Справа № 761/446/25
Провадження № 2-а/761/470/2025
22 вересня 2025 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Пономаренко Н.В.розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
до Шевченківського районного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій позивач просить суд: скасувати постанову № ВОБр-728 від 21.12.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень за вчинене правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21.12.2024 року він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1) з метою отримання нової форми військово-облікового документу у паперовій формі. Уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 начальником групи військово обліку сержантів і солдатів запасу, капітаном ОСОБА_2 було складено протокол № ВОБр-728 від 21.12.2024 року (далі - Протокол) в тому, що позивач, «в порушення вимог абз.2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», не виконав свій військовий обов'язок (визначений ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»), тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов'язаних, затверджені постановою КМУ від 30.12.2023 року № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП». Порушення, зафіксоване в Протоколі, на думку уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 полягало в тому, що позивач «не з'явився своєчасно до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військово-лікарської комісії».
У позовній заяві зазначено, що згідно протоколу, розгляд справи про адміністративне правопорушення повинне було відбутися об 11 годині 30 хвилин 21.12.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, розгляд справи не проводився і разом з протоколом позивачеві відразу було вручено Постанову № ВОБр-728 від 21.12.2024 року (далі - Постанова) про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн. за, начебто, вчинене правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
В обґрунтування позову вказано, що саме в день винесення оскаржуваної постанови, тобто 21.12.2024 року, позивачеві під особистий підпис відповідачем вручається повістка № А-6437-1 про виклик до медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження 23.12.2024 року медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби. Позивач зазначає, що він ніяким чином не міг порушити правила військового обліку шляхом неявки своєчасно до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військово-лікарської комісії, тому що по-перше: має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, по-друге: неможливо було станом на 21.12.2024 року «не з'явитисясвоєчасно до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військово-лікарської комісії», призначеної, згідно повістки відповідача, на 23.12.2024 року.
Окрім того, у позовній заяві зазначено, що в порушення вимог ст. 268 КУпАП відповідачем взагалі не проводився розгляд справи щодо позивача, що позбавило його можливості реалізувати свої права, закріплені ч. 1 ст. 268 КУпАП.
У зв'язку із викладеним, позивач просив суд, позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.01.2025 вказану позовну заяву залишено бе руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.
У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ст.ст. 159,162 КАС України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї. Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав копію позовної заяви та ухвалу суду від 24.01.2025.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.6 ст. 162 КАС України.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, що 21 грудня 2024 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 начальником групи військового обліку сержантів і солдатів запасу, капітана поліції складено протокол № ВОБр-728 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, з якого вбачається, що 21 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 . Під час перевірки облікових даних було встановлено, що він не з'явився своєчасно до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової-лікарської комісії. Отже в порушення вимог абзацу 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» не виконав свій військовий обов'язок (визначений ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»), тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов'язаних, затверджені постановою КМУ від 30 грудня 2022р. №1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП.
Як встановлено судом, постановою № ВОБр-728 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 21 грудня 2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Як зазначено в постанові, 21 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 . Під час перевірки облікових даних було встановлено, що він не з'явився своєчасно до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військово-лікарської комісії. Отже в порушення вимог абзацу 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» не виконав свій військовий обов'язок (визначений ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»). Тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов'язаних, затверджені постановою КМУ від 30 грудня 2022р. №1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Процедуру складання ІНФОРМАЦІЯ_1 протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), визначено Інструкцією зі складання ІНФОРМАЦІЯ_1 протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за №36/41381 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП, яка передбачає, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім цього, ст. 210 КУпАП є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті такого правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
При цьому, відповідач як у протоколі, так і у постанові не зазначив суті вчиненого позивачем правопорушення, хоча формулювання повинно бути конкретним із зазначенням конкретного пункту, який позивач порушив, оскільки це є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № ВОБр-728 від 21.12.2024 та оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення № ВОБр-728 від 21.12.2024, відповідач вказує про порушення позивачем абзацу 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» не виконав свій військовий обов'язок (визначений ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»). Тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов'язаних, затверджені постановою КМУ від 30 грудня 2022р. №1487 у зв'язку із тим, що позивач не з'явився своєчасно до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової-лікарської комісії.
Частина 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що військовий обов'язок включає: - підготовку громадян до військової служби; - взяття громадян на військовий облік; - прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; - проходження військової служби; - виконання військового обов'язку в запасі; - проходження служби у військовому резерві; - дотримання правил військового обліку.
Частина 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» передбачає, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В оскаржуваній постанові начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві не вказав який пункт вказаного Порядку був порушений позивачем.
Час вчинення правопорушення є однією із ознак його об'єктивної сторони.
Протокол ВОБр-728 та Постанова № ВОБр-728 від 21.12.2024 не містить відомостей про час вчинення правопорушення. В свою чергу, це позбавляє суд можливості оцінити правильність застосування відповідачем закону про відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП), дотримання строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП).
Варто зазначити, що формулювання «не з'явився своєчасно» (зазначене в протоколі ВОБр-728 та постанові № ВОБр-728 від 21.12.2024) не є часом вчинення адміністративного правопорушення.
Вказане зазначено в позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 18.12.2019 у справі № 158/286/17: «КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Так, згідно частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального ІНФОРМАЦІЯ_1, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно пунктів 39 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 560)
У районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_1 резервістам та військовозобов'язаним повістка вручається військовослужбовцями або працівниками таких центрів (пункт 39).
Відзиву від відповідача суду надано не було.
Відповідно до пунктів 30, 40, 47 Порядку № 560 повістка формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або бланк повістки заповнюється представником районного (міського) територіального ІНФОРМАЦІЯ_1 або його відділу. Керівник районного (міського) територіального ІНФОРМАЦІЯ_1 або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис або особисто підписує повістку та скріплює гербовою печаткою (пункт 30).
Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального ІНФОРМАЦІЯ_1 або поліцейським (пункт 40).
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину . Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункт 47).
Згідно підпункту 1 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального ІНФОРМАЦІЯ_1 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Таким чином, доказами, що підтверджують відмову від отримання повістки є акт відмови від отримання повістки та відповідний відеозапис.
Суд наголошує на тому, що ні самої повістки, ні акту відмови у її отриманні або ж відповідного відеозапису відповідачем надано не було.
В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: відсутня як сама повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової-лікарської комісії, так і докази належного підтвердження оповіщення ОСОБА_1 про виклик до районного (міського) територіального ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не з'явився своєчасно до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової-лікарської комісії.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, що з 01 серпня 2024 року позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на дванадцять місяців до 01.08.2025 року. Ці дані внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Згідно витягу з додатку ІНФОРМАЦІЯ_5, в графі «тип відстрочки» електронного військово облікового документу вказано - бронювання.
Так, у відповідності до положень абз. 3 пункту 63 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 16 травня 2024 р. № 560, військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються , крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом.
Суд, вважає за необхідне зазначити, що саме в день винесення оскаржуваної постанови, тобто 21.12.2024 року, позивачеві під особистий підпис відповідачем вручається повістка № А-6437-1 про виклик до медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження 23.12.2024 року медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби
Зважаючи на викладене, у ході судового розгляду не підтвердились висновки відповідача щодо наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
У той же час, відповідачем у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 ч.3 КУпАП, за викладених у оскаржуваній постанові про притягання до відповідальності обставин.
Зокрема, на виконання ухвали суду про призначення справи до розгляду відповідач, будучи повідомлений, не надав жодних доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення.
У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку прозадоволення даного позову та скасування постанови № ВОБр-728 від 21.12.2024, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 . до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Такої позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі № 543/775/17 від 18.03.2020 року.
З огляду на викладене, потрібно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. 19 Конституції України; ст. ст. 7, 9, 14-1, 22, 33-35, 38, 210, 245, 251, 254, 280, 284 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне стягнення, - задовольнити.
Постанову від 21 грудня 2025 року № ВОБр-728, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 КУпАП - скасувати.
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 21 грудня 2024 року № ВОБр-728.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: