Справа №:755/14529/25
Провадження №: 2-о/755/543/25
"28" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Гаврилової О.В.,
за участю секретаря Гречаної Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ОСОБА_2 , про встановлення факту спільного проживання на момент смерті та перебування на утриманні, -
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебувала на утриманні свого покійного чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким разом проживала за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявлені вимоги мотивовані тим, що заявник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 05 жовтня 1984 року було зареєстровано шлюб між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_2 . Чоловік заявника був зареєстрвоаний за адресою: АДРЕСА_2 , проте вони проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , з жовтня 1984 року по день смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_2 . З лютого 2025 року заявник неодноразово зверталась з письмовими заявами до ПФУ з приводу призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, проте неодноразово отримала рішення про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що не доведено факт перебування на утриманні покійного чоловіка на момент його смерті та не підтверджено спільне проживання. Заявник наголошує на тому, що проживала з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 упродовж 41 року без реєстрації місця проживання чоловіка за цією адресою. Також заявник вказує на те, що пенсія її покійного чоловіка була основним джерелом засобів для її існування та проживання, в той час, як розмір її пенсії складає в середньому 3 200,00 грн, що є меншим від прожиткового мінімуму. Також заявник має проблеми зі здоров'єм та потребує медичної допомоги. Встановлення факту спільного проживання та перебування фізичної особи на утриманні померлого, необхідне заявнику для подальшого переходу на пенсію в разі втрати годувальника, оскільки пенсія чоловіка заявника була більшою в декілька разів і була основним засобом існування заявника, тому заявник звернулась з цією заявою до суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві інформацію про розмір пенсії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано з Першої київської державної нотаріальної контори інформацію про те, чи була заведена спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 . Якщо так, повідомити яким нотаріусом заведена така спадкова справа та направити витяг з реєстру спадкових справ.
05 вересня 2025 року та 09 вересня 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшли витребувані документи.
18 вересня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшли пояснення, в яких Управління зазначило, що відділом з питань перерахунків пенсії, було винесено рішення за №262440020200 від 23.04.2025 про відмову, яким відмовлено заявниці в переведенні на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, оскільки заявниця та її померлий чоловік проживали за різними адресами та відсутня довідка про спільне проживання з померлим годувальником, видана органом місцевого самоврядування.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про залучення заінтересованої особи, залучено до участі в справі заінтересовану особу - ОСОБА_2 .
24 листопада 2025 року ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій вимоги заяви ОСОБА_1 в межах даної справи підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити. Зазначив, що його батьки, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , з жовтня 1984 року по день смерті батька заінтересованої особи 11.01.2025.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, представник заявника - адвокат Персентьєва О.М. в поданій заяві також підтримала заявлені вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. (ч. 2 ст. 315 ЦПК України)
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 1984 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі народився син ОСОБА_2 .
Місце проживання ОСОБА_1 з 17.01.1980 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Місце проживання ОСОБА_3 з 30.05.1984 по 13.01.2025 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , за цією ж адресою зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер.
Актом від 17.02.2025, складеним та підписаним мешканцями будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підписи яких засвідчено головою правління ЖБК «Дарницький-5», підтверджено проживання ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_3 в кв. АДРЕСА_3 з жовтня 1984 року по день смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Як убачається з довідки №4 від 18.02.2024, виданої головою правління ЖБК «Дарницький-5», вона видана ОСОБА_1 у тому, що вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 спільно з чоловіком ОСОБА_3 з жовтня 1984 року по день смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_6 .
За змістом довідки №7 від 30.10.2025, виданої головою правління ЖБК «Дарницький-5», вона видана ОСОБА_1 у тому, що вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 спільно з чоловіком ОСОБА_3 з жовтня 1984 року по день смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_6 і була на його утриманні.
Як убачається з довідки про доходи, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, розмір якої становив: з вересня 2023 року по лютий 2024 року - 2 760,00 грн на місяць; з березня 2024 року по лютий 2025 року - 2 980,00 грн.
При цьому, згідно довідки про доходи, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_3 знаходиться на обліку і отримує пенсію за віком, розмір якої становив: з вересня 2023 року по лютий 2024 року - 11 787,24 грн на місяць; з березня 2024 року по січень 2025 року - 11 911,36 грн.
Отже пенсія ОСОБА_3 в чотири рази перевищувала пенсію його дружини - заявника у справі ОСОБА_1 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.02.2025 №262440020200 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника через відсутність документу, що підтверджує факт перебування на утриманні померлого годувальника (спільне проживання).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.02.2025 №262440020200 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки надана заявником довідка видана ЖБК «Дарницький-5», що не передбачено діючим законодавством.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 23.04.2025 №262440020200 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки відсутня довідка про спільне проживання з померлим годувальником, видана органом місцевого самоврядування.
З метою підтвердження факту спільного проживання із померлим чоловіком, заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що вона проживала разом із померлим чоловіком та перебувала на його утриманні, оскільки отримувала від нього допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 295/3547/21 (провадження № 61-10600св21) зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Частиною шостою цієї ж статті визначено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Постійне проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації, а відтак, не може бути підставою для відмови у встановлені факту спільного проживання однією сім'єю. Під спільним проживанням слід розуміти мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
За вимог ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 цієї статті, непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Частиною третьою цієї ж статті визначено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, зокрема але не виключено у справі № 592/17552/18, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Також Верховний Суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона не була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Як роз'яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Таким чином, у спірних правовідносинах, судом на підставі досліджених письмових доказів, а також письмових пояснень заявника та заінтересованої особи - сина заявника встановлено, що заявник та її померлий чоловік тривалий час проживали за адресою: АДРЕСА_1 , та таке житло вважали своїм основним місцем проживання, були пов'язані спільним побутом та взаємними правами та обов'язками подружжя, а заявниця перебувала на утриманні свого покійного чоловіка, оскільки одержана нею пенсії у значно меншому розмірі ніж пенсія її покійного чоловіка не забезпечувала її належним чином, отже допомога, яка надавалася заявниці померлим чоловіком була для неї хоч і не єдиним, проте постійним та основним джерелом засобів до існування, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для встановлення факту спільного проживання заявниці та її покійного чоловіка та перебування заявниці на його утриманні.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Аналізуючи викладені вище доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ОСОБА_2 , про встановлення факту спільного проживання на момент смерті та перебування на утриманні.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 2, 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві(ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16), Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області(ЄДРПОУ: 20453063, місцезнаходження: м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), про встановлення факту спільного проживання на момент смерті та перебування на - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , перебувала на утриманні свого покійного чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким разом проживала за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: