СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/7044/25
пр. № 2/759/4026/25
28 листопада 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Шило М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новікова Леніна Василівна про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Чух В.С. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Новікова Л.В. в якому просить: - визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законм серія та №254, виданий 27.02.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. на ім'я АДРЕСА_1; - скасувати рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новікової Леніни Василівни права власності на квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; - визнати право власності на 2/3 квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру в АДРЕСА_2 . З причин відсутності свідоцтва про народження померлої, позивач своєчасно звернутись до нотаріуса не міг. Останні 3 роки ОСОБА_4 проживала постійно зі своїм рідним братом ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_3 і до дня смерті. Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 24.02.2025 року встановлено факт що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_4 . 30.05.1967 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син ОСОБА_7 . У 1969 році ОСОБА_5 , помер. 26.06.1974 року ОСОБА_8 , та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. Подружжя проживало в АДРЕСА_2 разом із сином померлої ОСОБА_7 20.06.2006 року сім'я складом із 3-х осіб - ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 приватизували вище вказану квартиру по 1/3 частині на кожного. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер. Так як померлий ОСОБА_7 проживали разом з ОСОБА_4 вона фактично прийняла спадщину після смерті сина. ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_8 . Згідно свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 від 01.03.2012 року, ОСОБА_4 стала власником 1/3 квартири у АДРЕСА_2 . 12 КДНК постановою відмовила ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку квартири після смерті її сина ОСОБА_7 у зв'язку із відсутністю документів. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2021 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2024 року визнано за ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 право власності по 1/12 вищевказаної квартири. На підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 стала власником спірної квартири. Позивач зазначає, ОСОБА_9 це невістка померлої, а ОСОБА_2 та ОСОБА_10 внуки померлої ОСОБА_4 , які на думку позивача є спадкоємцями 4 черги по закону. Вважає, що внучка ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину на спірної квартири незаконно, оскільки остання являється спадкоємцем 5 черги, тоді як сам позивач є спадкоємцем 2 черги. У зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.04.2025 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2025 року у справі закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_11 наполяв на задоволенні позову, з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_12 в судовому засідання просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на доводи зазначені у відзиві.
Вислухавши учасників процесу, з'ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши надані письмові докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно зі свідоцвом про одруження серії НОМЕР_1 від 30.05.1967 року, 30.05.1967 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_6 взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_13 ».
Від даного шлюбу у них народилась дитина - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Як встановлено судом, у 1969 році ОСОБА_5 помер.
ОСОБА_6 вдруге зареєструвала шлюб 26.07.1974 року з ОСОБА_14 , після реєстрації якого взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_15 », що вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 26.07.1974 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.10.2011 року №31633149, ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на праві власності по 1/3 належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помирає син ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 17.07.2007 року.
Згідно довідки з місця проживання сім'ї та реєстрації від 26.10.2007 року №500, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки КП по утриманню житлового госопдарства Святошинського району м. Києва від 26.10.2007 року №161, ОСОБА_7 проживає і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 07.05.1991 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після смерті сина ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відкрилась спадщина, зокрема на 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до 12 КДНК звернулись дружина померлого ОСОБА_9 та діти померлого - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , від імені якиї діяла ОСОБА_9 , а також мати померлого ОСОБА_4 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2024 року визнано за ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 право власності по 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказане також підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав.
Постановою Державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П.від 03.07.2019 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують родинні стосунки з померлим.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2021 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , а саме те, що ОСОБА_4 є рідною матір'ю ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 01.08.2011 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 помер.
Після смерті ОСОБА_8 залишилось спадкове майно, зокрема 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 видано свідоцтво від 01.03.2012 року на 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , після смерті її чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 12.03.2012 року ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину №6-509 від 01.03.2012 року належить 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 01.03.2012 року №29766288.
Згідно з інформаційної довідки від 12.12.2024 року КВ-2024 №43352 АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована: 2/3 за ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 13.04.2021 року.
Позивач ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_4 , що підтверджується рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 24.02.2025 року у справі №737/2/25.
Як вбачається з довідки від 18.02.2025 року №37, ОСОБА_4 з березня 2018 року і на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала без реєстрації по АДРЕСА_3 разом із своїм братом ОСОБА_1 .
Відповідно до копії спадкової справи №43/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.02.2025 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. та зареєстрованого за №43/2023 року, ОСОБА_2 на підставі ст. 1261 ЦК України отримала в спадщину на часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав від 27.02.2025 року №415579778, ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номер 254 виданого 27.02.2025 року належить частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач в обгрунтування позовних вимог, зазначає, що вище вказане свідоцтво про право на спадщину серії та номер 254 від 27.02.2025 року видане ОСОБА_2 є недійсним, оскільки порушено черговість, так як внучка померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 є спадкоємцем п'ятої черги, тоді як ОСОБА_1 спадкоємцем другої черги.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування одержують спадкоємці за законом (стаття 1223 ЦК України).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За правилами ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 за правом представлення на підставі ч. 1 ст. 1266 ЦК України і її право на спадкування передує праву на спадкування позивача, який є спадкоємцем другої черги.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Враховуючи наведене, суд, оцінивши зібрані докази, повно та всебічно дослідивши обставини щодо яких виник спір, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_2 є за правом представлення спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 .
Оскільки не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, то суд також відмовляє у задоволенні похідних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новікової Л.В. права власності на квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та визнання права власності на 2/3 квартри АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши надані докази, оцінивши їх належність та допустимість, встановивши правовідносини, які випливають із обставин та правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новікова Леніна Василівна про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Журибеда