачу, усі необхідні документи, для здійснення виплати суми страхового відшкодування, в тому числі заяву про страхове відшкодування від 07 грудня 2023р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було визнано страховим випадком - ДТП, за участю автомобіля позивача «Volvo» моделі «S-90» д.н.з. НОМЕР_2 та мотоцикла «Honda» моделі «CBF», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та для визначення розміру вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача було залучено оцінювача ОСОБА_5 , який провів оцінку пошкоджень автомобіля та склав звіт про визначення вартості матеріального збитку власнику колісного транспортного засобу № 55339 від 08 листопада 2023р., відповідно до якого вартість матеріального збитку заподіяного власнику після аварійного пошкодження без врахування ВТВ складає 48524,70 гривень з урахуванням ПДВ.
Судом встановлено, і це не заперечувалися сторонами, що відповідачем було сплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 48524,70 грн.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що вважає, що відповідачем сума страхового відшкодування була розрахована невірно, і сума страхового відшкодування сплачена не в повному обсязі.
Згідно зі звіту № 1834 від 24 листопада 2023р., проведеного оцінювачем ОСОБА_6 вартість матеріального збитку заподіяного власнику після аварійного пошкодження автомобіля «Volvo» д.н.з. НОМЕР_2 було визначено на суму 104545,09грн., з яких: 96788,31 грн. - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу; 7756,78 грн. - втрата товарної вартості (а.с. 67-88 т.1).
За складання звіту позивачем сплачено оцінювачу ОСОБА_6 4949,00 грн., що доводиться квитанцією до платіжної інструкції від 13 листопада 2023р. (а.с.66 том1).
Судом встановлено, що 07 листопада 2023р. позивач звернувся до офіційної станції технічного обслуговування Філія «Віннер ВКН» ТОВ «Віннер Автомотів», якою було проведено дефектування пошкоджень автомобіля «Volvo» д.н.з. НОМЕР_3 після ДТП, та здійснено відновлювальний ремонт, вартість якого склала 96788,31 грн., та була сплачена позивачем в повному обсязі (а.с. 35-36 т. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 28 цього Закону України визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в п.п. 14, 15 Постанови від 01 березня 2013р. за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.
Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Висновком судового експерта за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19-25/15963-АВ від 17 червня 2025р. встановлена вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Volvo» д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження в ДТП, яка відбулась 09 вересня 2023р., складала 90 263,94 грн., (а.с. 47-71 т. 2).
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, судова транспортно-товарознавча експертиза від 17 червня 2025р. №СЕ-19-25/15963-АВ проведена головним судовим експертом відділу транспортно-товарознавчих досліджень та досліджень військового майна лабораторії інженерно-транспортних та товарознавчих досліджень ДНДЕКЦ МВС, на виконання ухвали суду, який попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. (а.с. 47, том 2). При цьому протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідача зазначений вище висновок експерта спростований не був.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1193 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4, 9 Постанови за № 6 від 27 березня 1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). При визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Водночас відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Натомість відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
Також відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був сплатити позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 96788,31 грн., при цьому судом критично оцінюються надані сторонами звіти з оцінки вартості пошкодженого автомобіля позивача та висновок експерта, який було проведено на підставі ухвали суду за клопотанням сторони відповідача, враховуючи фактичну суму коштів, яка була сплачена позивачем на відновлення пошкодженого автомобіля. При цьому судом враховано, що проведення відновлювального ремонту автомобіля позивача відбувалося на спеціалізованій станції технічного обслуговування, яка погоджена заводом - виробником, вартість запасних частин, є нижчою за вартість яка була використана судовим експертом та оцінювачем, витрати сторони позивача є реальними і не спростовані стороною відповідача протягом всього часу розгляду справи в суді.
Таким чином, враховуючи ліміти відповідальності за шкоду заподіяну майну полісом та сплачену відповідачем на користь позивача суму страхового відшкодування в досудовому порядку, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування у розмірі 48263,61 грн. (96 788,31 грн. - 48 524,70 грн.), стосовно витрат сторони позивача в розмірі 4949,00 грн. вартості послуг з оцінки пошкодженого майна оцінювачем ОСОБА_6 та витрат сторони відповідача за попередню сплату вартості судової експертизи в розмірі 11460,96 грн., не підлягають до задоволення, оскільки зазначений висновок та звіт, судом оцінюються критично.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 133, 137, 139, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 22, 1166, 1187, 1192, 1193, 1194 ЦК України; ст. ст. 3, 9, 22, 29, 32, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Страхова Компанія «ІНГО» (код ЄДРПОУ: 16285602, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33) про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова Компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_2 48263 /сорок вісім тисяч двісті шістдесят три/ грн. 61 коп. - суму недоплаченого страхового відшкодування; судовий збір у розмірі 1 211 грн. /одна тисяча двісті одинадцять/ грн. 20 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 24 листопада 2025р.
Суддя: