Справа №567/2052/25
Провадження №1-кп/567/171/25
25.11.25м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, -
встановив:
В провадженні Острозького районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України.
Ухвалою суду від 24.11.2025 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
20.11.2025 року прокурор, скеровуючи до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, одночасно звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , так як попередній строк обрання запобіжного заходу завершується, а кримінальне провадження на даний час перебуває на розгляді у суді.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики, враховані при обранні запобіжного заходу, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились, а застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належної поведінки та запобігти вищевказаним ризикам.
Посилається на те, що ОСОБА_5 буде переховуватись від суду та не буде виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків, оскільки усвідомлюючи можливу міру і строк покарання за скоєне, в разі незастосування до нього запобіжного заходу, який обмежує особисту свободу пересування, матиме реальну можливість переховуватись від суду задля уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки матиме можливість вільно пересуватись по території Рівненської області та за її межами. Зазначає, що ОСОБА_5 є особою, яку за місцем проживання нічого не утримує, останній ніде не працює, не має власних доходів, не має міцних соціальних зв'язків, а тому з метою уникнення відповідальності за вчинене він може покинути своє місце проживання. Крім того, він буде незаконно впливати на свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вони особисто знайомі, проживають по сусідству та підтримують дружні стосунки, а тому шляхом вмовляння чи висловлювання погроз може схилити останніх змінити свої покази в його користь. Також ОСОБА_5 може вчиняти й інші кримінальні правопорушення, так як він раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення безпеки та експлуатації транспорту, що свідчить про продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи наведені обставини, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховування від суду, ухилення від виконання процесуальних обов'язків, просить продовжити вищевказаний запобіжний захід.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 з підстав, викладених у ньому, та просив продовжити застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Одночасно вказує, що застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належної поведінки.
Потерпіла ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримала позицію прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, водночас просить визначити час його застосування в нічний період доби, оскільки застосування запобіжного заходу цілодобово позбавляє його можливості працевлаштуватись. Вказав, що не має наміру ухилятися від слідства та суду та впливати на свідків.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, водночас просить визначити час його застосування в нічний період доби, оскільки на даний час обвинувачений має намір працевлаштуватись у ТОВ "Україна молоко" та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний час доби дає гарантії майбутнього працевлаштування. Також посилається на те, що перебування під домашнім арештом перешкоджає обвинуваченому належним чином виконувати соціальні функції щодо своєї сім'ї, оскільки ОСОБА_5 проживає з бабусею, яка є важко хворою та потребує постійної допомоги з боку ОСОБА_5 , в тому числі і щодо транспортування до лікувального закладу чи купівлі необхідних ліків. Вважає, що з перебігом досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу на початковій стадії розслідування, зменшилися. Одночасно вказує, що наявність зазначених ризиків на сьогоднішній день нічим не підтверджується та вказані прокурором ризики є неактуальними, оскільки обвинувачений має міцні соціальні та родинні зв'язки, на даний час працевлаштувався та не має наміру ухилятися від суду. Окрім того, зазначив, що обвинувачений жодного разу не порушував умов застосованого щодо нього запобіжного заходу, жодним чином не впливав на свідків у даному кримінальному провадженні, не перешкоджав, не переховувався від суду та прибував за викликами до слідчого, прокурора та суду.
Суд, дослідивши доводи, наведені прокурором в обґрунтування продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, оцінивши всі обставини відповідно до вимог ст.ст.177-178 КПК України відносно особи обвинуваченого, приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області від 29.09.2025 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 строком до 26.11.2025 року, з покладенням обов'язків, передбачених КПК України. При цьому, при обранні вищевказаного запобіжного заходу було взято до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину та наявні ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
При обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту були враховані наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд вважає, що прокурором в підготовчому судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, а тому зважаючи, що ОСОБА_5 не являється особою призовного віку, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не має міцних соціальних зв'язків, та за відсутності обставин, які можуть утримувати його за місцем проживання, з метою уникнення відповідальності за кримінальні правопорушення, вчинення яких йому ставиться у провину, він може покинути місце свого проживання та ухилитися від суду, та не буде виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків.
Водночас той факт, що обвинувачений не порушував покладені на нього ухвалою слідчого судді певні обов'язки та сумлінно продовжує виконувати загальні обов'язки, що покладаються у кримінальному провадженні на обвинуваченого, сам собою не спростовує і не нівелює ризики, встановленні при застосуванні запобіжного заходу. Їх виконання є обов'язковим для особи, щодо якої вони застосовані.
При цьому, суд також бере до уваги і тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим за ч.2 ст.286 КК України, за якою можливе призначення покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років.
Тяжкість покарання не визначається як обов'язкова підстава для застосування запобіжного заходу. Разом з тим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі "Ілійков проти Болгарії" від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Окрім того, суд вважає, що прокурором в підготовчому судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що обвинувачений може незаконно впливати на свідка ОСОБА_9 , з якою має близькі відносини, та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , з якими підтримує дружні відносини та проживає по сусідству, шляхом їх вмовляння чи висловлювання погроз з метою схилити останніх змінити свої покази на свою користь.
Станом на даний час у кримінальному провадженні, яке перебуває у провадженні суду, ні обвинувачений, ні свідки по суті ще не допитані. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України). За таких обставин, суд приходить до висновку, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду - безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
У той же час, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в цьому кримінальному провадженні, та на важливість показань свідків для встановлення істини по справі, суд погоджується із прокурором у тому, що існують достатні підстави вважати, що існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, що мешкають у тому ж населеному пункті.
Разом з тим суд критично ставиться до твердження прокурора, що запобігти цьому ризику можна лише шляхом подальшого застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Водночас прокурор, звертаючись з клопотанням про продовження запобіжного заходу вказує на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 буде вчиняти й інші кримінальні правопорушення, оскільки він раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення порушень з безпеки руху та експлуатації транспорту.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, відомостей про те, що ОСОБА_5 притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності з часу вчинення кримінального правопорушення не надано.
Відтак суд приходить до висновку, що прокурором не доведено наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен перевірити чи достатньо підстав для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з'ясувати, чи є домашній арешт до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також, чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням іншого запобіжного заходу.
При обранні виду запобіжного заходу суди враховують вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Судом враховується, що обвинувачений не порушував умов застосованого щодо нього запобіжного заходу і таких відомостей матеріали провадження не містять.
Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має місце постійного проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на даний час працевлаштувався у ТОВ "Україна молоко", що підтверджується копією наказу №3-к від 24.11.2025 року, окрім того проживає з бабусею, яка важко хворіє (онкологічне захворювання), про що також надано підтверджуючі документи.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, на думку суду, достатнім запобіжним заходом відносно обвинуваченого буде застосування домашнього арешту у певний час доби, а саме з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, за місцем його проживання, і такий запобіжний захід буде пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у даному кримінальному провадженні, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та надасть йому можливість працевлаштуватись, що в подальшому зможе забезпечити відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372 КПК України, -
ухвалив:
Клопотання прокурора Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , строком на два місяці - до 25 січня 2026 року.
Заборонити ОСОБА_5 без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 20 год. до 07 год. наступної доби.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 :
- прибувати до прокурорів Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні та до Острозького районного суду Рівненської області за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту в якому фактично проживає, а саме АДРЕСА_1 , без дозволу суду, з 20 год. до 07 год. наступної доби;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну у разі їх наявності;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити строк дії ухвали та покладених на обвинуваченого цією ухвалою обов'язків - до 25 січня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, в той же строк з дня отримання ним копії ухвали.
Повний текст ухвали суду оголошено 28.11.2025 року о 15 год.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1