єдиний унікальний номер справи 554/9782/25
номер провадження 2/546/654/25
28 листопада 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., представника позивача - Колосова Артема Володимировича та представника відповідача - Кулішова Володимира Петровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну в залі суду в режимі відеоконференції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
У червні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Полтави надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що між відповідачем та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 15 червня 2021 року було укладено кредитний договір № 4316557 (далі - Договір). Договір підписано електронним підписом позичальника. Договором були передбачені наступні умови: сума кредиту - 20000,00 грн, строк кредиту - 30 днів, процентна ставка - 1,90% в день та застосовується в межах строку кредиту, кошти надаються у безготівковій формі. 24 січня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 24-01/2022, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4316557 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4316557 перейшло до позивача.
У зв'язку із неналежним виконанням умов Договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в сумі 65970,95, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 20000,00 грн, процентами - 45600,00 грн, інфляційні збитки - 320,00 грн та три проценти річних - 50,95 грн.
Посилаючись на вищезазначені обставини, керівниця ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Ткаченко Марія Миколаївна просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором та судові витрати.
11 серпня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави постановлено передати на розгляд за підсудністю дану справу до Решетилівського районного суду Полтавської області.
16 вересня 2025 року справа надійшла до Решетилівського районного суду Полтавської області та була розподілена судді Зіненку Ю.В.
Ухвалою судді від 16 вересня 2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 04 листопада 2025 року, яке було відкладене на 28 листопада 2025 року.
19 листопада 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому він зазначив, що строк дії кредитного договору сплив 15 липня 2021 року, тому позивач пропустив трирічний строк для звернення до суду з даним позовом. Також у відзиві зазначено, що у порушення норм ЦК України ОСОБА_1 не було повідомлено про заміну кредитора. Відповідачу стало відомо про заміну кредитора тільки в день отримання позовної заяви та додатків до неї, тобто, 11.11.2025 року.
Щодо нарахування заборгованості за договором споживчого кредиту №4316557 від 15.06.2021 року представник відповідача зазначив, що Договір між сторонами було укладено на строк 30 днів з 15.06.2021 року по 14.07.2021 року. Отже право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики. - 14.07.2021 року. Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором, то після 15.07.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» не мали законних підстав нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором № 4316557 від 15.06.2021 року. Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18). Як вбачається з умов пункту 1.4 договору, кредит надається строком на 30 днів з 18.05.2021 року, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 15.07.2021 року. В Таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит № 4316557 від 15.06.2021 року, яка є Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 4316557 від 15.06.2021 року, вказано, що за період з 15.06.2021 по 15.07.2021 загальна вартість кредиту складає 29 690, 00 грн., з яких 20 000,00 - тіло кредиту, 9 690,00 грн. - проценти за користування кредитом. Тобто, як в договорі, так і в додатку №1 до нього чітко визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом через 30 днів, 15.07.2021 року. Тобто, право ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 15.07.2021 року, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало право нараховувати проценти за користування кредитом. Договір про споживчий кредит № 4316557 від 15.06.2021 року не містить умов про нарахування відсотків після спливу 30- денного терміну, тобто після 14.07.2021 року, а умовами договору чітко визначені відсотки, якщо споживач не виконає умови договору, тому позов є необґрунтований.
Окрім того представник відповідача зазначав, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому проценти за Договором нараховані у порушення вимог частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також у відзиві зазначено, що матеріали справи не містять доказів перерахування коштів на рахунок відповідача.
Посилаючись на вищезазначені обставини, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності. У випадку незастосування наслідків спливу строку позовної давності просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
24 листопада 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій керівниця ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Ткаченко Марія Миколаївна зазначила, що проценти нараховувалися у межах строку дії кредитного договору, оскільки умовами Договору була передбачена автоматична пролонгація строку його дії до 90 календарних днів. Також у відзиві зазначено, що проценти нараховувалися до набуття ОСОБА_1 статусу військовослужбовця.
Щодо позовної давності, керівниця ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», посилаючись на Перехідні положення ЦК України, зазначила, що на період дії карантину строк позовної давності продовжувався на строк його дії, який було скасовано 01 липня 2023 року, та перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану. У зв'язку з чим позивач не пропустив строк на звернення до суду з даним позовом.
Щодо неповідомлення про заміну кредитора у відзиві зазначено, що таке неповідомлення не тягне за собою визнання договору факторингу недійсним, а несе ризик лише для нового кредитора у випадку виконання боржником зобов'язання на користь попереднього кредитора. Однак матеріали справи не містять доказів належного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Договором.
Тому, посилаючись на вищезазначені обставини, керівниця ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просила задовольнити позов у повному обсязі.
28 листопада 2025 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення, які обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні», яким передбачено звільнення від стягнення боргів зі споживчого кредитування на період дії воєнного стану та протягом 90 днів від дня його припинення, оскільки кредитори не мають права вимагати повернення кредитних коштів, зокрема від військовослужбовців.
Посилаючись на вищезазначене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 28 листопада 2025 року представник позивача - Колосов А.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов та запереченні.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, установлені судом
Судом установлено, що 15 червня 2021 року ОСОБА_1 підписав договір № 4316557 про надання споживчого кредиту (далі - Договір) (а.с. 51-59). Вказаний Договір було укладено з ТОВ «Авентус Україна» та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора - А448668.
Відповідно до пункту 1.1. Договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
Згідно з пунктом 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає -20000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
Відповідно до пункту 1.4. Договору строк кредиту 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього Договору.
Згідно з пунктом 1.5. Договору, тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3. Договору.
Відповідно до підпункту 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору (пунктом 2.2. Договору).
Згідно з пунктом 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до п. 4.2 Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (пункт 3.2. Договору).
Пунктом 9.2. Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Споживачем зобов'язань за ним.
Відповідно до пункту 9.6. Договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
У розділі 10 Договору «Реквізити та підписи сторін» зазначений номер телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_2 .
Також 15 червня 2021 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит за допомогою одноразового ідентифікатора - А448668 (а.с. 93, 119-123).
До позовної заяви додано копію Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 124-131), які не містять підпису ОСОБА_1 .
Згідно з листом, виданим 07 березня 2025 року, ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» повідомляє про успішність наступної операції згідно з договором № 087/20-П від 08 липня 2020 року: 15 червня 2021 року о 08 год. 59 хв. на суму 20000,00 грн на картку № НОМЕР_1 (а.с. 12-16).
Відповідно до картки обліку Договору (розрахунок заборгованості), складеної ТОВ «Авентус Україна», у ОСОБА_1 за договором № 4316557 від 15 червня 2021 року утворилась заборгованість в сумі 65600,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 20000,00 грн та процентами - 45600,00 грн (а.с. 22-31).
Згідно з розрахунками заборгованості, складеними ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в сумі 65970,95 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 20000,00 грн, процентами - 45600,00 грн, трьома процентами річних - 50,95 грн та інфляційними збитками - 320,00 грн (а.с. 32, 33).
24 січня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 24-01/2022, за умовами якого клієнт первісний кредитор зобов'язується відступити право грошової вимоги у сумі 43020921,51 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (а.с. 34-42).
Згідно з копією акта приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 24-01/2022, складеного 24 січня 2022 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал», уклали даний акт про те, що на виконання умов договору факторингу № 24-01/2022, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в електронному вигляді наданий на флеш-носії у розмірі 365 Кбайт (а.с. 61)
Згідно з реєстром боржників, що є додатком до договору факторингу № 24-01/2022 та витягом та витягом із вказаного реєстру до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 4316557 (а.с. 63-66, 67).
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, включаючи права вимоги до їх правонаступників (а.с. 68-78).
Згідно з копією акта приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді за договором № 10-01/2023, складеного 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», уклали даний акт про те, що на виконання умов договору № 10-01/2023, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників 207307 (а.с. 84).
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_3 (порядковий номер 66075) за договором № 010/0911/82/0191186 (а. с. 43-44).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
З вищезазначених норм закону можна дійти висновку, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку виконати своє зобов'язання. Доказів виконання свого зобов'язання за Договором первісному кредитору не було надано, тому доводи сторони відповідача щодо договору факторингу не заслуговують на увагу
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Факт укладення Договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Підписання договору ОСОБА_1 підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідача, номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання. Договір укладено відповідно до умов Договору.
Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, стороною відповідача суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано. Крім того, сторона відповідача не заперечувала щодо факту укладення кредитного договору.
Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.
Щодо тверджень представника відповідача про те, що відповідачу не було письмово повідомлена про заміну кредитора
Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц зазначив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Тобто, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Щодо відсутності доказів перерахування коштів первісним кредитором відповідачу
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Так, згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.
Суд звертає увагу, що позивачем не було надано виписку по банківському рахунку відповідача.
Однак відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною третьою статті 13 цього закону продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.
На думку суду, наявний у матеріалах справи Договір, який містить персональні дані відповідача, номер банківської картки, номер телефону та інші відомості, лист ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» свідчать про укладення кредитного договору між сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію».
Суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі первісним кредитором кредитних коштів у сумі 20000,00 грн, перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на картковий рахунок відповідача.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором перед первісним кредитодавцем чи перед позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять, відповідачем суду не надано.
Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, установлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув.
З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за Договором в сумі 20000,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо нарахованих процентів за користування кредитом
За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як уже було зазначено судом згідно з пунктом 1.5. стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується, зокрема у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3. Договору.
У свою чергу відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3. договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4. договору.
Ураховуючи зазначені вище умови договору, загальний строк кредиту становить 120 днів, а з огляду на стандартну процентну ставку у 1,90% від суми кредиту, тобто 380 гривень, сума заборгованості за процентами становить 45 600,00 грн (380 грн * 120 днів). Саме таку суму заборгованості за нарахованими процентами просив стягнути позивач.
Відповідачем чи його представником не було надано суду доказів, що ОСОБА_1 належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 4316557 від 15 червня 2021 року.
Отже, первісним кредитором правомірно та в межах строку кредитування з урахуванням автопролонгацій (до 13 жовтня 2021 року включно) були нараховані проценти за денною процентною ставкою в розмірі 1,90% від суми заборгованості за тілом кредиту.
З огляду на викладене, суд не приймає посилання представник позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Щодо статусу відповідача як військовослужбовця суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Представник відповідача додав до відзиву копію довідки № 3694, виданої 28 серпня 2024 року військовою частиною НОМЕР_3 , та копію довідки № 219, виданої 07 червня 2023 року військовою частиною НОМЕР_3 (а.с. 197-198, 199). Зі змісту вказаних довідок установлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 07 квітня 2022 року.
Проте судом установлено, що нарахування процентів за Договором були здійснені до початку проходження ОСОБА_1 військової служби, а саме до 13 жовтня 2021 року, тому у даному випадку положення частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосуванню не підлягають.
З урахуванням зазначеного вимога позовної заяви про стягнення процентів в сумі 45600,00 грн за Договором підлягає до задоволення.
Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних збитків
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та до дати розгляду даної справи його не скасовано.
З розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором - ТОВ «Авентус Україна», установлено, що станом на 23 січня 2022 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість у виді трьох процентів річних та інфляційних збитків.
Водночас, з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», вбачається, що три проценти річних та інфляційні збитки нараховані до 24 лютого 2022 року.
Тому, ураховуючи вищезазначене, позовна вимога про стягнення трьох процентів річних у сумі 50,95 грн та інфляційних збитків у сумі 320,00 грн є обґрунтованою.
Щодо звільнення військовослужбовців від стягнення боргів зі споживчого кредитування на період дії воєнного стану та протягом 90 днів від дня його припинення
Положеннями пункту 6-2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що під час врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія, фізичні та юридичні особи, залучені на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, додатково зобов'язані дотримуватися таких вимог щодо етичної поведінки:
1) не взаємодіяти за власною ініціативою із споживачем, який у передбачений цим пунктом спосіб повідомив про свою належність до захищеної категорії або щодо належності якого до захищеної категорії у передбачений цим пунктом спосіб повідомили близькі особи такого споживача, його представники, спадкоємці, поручителі, майнові поручителі або треті особи, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію.
Для цілей цього пункту захищеними категоріями є:
а) військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України;
б) військовослужбовці, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби;
в) члени сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
г) особи, які перебувають у полоні, особи, з якими втрачено зв'язок, особи, зниклі безвісти;
2) не взаємодіяти за власною ініціативою з близькими особами споживача, який належить до захищеної категорії, його представником, крім представника, який не є близькою особою такого споживача, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит такого споживача та які надали згоду на таку взаємодію.
Споживач, який належить до захищеної категорії та має бажання на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування припинити взаємодію з особами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, його близькі особи, представники, спадкоємці, поручителі або майнові поручителі повідомляють кредитодавця або нового кредитора про таке волевиявлення та про належність споживача до захищеної категорії за допомогою будь-якого засобу комунікації, реквізити якого розміщено на веб-сайті такого кредитодавця або нового кредитора, з наданням копій підтвердних документів про належність споживача до захищеної категорії.
Кредитодавець та новий кредитор зобов'язані розмістити на головній сторінці свого веб-сайту адресу електронної пошти, місцезнаходження та номер телефону (гарячої лінії, контакт-центру), за якими приймаються повідомлення споживачів та інших зазначених у цьому пункті осіб про належність особи до захищеної категорії.
Для цілей цього пункту підтвердними документами про належність споживача до захищеної категорії є:
для військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, - підписана командиром (начальником, керівником) або особою, яка його заміщує, відповідного структурного підрозділу, в якому проходить службу такий військовослужбовець, або керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який здійснив заходи щодо призову споживача на військову службу, скріплена гербовою печаткою довідка за формою, встановленою додатком № 2 до цього Закону. Допускається складення довідки рукописним способом;
для військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, - посвідчення інваліда війни;
для членів сімей військовослужбовців, які загинули чи померли, - посвідчення члена сім'ї загиблого;
для осіб, які перебувають у полоні, осіб, з якими втрачено зв'язок, осіб, зниклих безвісти, для членів сімей військовослужбовців, які зникли безвісти, - інформація, надана державним підприємством, яке виконує функції Національного інформаційного бюро, про те, що особа утримується в полоні або перебуває у заручниках держави-агресора, або включена до реєстру як така, з якою втрачено зв'язок, або зникла безвісти.
Кредитодавець або новий кредитор невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення про бажання споживача припинити взаємодію та про його належність до захищеної категорії з копіями підтвердних документів про належність споживача до захищеної категорії, повідомляє про це колекторську компанію, фізичних та юридичних осіб, залучених на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію.
Кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія, фізичні та юридичні особи, залучені на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, припиняють взаємодію з особами, зазначеними у абзацах другому - восьмому цього пункту, невідкладно після отримання ними такого повідомлення.
Споживач, який втратив належність до захищеної категорії, зобов'язаний повідомити про це кредитодавця, нового кредитора протягом 30 календарних днів з дня втрати належності.
Кредитодавець, новий кредитор має право звернутися за підтвердженням інформації щодо належності споживача до захищеної категорії до центрального органу виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває структурний підрозділ, у якому проходить службу такий споживач, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який здійснив заходи щодо призову споживача на військову службу, державного підприємства, яке виконує функції Національного інформаційного бюро, - щодо інформації, що особа утримується в полоні або перебуває у заручниках держави-агресора, або включена до реєстру як така, з якою втрачено зв'язок, або зникла безвісти. Відповідь на такий запит кредитодавця, нового кредитора надається протягом 30 календарних днів з дня його отримання.
Після отримання повідомлення споживача про втрату належності до захищеної категорії або відповіді на запит із зазначенням, що споживач не належить до захищеної категорії, кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія, фізичні та юридичні особи, залучені на договірних засадах кредитодавцем, новим кредитором, колекторською компанією до безпосередньої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, мають право відновити взаємодію за власною ініціативою із таким споживачем, його близькими особами, представником споживача, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит такого споживача та які надали згоду на таку взаємодію.
Суд зазначає, що розділом ІІІ Закону України «Про споживче кредитування» передбачено порядок врегулювання простроченої заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець, новий кредитор має право залучати до врегулювання простроченої заборгованості виключно колекторську компанію, включену до реєстру колекторських компаній, шляхом укладення відповідного договору.
Положеннями статті 25 Закону України «Про споживче кредитування» установлені вимоги щодо взаємодії зі споживачами та іншими особами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки). Так, у частині першій цієї статті зазначено, що взаємодія кредитодавця, нового кредитора, колекторської компанії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем або третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, при врегулюванні простроченої заборгованості може здійснюватися виключно шляхом:
1) безпосередньої взаємодії (телефонні та відеопереговори, особисті зустрічі). Проведення особистих зустрічей можливе виключно з 9 до 19 години, за умови що особа, з якою здійснюється взаємодія, не заперечує проти проведення з нею зустрічі та попередньо надала згоду на особисту зустріч під час телефонної розмови або окрему письмову згоду на це. Місце і час зустрічі підлягають обов'язковому попередньому узгодженню;
2) надсилання текстових, голосових та інших повідомлень через засоби телекомунікації, у тому числі без залучення працівника кредитодавця, нового кредитора або колекторської компанії, шляхом використання програмного забезпечення або технологій;
3) надсилання поштових відправлень із позначкою "Вручити особисто" за місцем проживання чи перебування або за місцем роботи фізичної особи.
Отже, із вищевказаного положення закону вбачається, що стягнення заборгованості шляхом звернення до суду із відповідним позовом не є взаємодією при врегулюванні простроченої заборгованості в розумінні положень статей 23, 25 Закону України «Про споживче кредитування».
Тому доводи сторони відповідача, зазначені у запереченні, є неспроможними.
Щодо строку позовної давності
Стороною відповідача заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Оскільки за умовами Договору строк договору становив 120 днів з урахуванням автопролонгацій, тобто до 12 жовтня 2021 року, з 13 жовтня 2021 року почався перебіг строку позовної давності.
З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 30 червня 2025 року.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
Отже, враховуючи пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину в межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові 26 лютого 2025 року у справі № 754/4237/22.
У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Окрім того, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан триває і на даний час.
Отже, ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, тому підстави для застосування наслідків його пропуску відсутні.
Таким чином позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором в сумі 65970,95, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 20000,00 грн, процентами - 45600,00 грн, інфляційні збитки - 320,00 грн та три проценти річних - 50,95 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції про сплату судового збору № 2422,40 від 27 червня 2025 року установлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 11). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 171).
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі з відповідача підлягають до стягнення судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Щодо судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона позивача слід зазначити наступне.
Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було долучено копії: договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року (а.с. 109-113); прайс - листа АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 117-118).
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Адвокатське об'єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги (пункти 1.1, 2.1. договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року).
Відповідно до пункту 4.1. договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору. Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.5 договору).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 виснувала, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Стороною позивача не було надано суду заповненої заявки на надання юридичної допомоги, як це передбачено пунктом 4.1. договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, що містила б інформацію щодо узгодження вартості послуг адвоката в сумі 16000,00 грн. Позивачем були подані лише бланки заявки на надання юридичної допомоги та акта без номера про надання юридичної допомоги, які є додатками до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року (а.с. 114, 115). Крім того позивачем було надано прайс - лист АО «Лігал Ассістанс», однак будь - якого розрахунку чи акту виконаних робіт матеріали справи не містять. Тобто, незрозуміло з чого саме виходили сторони договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, визначаючи вартість на правничу допомогу у сумі 16000,00 гривень.
У зв'язку із зазначеним суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну правову допомогу, оскільки стороною позивача не доведено факт надання адвокатським об'єднанням юридичних послуг на суму 16000,00 грн, як це визначено умовами Договору. Тобто, позивачем не доведено не лише факт понесення витрат на правову допомогу, а й факт надання адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» правової допомоги позивачу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 4316557 від 15 червня 2021 року в сумі 65970 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 95 копійок, з яких 20000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 45600 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами, 320 гривень 00 копійок - інфляційні збитки та 50 гривень 95 копійок - три проценти річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
У стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»витрат на правничу допомогу у сумі 16000 гривень 00 копійок відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників судового процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», юридична адреса: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи - 44276926.
Представник позивача - Колосов Артем Володимирович, адреса: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Представник відповідача - Кулішов Володимир Петрович, адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Повне рішення складено 28 листопада 2025 року.
Суддя Ю.В. Зіненко