Справа 556/3579/25
Номер провадження 1-кп/556/259/2025
іменем України
про застосування примусових заходів медичного характеру
28.11.2025 року
селище Володимирець
Володимирецький районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
особи, відносно якої вирішується питання
про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 ,
законного представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець в режимі відеоконференції клопотання прокурора - керівника Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025181050000243 від 02.07.2024 про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Собіщиці, Володимирецького району, Рівненської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, заміжньої, не працюючої, на даний час утримується в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення,
передбаченого ст.117 КК України,-
До Володимирецького районного суду надійшло клопотання прокурора - керівника Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025181050000243 від 02.07.2024 про застосування запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги відносно ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтоване тим, що 02 липня 2025 року близько 18 годин 00 хвилин ОСОБА_6 , знаходячись у будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 та будучи вагітною на 38 тижні внутрішньоутробного розвитку, свідомо приховуючи зазначений факт від оточуючих, у відповідності до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» та наказів МОЗ України не перебуваючи на відповідному обліку у лікарів, не проходячи періодичні медичні обстеження у зв'язку з вагітністю та маючи реальну можливість звернутися до медичного закладу, прийняла рішення за кваліфікованою медичною допомогою, у зв'язку з пологами, не звертатися, а народжувати самостійно, відчувши за станом здоров'я настання фізіологічного процесу народження (пологів), направилася до вітальної кімнати для народження дитини.
Цього ж дня, у період приблизно часу з 18 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись у вітальній кімнаті за місцем свого фактичного проживання, за відсутності сторонніх осіб під час фізіологічних пологів самостійно народила доношену, живу та життєздатну дитину жіночої статі, вагою тіла 2385 грам та довжиною тіла 44 сантиметри, про що свідчать позитивні плавальні проби, наявність повітря у порожнині шлунку та стан легень.
Після цього, в порушення вимог ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 27 Конституції України, згідно якої кожен має право на життя та в порушення вимог ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої на матір покладено обов'язки піклуватися про здоров'я своєї дитини, будучи матір'ю новонародженої дитини, умисно, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя своєї новонародженої дитини, розуміючи, що новонароджені діти позбавлені можливості самостійного продовження життя та самозбереження без надання їм необхідної допомоги та догляду матері, що проявилося у відсутності грудного вигодовування та не зверненні за медичною допомогою для продовження життєздатності новонародженої дитини, загорнула останню у покривало, після чого притиснула до свого тіла та кінцівок допустивши закриття отворів рота та носа, що спричинило смерть новонародженої дитини в результаті механічної асфіксії, яка являється безпосередньою причиною смерті.
Таким чином, з урахуванням встановлених під час досудового розслідування обставин та наслідків, що настали, дії ОСОБА_6 , щодо умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини відразу після пологів кваліфіковані за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 117 КК України.
Під час проведення досудового розслідування було проведено судово-психіатричну експертизу ОСОБА_6 .
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 62 від 27.08.2025, було встановлено, що ОСОБА_6 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих їй дій та на теперішній час, страждає тяжким психічним розладом у формі: дисоціативного розладу у розумово відсталої особи, що позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, патологічним чином впливає на його здатність правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, давати про них покази під час проведення з ним слідчих дій та у судовому процесі.
З огляду на виявлені у ОСОБА_6 психопатологічні феномени, а саме дисоціативного розладу у розумово відсталої особи, враховуючи відсутність даних про будь-який амбулаторний психіатричний супровід, дані про низьку ефективність мікросоціальної підтримки, характеризуючі її матеріали кримінального провадження, можна прийти до висновку, що ОСОБА_6 виявляє клінічні ознаки суспільної небезпеки та потребує поміщення у спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування та запобігання вчинення нею інших суспільно-небезпечних діянь.
У зв'язку з чим виникли обґрунтовані підстави для застосування запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку відносно ОСОБА_6 .
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, зазначив, що факт вчинення ОСОБА_9 суспільно-небезпечного діяння доведено належними та допустимими доказами, крім того, зважаючи на висновки амбулаторної судово-психіатричної експертизи, наявні законні підстави для застосування запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку відносно ОСОБА_6 , просив застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Потерпіла ОСОБА_5 підтвердила фактичні обставини, викладені в клопотанні, та підтримала його в частині застосування примусових заходів медичного характеру.
ОСОБА_6 прийняла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак в мовний контакт не вступала, від спілкування та надання будь-яких пояснень утрималась.
Захисник та законний представник ОСОБА_6 не заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора належно обгрунтоване, доведене і підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання, 02.07.2025 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато слідство за кримінальним провадженням № 12025181050000243 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.117 КК України.
03.07.2025 року ОСОБА_6 повідовлено про підозру у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.117 КК України
Постановою старшого слідчого СВ Вараського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_10 від 24.11.2025 змінено порядок досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025181050000243 від 02.07.2025, в порядку ст. 503 КПК України.
Суд, дослідивши та вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши надані сторонами кримінального провадження кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_6 , суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.117 КК України та підтверджується сукупністю доказів, наданих прокурором та безпосередньо досліджених судом, а саме:
- Рапортом оперативного чергового ЖЄО № 5083 від 02.07.2025, яким зафіксовано виклик нарядів поліції та ЕШМД на місце події з приводу жінки із психічними розладами, яка ймовірно народжує в буд. АДРЕСА_1 та не підпускає до себе;
- Протоколом огляду місця події від 02.07.2025, що проводився в приміщенні буд. АДРЕСА_1 , яким зафіксовано обстановку на місці вчинення кримінального правопорушення, виявлено сліди речовин бурого кольору на поверхнях речей та предметів, а також виявлено та вилучено тіло трупа новонародженої дитини (немовля), жіночої статі із слідами післяродових біологічних речовин тощо;
- Протоколом огляд трупа новонародженої дитини (немовля) від 03.07.2025, яким зафіксовано в тому числі загальні антропометричні данні тіла, відсутність видимих тілесних ушкоджень, а також наявність ознак прижиттєвості смерті;
- Лікарським свідоцтвом про перинатальну смерть №43/3 від 03.07.2025, згідно якого новонароджена доношена дитина ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла за адресою: АДРЕСА_1 02.07.2025 від механічної асфіксії від закриття рота і носа м'яким предметом;
- Висновком експерта №43/3 від 30.10.2025, згідно якого смерть новонародженої дитини ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 на місці виявленні її трупа від механічної асфіксії внаслідок закриття носа і рота м'яким предметом, можливо через декілька хвилин після народження, при цьому новонароджене немовля ОСОБА_11 являлося живородженим, доношеним, зрілим та будь- яких захворювань які б могли сприяти настанню смерті виявлено не було;
- Протоколами допитів свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та інших, якими зафіксовано обставини перебування ОСОБА_6 на обліках, її психічних стан та періоди лікування, відомі данні щодо вагітності останньої та виявлення факту самовільного народження за місцем проживання 02.07.2025 дитини без відповідного медичного спеціалізовано супроводу та нагляду лікарів;
- Протоколом затримання особи підозрюваної кримінального правопорушення, Яким зафіксовано факт y вчиненнI затримання ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 117 КК України;
- Висновками експертів № 890 898 та 1106, якими зафіксовано дослідження речових доказів виявлених та вилучених в ході ОМП на яких наявні сліди кримінального правопорушення, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 62 від 27.08.2025 встановлено, що підозрювана ОСОБА_6 на даний час страждає тяжким психічним розладом у формі: дисоціативного розладу у розумово відсталої особи. За своїм психічним станом ОСОБА_6 не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. До ОСОБА_6 за її психічним станом рекомендовано застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь;
З огляду на виявлені у ОСОБА_6 психопатологічні феномени, а саме дисоціативний розлад у розумово відсталої особи, враховуючи відсутність даних про будь-який амбулаторний психіатричний супровід, дані про низьку ефективність мікросоціальної підтримки, характеризуючи її матеріали кримінального провадження, можна прийти до висновку, що ОСОБА_6 виявляє клінічні ознаки суспільної небезпеки та потребує поміщення у спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування та запобігання вчинення нею інших суспільно-небезпечних діянь.
Згідно ст.94 КК України, судово-психіатричний експерт не входить в коло осіб, до чиєї компетенції відноситься визначення типу нагляду (звичайний, посилений, суворий) в спеціальному лікувальному закладі, до якого помішується особа, стосовно якої застосовуються примусові заходи медичного характер.
Суд враховує, що особа, стосовно якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги ОСОБА_6 в період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння, виявляла і на теперішній час виявляє ознаки дисоціативного розладу у розумово відсталої особи, що позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, патологічним чином впливає на її здатність правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, давати про них покази під час проведення з ним слідчих дій та у судовому процесі
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні докази і оцінюючи їх в сукупності, обставини інкримінованого ОСОБА_6 діяння з урахуванням обставин, доведені поза розумним сумнівом на підставі зазначених вище доказів, а також доказів, які підтверджують достовірність та можливість використання таких, які є допустимі та достовірні, а в сукупності - достатні та узгоджені між собою.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано вірно, як суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.117 КК України - умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини відразу після пологів.
Надаючи оцінку тому, чи вчинила ОСОБА_6 суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд бере до уваги висновок судово-психіатричної експертизи №62 від 27.08.2025, згідно з яким, під час інкримінованих дій, ОСОБА_6 не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час вона також страждає тяжким психічним розладом у формі: дисоціативного розладу у розумово відсталої особи. До ОСОБА_6 за її психічним станом рекомендовано застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь;
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно до ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
В силу ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Відповідно до ст.94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
Верховний Суд у рішенні від 30 травня 2019 року у справі № 51-5807км18 дійшов висновку, що статтею 94КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання. Верховний Суд звертає увагу на те, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст.94КК України критерії в їх сукупності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Відповідно до ст.512 КПК України судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 інкриміноване суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ст. 117 КК України, вчинила перебуваючи в стані неосудності, вона не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, тому на підставі ч.2 ст. 19 КК України вона не підлягає кримінальній відповідальності, та до неї, як до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру.
ОСОБА_6 , вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене Особливою частиною КК України, що згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст.513 КПК України, визнавши доведеним, що особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Визначаючи вид примусових заходів медичного характеру, суд враховує, що ОСОБА_6 , вчинила суспільно небезпечне діяння, обставини вчинення і тяжкість вчиненого діяння, характер і тяжкість захворювання ОСОБА_6 , а також ступінь небезпечності останньої для інших осіб, суд вважає, що відносно ОСОБА_6 , необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь.
Виходячи із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові №7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.
Обраний запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» до вступу ухвали в законну силу слід зміни, обравши за клопотанням прокурора інший запобіжний захід, зокрема передбачений п.2) ч.1 ст.508 КПК України - поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України, судові витрати у справі віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 503, 508, 512-513, 516, 376 КПК України, ст. ст. 19, 92-94 КК України, суд,-
Клопотання прокурора - керівника Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181050000243 від 02.07.2024 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Собіщиці, Володимирецького району, Рівненської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь.
До набрання ухвалою законної сили змінити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді поміщення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку згідно наказу № 1226 МОЗ України від 04.08.2025 «Про затвердження мережі спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги», а саме в Рівненську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», що розташована за адресою: 34500, Рівненська область, Сарненський район, с. Орлівка, вул. Миру, буд. 36a.
Ухвала в частині зміни запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати здійснити конвоювання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ДУ «Рівненский СІЗО» до Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» конвойну службу ГУНП в Рівненській області.
Речові докази знищити.
Копію ухвали суду вручити особі, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, прокурору та направити до Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України».
Ухвала суду може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Рівненського апеляційного суду з моменту її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1