Справа № 755/12969/25
"28" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000642 від 17 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
за участі учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
17 травня 2025 року близько 12 години 50 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (в концентрації 3,08 г/л (проміле)), керуючи технічно справним автомобілем марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині житлової зони зі сторони будинку № 3 в напрямку будинку № 5-А по Дніпровській набережній в місті Києві, зі швидкістю 54,64 ± 1,8 км/год., яка понад вдвічі перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 20 км/год.
У цей час, попереду автомобіля марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 , проїзну частину житлової зони перетинав пішохід ОСОБА_10 , який рухався зі сторони будинку № 5-А по Дніпровській набережній в напрямку будинку № 4 по вул. Павла Тичини, справа наліво, відносно напрямку руху автомобіля марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Під час руху ОСОБА_4 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а», 12.5, 12.9 підпункт «б» Правил дорожнього руху України:
- п. 1.5 : дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;
- п. 2.9. водієві забороняється:
- підпункт «а» керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- п. 12.5: у житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год;
- п. 12.9: водієві забороняється:
- підпункт «б»: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виявились у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, розпочав керування автомобілем марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 , в процесі якого, достеменно знаючи, що у житловій зоні швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год, що вибір швидкісних параметрів руху залежить від односторонньої вольової активності водія, рухаючись з перевищенням максимально дозволеної швидкості проїзною частиною житлової зони зі сторони будинку №3 в напрямку будинку № 5-А по Дніпровська набережній у м. Києві, маючи змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати швидкість руху в межах дозволеної, свідомо порушуючи швидкісний режим, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, усвідомлюючи, що при русі житловою зоною пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну швидкість керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі, внаслідок чого, на проїзній частині житлової зони навпроти буд. № 5-А по Дніпровській набережній у м. Києві здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який рухався проїзною частиною житлової зони, справа наліво відносно напрямку руху автомобіля марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 . В подальшому, після наїзду на пішохода ОСОБА_10 , водій ОСОБА_4 здійснив наїзд на припарковані навпроти буд. № 5-А по Дніпровській набережній у м. Києві автомобілі: «TOYOTA CAMRY», державний номерний знак НОМЕР_2 , «ZEEKR», державний номерний знак НОМЕР_3 , «Hyundai I30», державний номерний знак НОМЕР_4 , що призвело до механічних пошкоджень кузова.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, з якими був госпіталізований до КНП «КМКЛ ШМД».
Так, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_10 заподіяні наступні тілесні ушкодження: закрита травма лівої гомілки: переломи 2-х кісточок лівої гомілки; закрита травма лівої кисті: перелом основи 2-ї п'ясткової кістки лівої кисті (зі зміщенням уламків); закрита черепно-мозкова травма: перелом лобної кістки праворуч, з переходом на велике крило клиноподібної кістки та латеральну стінку правої основної пазухи (гемо синус в проекції перелому), субарахноїдальні нашарування крові вказаної ділянки. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжкого тілесного ушкодження. Враховуючи відомі часові дані, обставини події, характер виявлених тілесних ушкоджень та окремі морфологічні складові, є підстави вважати, що виявлені тілесні ушкодження утворилися за рахунок ударної дії тупого/тупих предмету/предметів, у строк, вказаний у описовій частині постанови, тобто, 17 травня 2025 року (до 13 години 00 хвилин), можливо внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля (який рухався) із пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні.
Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 вимогам пункту 12.5 та 12.9.б) Правил дорожнього руху України.
Порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.5 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що ввечері та вночі з 16 на 17 травня 2025 року для покращення сну випивав білий портвейн. Близько 12 години він сів за кермо автомобіля «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить його цивільній дружині. Він мав намір поїхати на Русанівку забрати деякі речі. Він погано себе почував, але не вважав, що він п'яний. Він їхав по дворам між будинками. Він погоджується з висновком експерта, що рухався зі швидкістю 54 кмгод., що значно перевищує дозволену швидкість руху у дворі. Під час руху йому стало погано, він втратив контроль над автомобілем, прийшов до тями коли зупинився, в'їхавши у припарковані автомобілі. Він не знає, що сталося та з чим пов'язана його "відключка". Коли він вийшов із салону автомобіля, то побачив, що потерпілий лежить на землі. Він до нього не підходив, про стан у якому той перебував не цікавився, допомогу не пропонував. Біля потерпілого вже знаходилися перехожі, він думав, що вони йому допоможуть та викличуть швидку. До нього, ОСОБА_4 , підійшла його дружина та була поруч з ним. Від неї він дізнався, що вона викликала швидку та поліцію. Він до лікаря на місці події та в подальшому зі скаргами на погане самопочуття не звертався. Він проходив огляд та дослідження на перебування у стані алкогольного сп'яніння. Результати були позитивні, що для нього стало несподіванкою. Він з потерпілим не спілкувався, допомоги не надавав. Зі слів цивільної дружини знає, що вона пропонувала сестрі потерпілого відшкодувати шкоду в сумі 10 000 гривень, однак та відмовилася брати гроші. Він не погоджується з цивільним позовом про відшкодування суми 19500 гривень, оскільки особистих речей потерпілого не бачив та не забирав; не визнає суму 100 000 гривень, оскільки потерпілий не працював; може погодитися із сумою 70 000 гривень на лікування, однак він не може її сплатити, бо у нього немає таких грошей; вважає, що потерпілий не мав моральних страждань та категорично заперечує позов в частині відшкодування моральної шкоди. Він не мав умислу на вчинення дорожньо-транспортної пригоди, але погоджується, що потерпілий отримав тілесні ушкодження внаслідок того, що його автомобіль наїхав на нього. Просить його не карати та не позбавляти волі.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 показав, що він погано пам'ятає події дорожньо-транспортної пригоди та подальші, оскільки внаслідок удару та падіння отримав сильну черпно-мозкову травму. Він пам'ятає як рухався між будинками, як на нього наїхав великий автомобіль білого кольору, як в лікарні йому надавали допомогу. Крім черепно-мозкової травми, внаслідок якої пропадає пам'ять та нещодавно відновилася мова, у нього був гіпс на нозі, на правому плечі та ключиці, ще була пошкоджена ліва рука, але він не дав накласти гіпс, бо був би повністю безпорадним. Внаслідок чого рука неправильно зрослася та майже не працює. Ніякої допомоги ОСОБА_4 йому не надавав, тільки у суді сказав, що не хотів. Він просить ОСОБА_4 суворо покарати та призначити йому покарання у виді позбавлення волі. Під час події він втратив мобільний телефон та золотий хрестик, які оцінює в 19 000 гривень. Він кожного місяця мав різні підробітки та отримував 20000 гривень, тому втрачені заробітки він оцінює в сумі 100000 гривень. Він переніс сильну фізичну біль, страждання, тривалі лікування, постійно прокидається у страху, тому оцінює завдані йому моральні збитки у суму 450000 гривень. Ці кошти він просить стягнути з ОСОБА_4 .
Як вбачається з даних, що містяться:
- у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17 травня 2025 року, схемі пригоди та ілюстрованій таблиці до нього: огляд проводився за участі понятих, у присутності водія ОСОБА_4 за наступних погодних умов: похмуро, йде дощ, температура +11°C. Напрямок проведення огляду: зі сторони проїзної частини вул. Дніпровська Набережна по прибудинковій території до буд. №5А в напрямку металевих гаражів. Вид події: наїзд на пішохода та припарковані (нерухомі) транспортні засоби. Місце дорожньо-транспортної пригоди розташоване: прибудинкова територія до буд 5А по вул. Дніпровська Набережна у м. Київ. Елементи вулиці, дороги: прибудинкова територія. Проїзна частина: горизонтальна ділянка, пряма у плані. Вид та стан покриття: асфальтобетонне, мокре, чисте. Дорожня розмітка: відсутня. До проїзної частини примикають: бордюрний камінь. Далі за тротуаром - узбіччям розташовано: праворуч та ліворуч - будівлі міського типу. Спосіб регулювання руху на цій ділянці: не регулюється. Дорожні знаки: відсутні. Умови освітленості на даній ділянці шляху (вулиці, дороги): світла (денна) пора доби, не освітлюється. Наявність приладів відеоспостереження на місці ДТП та за напрямками руху: на е/о без номеру біля будинку № 4 по вул. Тичини та на вказаному будинку наявні камери зовнішнього спостереження. Загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія: при денному освітленні більше 100 м. Об'єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч (номер на схемі та характеристика): відсутні якщо дивитися ліворуч по напрямку руху, а якщо праворуч виявлено припаркований/нерухомий автомобіль «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_5 . Огляд транспортних засобів: водій транспортного засобу ОСОБА_4 не заперечував проти проникнення до транспортного засобу «Honda CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 . Локалізація пошкоджень на транспортних засобах: ТЗ№1 «Honda CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 , основні пошкодження сконцентровані у передній частині транспортного засобу та у лівій боковій частині транспортного засобу у вигляді численних деформацій металу, розбитих фар, пошкодження бамперу, капоту, радіаторної решітки, пошкоджених лівих бокових дверей у вигляді численних подряпин. ТЗ№2 «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_6 , основні пошкодження сконцентровані у передній лівій частині у вигляді деформації металу капоту, бамперу, переднього лівого крила. ТЗ№3 «Zeekr», державний номерний знак НОМЕР_7 , основні пошкодження сконцентровані у передній та задній частині транспортного засобу у вигляді численних деформацій металу бамперу, капота, розбитих передніх фар. ТЗ№4 «Hyundai», державний номерний знак, НОМЕР_8 , основні пошкодження сконцентровані у правій боковій частині транспортного засобу у вигляді деформації металу переднього правого крила, передньої правої двері. Наявність характерних для даного ДТП слідів і інших речових доказів на транспортному засобі - відсутні. Завантаження транспортного засобу на момент огляду: ТЗ№1 без вантажу; ТЗ№2, ТЗ№3, ТЗ№4 - не перевірялись, оскільки на момент ДТП перебували у нерухомому стані. Гальмові системи: ТЗ№1 у зв'язку з пошкодженнями неможливо перевірити; ТЗ№2, ТЗ№3, ТЗ№4 - не перевірялись, оскільки на момент ДТП перебували у нерухомому стані. Рульове керування: ТЗ№1 у зв'язку з пошкодженнями неможливо перевірити; ТЗ№2, ТЗ№3, ТЗ№4 - не перевірялись, оскільки на момент ДТП перебували у нерухомому стані. Колеса і шини: ТЗ№1 «Proxes» 215/65 R16 (усі 4 колеса літня гума); ТЗ№2 «Hankook» 205/60 R16 (усі 4 колеса літня гума); ТЗ№3 «Michelin» 265/45 R20 (усі 4 колеса літня гума); ТЗ№4 «Fulda» 195/65 R15. Сліди шин: відсутні. Інші сліди на дорожньому покритті - відсутні. Ознаки напрямку руху транспортного засобу: відсутні. Наявність відокремлених від транспортного засобу частин, деталей і інших об'єктів: виявлено осип скла та полімерних матеріалів, на схемі позначено під № 5, яка розташована під передніми колесами пошкоджених транспортних засобів. Наявність на місці ДТП слідів контактної взаємодії транспортних засобів з навколишніми об'єктами, предметами: виявлені пошкодження металевого гаража зеленого кольору, на схемі позначено як «пошкоджений гараж». Наявність слідів контактної взаємодії особи з навколишніми об'єктами, предметами (сліди волочіння, біологічного походження, уривки одягу тощо), їх форма, напрямок та характер - відсутні. Відомості про труп: ДТП без трупу. Вилучені речі і документи (спосіб їх ідентифікації): транспортний засіб «Honda CR-V», державний номерний знак НОМЕР_1 оглянутий, вилучений та поміщений на штраф майданчик за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича, 20-Б. Вилучено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 НОМЕР_9 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 . Додатки до протоколу: рапорт, схема, пояснення. Застосування науково-технічних засобів: фотоапарат, засоби вимірювання, масштабні номерки. Спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу. Заяв та зауважень не надходили. Огляд закінчено 17 травня 2025 року о 16 годині 00 хвилин (т.п. 1 а. 97-113);
- у постанові про залучення до кримінального провадження речових доказів від 22 травня 2025 року, про те, що флеш-накопичувач Micro SD «Kingston» 32 GB, який містить відеозапис обставин ДТП, визнано речовим доказом та зберігати в матеріалах кримінального провадження (т.п. 1 а. 114);
- у постанові про залучення до кримінального провадження речових доказів від 17 травня 2025 року, про те, що автомобіль марки «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано речовим доказам у кримінальному провадженні, та поміщено на зберігання на майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів при ГУНП м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б (т.п. 1 а. 115);
- в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року про те, що на транспортний «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , накладено арешт з забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися зазначеним транспортний засобом (т.п. 1 а. 116);
- у висновку судової автотехнічної експертизи за № СЕ-19/111-25/31888-ІТ від 02 липня 2025 року, про те, що: «1. ???На момент огляду автомобіля Honda CR-V (д.н. НОМЕР_1 ), виявлено несправності рульового управління, а гальмівна система та ходова частина знаходяться в працездатному стані. 2. ???На момент огляду автомобіля Honda CR-V (д.н. НОМЕР_1 ), виявлені несправності рульового управління виникли в процесі ДТП. 3. ???На момент огляду автомобіля Honda CR-V (д.н. НОМЕР_1 ), виявлені несправності рульового управління виникли в процесі ДТП, тому вирішення питання чи міг водій виявити ці несправності, не має технічного сенсу» (т.п. 1 а. 117-124);
- у висновку судової фототехнічної експертизи за № СЕ-19/111-25/32221-ФП від 16 червня 2025 року, про те, що: «1. ???Виходячи з даних відеофайлів «Camera 01.mp4», «Camera 02.mp4» та вихідних даних, наданих для проведення експертизи, швидкість руху автомобіля «Honda CR-V», д.н. НОМЕР_1 , перед наїздом на пішохода становить 54,64 км/год + 1,8 км/год. та 49,5 км/год + 1,98 км/год. відповідно. 2. ???Виходячи з даних відеофайлу «Camera 02.mp4», з моменту виходу пішохода із-за припаркованого автомобіля білого кольору типу «позашляховик» до моменту наїзду автомобіля «Honda CR-V» на пішохода проходить ймовірно 2,44 с. + 0,09 с.» (т.п. 1 а. 125-133а);
- у висновку судово-медичної (токсигологічної) експертизи № 052-53-2025 від 13 червня 2025 року, про те, що: «У результаті судово-медичної експертизи (токсикологічної) біологічного об'єкту, а саме: сечі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Знайдено: етиловий спирт в концентрації 3.08 г/л (проміле). Не знайдено: метиловий спирт, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери» (т.п. 1 а. 134-137);
- у висновку судово-медичної експертизи № 042-979-2025 від 20 червня 2025 року, про те, що: «Аналіз наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності питань, поставлених на вирішення, дозволяє зробити наступні висновки: Під час первинно відомого звернення по медичну допомогу 17.05.2025 о 13 годині 00 хвилин (під час огляду лікарем/лікарями швидкої медичної допомоги), з урахуванням даних, отриманих під час послідуючого проведення інструментальних досліджень, є підстави стверджувати, що у ОСОБА_12 , клінічними лікарями були виявлені такі тілесні ушкодження: а) закрита травма лівої гомілки: переломи 2-х кісточок лівої гомілки; б) закрита травма лівої кисті: перелом основи 2-ї п'ясткової кістки лівої кисті (зі зміщенням уламків); в) закрита черепно-мозкова травма: перелом лобної кістки праворуч, з переходом на велике крило клиноподібної кістки та латеральну стінку правої основної пазухи (гемосинус в проекції перелому), субарахноїдальні нашарування крові вказаної ділянки Критерієм судово-медичної оцінки ступеню тяжкості виявленого тілесного ушкодження, вказаного у п. в) даних Підсумків, є критерії небезпеки для життя (переломи кісток склепіння черепа), а тому, відповідно п. п. 2.1.1/а, 2.1.2., 2.1.3/б/ "Правил" , зазначене тілесне ушкодження, відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження. Виходячи з того, що у звичайному клінічному перебігу, відновлення порушеної анатомічної цілісності травмованих трубчастих кісток (байдуже, чи було проведено оперативне втручання чи було обрано консервативну тактику лікування) та початок відновлення порушеної функції травмованих ділянок (по місцю утворення виявлених переломів, враховуючи функціональне навантаження травмованої ділянки лівої гомілки та лівої кисті) у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров?я, як загальновизнаного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а тому, є підстави, кожне із виявлених тілесних ушкоджень, вказаних у п, п. а), б) даних Підсумків, відносити до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, відповідно п. п. 1.5.2, 2.2. 1/в. та 4.6. "Правил" Враховуючи відомі часові дані, обставини події, характер виявлених тілесних ушкоджень та окремі морфологічні складові, є підстави вважати, що виявлені тілесні ушкодження утворилися за рахунок ударної дії тупого/тупих предмету/предметів, у строк, вказаний у описовій частині Постанови, тобто, 17.05.2025 (до 13 години 00 хвилин), можливо внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля (який рухався) із пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні. Діагноз, який був встановлений ОСОБА_13 , під час його стаціонарного лікування після подій 17.05.2025 - "перелом акроміального кінця правої ключиці може бути підданий судово-медичній оцінці лише після аналізу відповідних даних інструментальних досліджень (на кшталт томографії або рентгенографії, так як надані для проведення цієї експертизи записи проведених досліджень таких записів не містять), а тому, на цьому етапі від судово-медичної оцінки встановленого діагнозу належить утриматися, відповідно п. п. 4.13.1., 4.13.4. "Правил"» (т.п. 1 а. 138-144);
- у висновку судової інженерно - транспортної експертизи № СЕ-19/111-25/38121-ІТ від 26 червня 2025 року про те, що: « 1. ???У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля Honda (д.н. НОМЕР_11 ) ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.3; 12.5; 12.9.6) Правил дорожнього руху. 2. ???У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, при швидкості руху автомобіля Honda (д.н. НОМЕР_12 ) (47,52...56,44) км/год, вирішити питання щодо наявності чи відсутності технічної можливості у водія ОСОБА_4 запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_10 шляхом застосування екстреного гальмування, в категоричній формі, неможливо, оскільки залежно від граничних значень швидкості руху вказаного автомобіля та часу руху пішохода висновки змінюються на протилежні. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, за умови руху автомобіля Honda (р.н. НОМЕР_13 ) з максимально дозволеною швидкістю 20,0 км/год, водій ОСОБА_4 мав би технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_10 шляхом застосування гальмування. Подальша оцінка дій водія автомобіля Honda (д.н. НОМЕР_14 ) ОСОБА_4 після наїзду на пішохода ОСОБА_10 , виходить за межі компетенції експерта. 3. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, вирішити питання щодо відповідності або невідповідності дій водія автомобіля Honda (д.н. НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху, в категоричній формі, неможливо. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, в діях водія автомобіля Honda (д.н. НОМЕР_13 ) ОСОБА_4 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 12.5; 12.9.б) Правил дорожнього руху. Оцінка дій водія автомобіля Honda (р.н. НОМЕР_15 ) ОСОБА_4 в частині керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не пов'язана з використанням спеціальних знань експерта та може бути дана органами досудового розслідування або судом самостійно на підставі вимог розділу 2 Правил дорожнього руху тощо. 4. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, оцінка дій пішохода ОСОБА_10 не потребує застосування спеціальних знань, а тому може бути дана органами досудового розслідування або судом самостійно відповідно до вимог розділів: 4; 26 Правил дорожнього руху. 5. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, оцінка дій пішохода ОСОБА_10 не потребує застосування спеціальних знань, а тому може бути дана органами досудового розслідування або судом самостійно відповідно до вимог розділів: 4; 26 Правил дорожнього руху. 6. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, дії водія автомобіля Honda (д.н. НОМЕР_12 ) ОСОБА_4 , в яких експертом вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 12.5; 12.9.б) Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з виникненням наїзду автомобіля Honda (д.н. НОМЕР_15 ) на пішохода ОСОБА_14 . Подальша оцінка дій водія автомобіля Honda (д.н. НОМЕР_15 ) ОСОБА_4 , після наїзду на пішохода ОСОБА_15 , виходить за межі компетенції експерта. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, оцінка дій пішохода ОСОБА_12 , в тому числі і щодо причинного зв'язку між ними та виникненням дорожньо-транспортної пригоди, не потребує застосування спеціальних знань, а тому може бути дана органами досудового розслідування або судом самостійно відповідно до вимог розділів: 4; 26 Правил дорожнього руху.» (т.п. 1 а. 145-152);
- у талоні тестування на алкоголь від 17 травня 2025 року. ОСОБА_4 проходив тест приладом «Драгер» 6820 прилад ARJL - 0258, за результатами проведення якого встановлено наявність у нього 1,76%о алкоголю. ОСОБА_4 засвідчив своїм підписом в акті згоду з результатами дослідження. (т.п. 1 а.п. 158);
- у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 002183, дата огляду 17 травня 2025 року, про те, що ОСОБА_4 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (3,31%о) (т.п. 1 а. 159).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Крім того, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Аналізуючи вищенаведене, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286-1 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, пенсіонер, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, потерпілому не відшкодовано суму заявленого цивільного позову, потерпілий просив його суворо покарати та призначити покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, суд враховує рішенні по справі «О'Голлоран та Франці с проти Сполученого королівства» від 29 червня 2007 року, де Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При встановленні обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд враховує сталу практику Верховного Суду, у тому числі постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року (справа № 701/1202/23 провадження № 51-2868 км) якою визначено про те, що визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання свідчать про рішучість стати на такий шлях, самоосуд свого вчинку.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте визнання своєї провини у вчиненому, осуд своєї поведінки, намагання особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажання виправити наслідки скоєного.
Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Однак, в матеріалах провадження відсутні дані, які б підтверджували дійсне, відверте щире каяття ОСОБА_4 з приводу вчиненого та осуд своєї протиправної поведінки, а також те, що він виявляв готовність нести покарання. Не встановлені вони і під час судового слідства.
Щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом'якшення кримінальної відповідальності. Не заперечення і визнання ОСОБА_4 об'єктивного розвитку подій автоматично не свідчить про його щире каяття, про відвертий осуд своєї поведінки і відповідне суб'єктивне ставлення до вчиненого.
Навпаки, пасивна позиція ОСОБА_4 під час судового розгляду свідчать про відсутність у нього щирого жалю з приводу вчинено та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття.
А тому суд приходить до висновку про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_4 щирого каяття як обставини, що пом'якшує покарання.
Обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_4 - судом не встановлено.
Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 - органом досудового розслідування не встановлено.
Крім того, при призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання, суд враховує положення ч. 1 ст. 69 КК України, які надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, (…) призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. (ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021)
Однак, органом досудового слідства та судом не були встановлені обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для призначення ОСОБА_4 покарання із застосування ст. 69 КК України.
Крім того, відповідно до вимог статті 75 КК України, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З урахуванням наведеного, підстави для застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України відсутні.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК України в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
У той же час, враховуючи встановлені під час судового розгляду допущені ОСОБА_4 порушення Правил дорожнього руху, наслідки вчиненого, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
Запобіжний захід у ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні відсутній, клопотань від прокурора про обрання запобіжного заходу до суду не надходило.
Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_4 для відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.
Крім того, потерпілим ОСОБА_10 було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 189 500 гривень; на відшкодування моральної шкоди 450 000 гривень.
При обґрунтуванні свої позивних вимог на відшкодування матеріальної шкоди потерпілий зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком судово - медичної експертизи № 042-979-2025 від 20 червня 2025 року. Розмір майнової шкоди складається з: 1. Вартості пошкодженого майна, а саме: на момент вчинення ДТП одяг в якому перебував потерпілий прийшов у повну непридатність. Куртка, джинси та реглан були порвані, а частина взуття загублена. Мобільний телефон був розбитий, а золотий ланцюжок (подарунок мами), який був у нього на шиї, був безслідно втрачений. Сума втраченого майна становить 19 500 гривень. 2. Витрати на лікування, реабілітацію, ліки, догляд доглядальниці, транспортні витрати (переведення до лікарні, поліклініки), а саме: потерпілий не може фізично нормально пересуватися. У нього постійні запаморочення, темніє в очах через травму голови, весь час болить рука, нога та плече. Його рідна сестра ОСОБА_16 найняла доглядальницю, яка доглядала його та готувала їжу. За фактом його рідна сестра стала повністю утримувати потерпілого, на шкоду собі. Сума відшкодування становить 70 000 гривень. 3. Компенсація втраченого заробітку, а саме: до події потерпілий неофіційно працював різноробочим та заробляв до 20 000 гривень на місяць. Внаслідок ДТП він фізично не може працювати, тому вважає, що обвинувачений має компенсувати йому недоотриманий майбутній заробіток. Сума відшкодування становить 100 000 гривень.
При обґрунтуванні свої позивних вимог на відшкодування моральної шкоди потерпілий зазначає, що у результаті скоєного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , а саме ДТП, він став неповноцінною особою, не може самостійно пересуватись та працювати, забезпечувати всі свої життєві потреби. Дане правопорушення спричинило йому сильні переживання, стрес, відчуття страху за своє життя та здоров'я. Після ДТП він страждає від постійної тривожності, нервового напруження, довелося обмежити звичний спосіб життя. На даний момент він не має можливості працювати, вести повноцінне нормальне життя, самостійно пересуватися, потребує сторонньої допомоги, постійно відчуває головний біль та запаморочення, часто втрачає свідомість. Має постійні болі в голові, руках, ногах та плечі, які позбавили його нормального повноцінного сну. ДТП стала для нього психологічно травмуючи ситуацією, обумовило негативні зміни соціального та психоемоційного рівня існування особистості, викликало появу негативних психологічних переживань, оскільки він втратив можливість продовжувати свій звичний спосіб життя, повноцінно насолоджуватись життям, змушений змінити спосіб життя. Тобто своїми неправомірними (злочинними) діями обвинувачений ОСОБА_4 спричинив йому моральні страждання у вигляді душевних страждань та переживань за втрату повноцінного молодого життя та пережитий страх і стрес під час ДТП, які тривають і по теперішній час, тобто ці втрати носять триваючий характер. Хоча досконало моральну шкоду не можливо обрахувати точно у грошовому еквіваленті, виходячи із перенесених моральних страждань та їх руйнівний вплив на його нервово-психологічний стан, до того ж він по теперішній час проходить амбулаторне лікування, користується допомогою сестри, він оцінює моральні страждання у 450 000 гривень. Оцінюючи розмір моральної шкоди, він керувався загальними засадами честі і гідності, і достойної поведінки людини у суспільстві, що не притаманне обвинуваченому взагалі та перенесеними стражданнями, з виходив із розміру мінімальної заробітної плати, яка встановленої в Україні на 1 квітня 2025 рік в розмірі 8000,00 гривень на місяць, тобто 8000,00 гривень помножити на 56,25 мінімальних заробітних плат, буде дорівнювати 450 000 гривень.
У судовому засіданні потерпілий та його представник повністю підтримали свої позовні вимоги, доповнень, уточнень, додаткових доказів не надавали.
Прокурор підтримав цивільний позов потерпілого.
Обвинувачений ОСОБА_4 визнав цивільний позов лише в сумі 70000 гривень затрачених на лікування потерпілого. Захисник обвинуваченого повідомив, що він, як адвокат, підтримує позицію, яку обрав його підзахисний.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 5, ч. 6, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 2, ч. 3, ч. 8 ст. 83 ЦПК України).
Обґрунтування наявності обставини повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позов потерпілого в частині витрат на лікування, суму якого в повному обсязі визнав обвинувачений, підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 70000 гривень.
Однак, у судовому засіданні не були підтверджені доказами заявлені стягнення в сумі 19500 гривень та 100000 гривень, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цивільного позову у цій частині.
Крім того, згідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 645/4359/18, що згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК, фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку зі смертю членів її сім'ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди. За правилами ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Крім того, як зазначається у Рішеннях Європей ського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.
Більше того, згідно позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), викладеної у постанові від 15 грудня 2020 року, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Щодо заявленого потерпілим ОСОБА_10 цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення з ОСОБА_4 на його користь суму 450 000 гривень, то він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Саме таке вирішення цивільного позову у даному випадку на думку суду відповідає засадам розумності й справедливості.
Крім того, необхідно скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року, а саме: на автомобіль «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщено на зберігання на майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів при ГУНП м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 8 (вісім) років.
Запобіжний захід у ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні відсутній, клопотань про обрання запобіжного заходу прокурор не заявляв.
Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_4 для відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 : матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 :
на відшкодування матеріальної шкоди - суму 70 000 гривень;
на відшкодування моральної шкоди - суму 450 000 гривень.
Відмовити ОСОБА_10 у задоволенні його цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 19500 гривень та 100000 гривень.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року, а саме: на транспортний «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщено на зберігання на майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів при ГУНП м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б - після набрання вироком законної сили - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення: судової автотехнійчної експертизи № СЕ-19/111-25/31888-ІТ від 02 липня 2025 року суму 5348 (п'ять тисяч сорок вісім) гривнень 40 копійок; судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/111-25/32221-ФП від 16 травня 2025 року суму 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок; судової інженерно - транспортної експертизи № СЕ-19/111-25/38121-ІТ від 26 червня 2025 року суму 3119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) гривень 90 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні:
Автомобіль «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщено на зберігання на майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів при ГУНП м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б - повернути власнику;
флеш - накопичував Micro SD «Kingston» 32 GB - залишити зберігатись у матеріалах судового провадження.
Вирокможе бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1