Дата документу 18.11.2025Справа № 554/5110/25
Провадження № 2/554/3036/2025
Іменем України
18 листопада 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Михайлової І.М.,
за участі секретарів судового засідання Васюти А.Є., Станкевич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,
У квітні 2025 року позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з останньої заборгованість за послугу з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 15465,25 грн, яка утворилася за період з 01.10.2017 року по 01.03.2025 року, а також судовий збір у розмірі 3028 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги послався на те, що відповідачці надавалися послуги з централізованого теплопостачання в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , однак свої зобов'язання щодо оплати послуги з теплопостачання остання виконувала не належним чином, у зв'язку з чим за нею утворилася заборгованість.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 02.06.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
11.06.2025 року від представника відповідача - адвоката Павлюченка О.О. надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що в позовній заяві зазначено, що заборгованість виникла у період з 01.10.2017 року по 01.03.2025 року, однак, у додатках міститься не підписаний жодною стороною договір від 01.12.2021 року. ОСОБА_1 жодних договорів з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» або іншими компаніями, що надають послуги з теплопостачання, не укладала та не підписувала. Крім того, квартира АДРЕСА_2 придбана ОСОБА_1 в 2006 році, коли в ній вже було встановлене автономне опалення.
До відзиву на позовну заяву адвокат додав розрахунок компенсації витрат на правову допомогу, в якому просив у випадку відмови в задоволенні позовної заяви, стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 7872,2 грн.
20.06.2025 року представник позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Титаренко В.Г. надіслала до суду відповідь на відзив, у якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що квартира відповідача розташована в багатоквартирному житловому будинку, який централізовано опалюється від котельні ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуги з теплової енергії, що надається підприємством за адресою: АДРЕСА_1 та володільцем особового рахунку НОМЕР_1 , що відкритий за вказаною адресою з 2017 року.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. З 01.10.2021 року набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року № 1022 та № 1023, якими затверджені типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що введені в дію з 01.12.2021 року. Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та кожним співвласником будинку були укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. Текст індивідуальних договорів на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води опубліковано на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua/. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема отримання послуги. Відмови від договору про надання послуг з теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 до підприємства не надходило, послуги з постачання теплової енергії підприємством надавалися безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тому на даний час діє Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 року.
Щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії представник позивача повідомила, що квартира АДРЕСА_3 з індивідуальним опаленням. Цей житловий будинок обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії та визначення обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщень будинку та її розподіл здійснюється за показаннями зазначеного вузла обліку теплової енергії.
Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення. Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря в усіх приміщеннях будинку. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за вказаною адресою підтверджується рішеннями виконавчого комітету Полтавської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2025 років.
Починаючи з 01.12.2021 року розподіл обсягів спожитої теплової енергії між споживачами у багатоквартирному будинку проводиться відповідно до положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018.
Згідно п.14 Правил № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку.
До 01.12.2021 року в житлових будинках споживачам категорії «Населення» підприємством надавалися послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. У вересні 2014 року дана квартира була оснащена автономним джерелом опалення. З жовтня 2017 року відповідно до п.28 Правил № 630 при відключенні квартири в багатоквартирному будинку від централізованого опалення, споживач повинен був сплачувати за послугу з опалення місць загального користування будинку.
Згідно з положенням Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, та Правил № 830, споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Зважаючи на викладене, нарахування за послугу з постачання теплової енергії споживачу за адресою: АДРЕСА_4 проводиться підприємством відповідно до вимог чинного законодавства.
До відповіді на відзив представник позивача долучила заяву, в якій уточнила анкетні дані відповідача - ОСОБА_1 .
Судове засідання, призначене на 22.07.2025 року о 09 год. 45 хв., було відкладене протокольною ухвалою, в зв'язку із надходженням від адвоката Павлюченка О.О. заяви про відкладення судового засідання для надання додаткових пояснень.
15.09.2025 року представник відповідача - адвокат Павлюченко О.О. надіслав до суду додаткові пояснення на відповідь на відзив від 17.06.2025 року, в яких підтримав доводи, викладені ним у відзиві від 11.06.2025 року. Додатково звернув увагу на те, що до відповіді надані три акти прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії рег.№988ж, у яких зазначена адреса: АДРЕСА_5 , однак такого будинку не існує, а місце реєстрації та проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_6 , тобто, корпуса 2 не існує. Також послався на те, що згідно позову заборгованість виникла в період з 01.10.2017 року по 01.03.2025 року, однак позивач звернувся до суду з позовом у березні 2025 року, тобто із пропуском строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦПК України, та не зазначив причин його пропуску.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 24.09.2025 року судове засідання, призначене на 24.09.2025 року о 10 годині, було відкладене на 18.11.2025 року на 10 год. 15 хв. за клопотанням представника позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Титаренко В.Г.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Титаренко В.Г. надіслала до суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити без її участі, позовні вимоги підтримала.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Павлюченко О.О. в судове засідання не з'явилися, про місце та час слухання справи повідомлені належним чином.
Зокрема, судова повістка про виклик до суду була вручена ОСОБА_1 під розписку 08.10.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Відповідач через свого представника реалізувала своє право та подала до суду відзив на позовну заяву, а також додаткові пояснення на відповідь на відзив.
Згідно із ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Вимогами пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, в судове засідання не з'явилися без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача, відповідача та її представника, на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 23.02.2006 року відповідачка ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., зареєстрованим в реєстрі за № 540, набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.37).
Відповідно до інформації, отриманої судом з Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.21).
Для здійснення оплати за надані послуги з постачання теплової енергії мешканцям квартири АДРЕСА_3 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 .
На звернення ОСОБА_2 ОАО ТТЦ «Електроніка» у 2003 році складено робочий проєкт Реконструкції системи газопостачання квартири АДРЕСА_3 з установкою індивідуального джерела теплопостачання.
Позивачем до позову було додано Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 року (а.с.5-6), який не містить підпису відповідачки.
З розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_2 , складеного позивачем, убачається, що за період з 01.10.2017 року по 01.03.2025 року за вказаною адресою нарахована заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у сумі 12285,88 грн (а.с.7-10).
Також згідно наданого розрахунку 3% річних від простроченої суми боргу за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 21.11.2017 року по 01.03.2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_2 утворилась заборгованість в сумі 778,14 грн (а.с.11-12).
Крім того, відповідно до наданого розрахунку інфляційних збитків від простроченої суми боргу за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 21.11.2017 року по 01.03.2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_2 нараховано індекс інфляції в сумі 2401,23 грн (а.с.13-14).
Відповідно до копії актів прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії вузла комерційного обліку теплової енергії рег. № 988Ж 21.11.2019 року, 17.07.2020 року, 24.09.2024 року було проведено технічний огляд вузла комерційного обліку теплової енергії (а.с.61-64).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно із ч.2 ст.4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з п.п.1, 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Вищевикладені положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням випадків, встановлених законом, та у порядку встановленому законом). За таких обставин прийняття оферти (пропозиції) виконавця послуг може бути у вигляді мовчання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 року у справі № 646/834/17 (провадження № 61-33084сво18).
Судом встановлено, що між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 14-280цс18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 922/4239/16 (провадження № 12-102гс19).
Згідно із ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року № 1022 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
01.12.2021 року на офіційному веб-сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за посиланням: https://te.pl.ua оприлюднено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 року.
За умовами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені договором.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулювалися (на час відключення відповідача від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення) «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 2005 № 630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Відтак, пункт 28 Правил є спеціальною нормою, яка регулює порядок розрахунку споживачами, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, за послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку.
Підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку.
Оскільки житло відповідачки знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов'язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами.
Висновок суду ґрунтується на висновку Верховного Суду, висловленому у постанові від 20.11.2019 року у справі № 357/4664/16-ц.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування
Згідно із ч.1 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої-четвертої цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:
1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Згідно з п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
Відповідно до п.п.14, 38 Правил відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року № 315 (далі - Методика розподілу).
Згідно з положенням пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Пунктом 3 розділу I Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315, передбачено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Відповідно до п.12 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
Як було установлено судом та не оспорюється учасниками справи квартиру відповідачки було відключено від мережі централізованого опалення.
З огляду на вищевказані положення законодавства, для квартир з індивідуальним опаленням нарахування витрат на теплову енергію здійснюється за транзитні ділянки трубопроводів та за загальнобудинкові потреби (забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення).
В постанові Верховного Суду від 22.12.2020 року в справі №311/3489/18 зроблено висновок, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов'язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, а отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування, постачання теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення та абонентське обслуговування згідно з встановленими тарифами.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №703/4963/15-ц зазначено, що нарахування оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів, відповідачі дану послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати. Нарахування плати за послугу з централізованого опалення у місцях загального користування проводиться рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, що відповідає вимогам Методики розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у спірний період надало відповідачу послугу з теплопостачання на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи централізованого опалення.
При цьому об'єктом теплопостачання у цій справі є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Обсяг теплової енергії, який витрачається на загально будинкові потреби, зокрема, щодо транзиту теплової енергії по будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку пропорційно до їх площ, як передбачено Методикою.
Таким чином відсутність у квартирі відповідача централізованого опалення та відсутність приладів опалення місць загального користування у відповідному під'їзді будинку ще не свідчить про відсутність витрат теплової енергії, пов'язаних з транзитними (транспортними) витратами при постачанні позивачем теплової енергії по всьому обладнанню, призначеному для опалення будинку.
З огляду на наведене, відповідач зобов'язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення й абонентської плати.
Згідно з розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби на опалення та за абонентське обслуговування за період з 01.10.2017 року по 01.03.2025 року становить 12285,88 грн.
Враховуючи, що відповідач є співівласницею квартири у багатоквартирному будинку, а відтак зобов'язана брати участь у загальних витратах на утримання будинку, в тому числі і витратах на загальнобудинкові потреби на опалення та абонентське обслуговування, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 12285,88 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із наданим позивачем розрахунком за період з 21.11.2017 року по 01.03.2025 року нараховано інфляційні витрати в розмірі 2401,23 грн та 3 % річних у розмірі 778,14 грн.
Оскільки відповідач не здійснювала своєчасну оплату за послуги з постачання теплової енергії, послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування за період з 01.10.2017 року по 01.03.2025 року, у неї виникла заборгованість з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 15465,25 грн, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Щодо доводів представника відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, слід зазначити наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 ЦК України).
Згідно статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (частина 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки невизначені договором (пункт 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830).
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому, термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 07.08.2025 року, Указ Президента України від 14.07.2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено до 05.11.2025 року.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (у редакції від 08.11.2023 року) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Законом України від 14.05.2025 року № № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року.
Ураховуючи, що заборгованість виникла в період з 01.10.2017 року по 01.03.2025 року, однак з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року тривав термін дії карантину, відповідно строк перебігу позовної давності продовжувався на строк дії карантину, а також у зв'язку із введенням воєнного стану на території України перебіг строку позовної давності зупинявся до 04.09.2025 року, у задоволенні клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності слід відмовити.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір в розмірі 3028 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
К лопотання відповідача про стягнення з позивача на її користь витрат на правову допомогу у сумі 7872,2 грн задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.ст.162 ЖК України, ст.ст.12, 81, 223, 229, 247, 263-265, 268, 280, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 року по 01.03.2025 року, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 21.11.2017 року по 01.03.2025 року, в сумі 15465,25 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судові витрати у справі у вигляді судового збору у сумі 3028 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою на офіційному вебпорталі судової влади України: http://www.ok.pl.court.gov.ua.
Учасники справи:
позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», місце знаходження 36008, м. Полтава, вул. Польська, 2А, код ЄДРПОУ 03338030;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя І.М. Михайлова