Справа №534/2095/25
Провадження №2/534/837/25
24 листопада 2025 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
в складі суду: головуючого судді Морозова В.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хвіст Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду із згаданим позовом до відповідача в якому прохає суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 789016 від 31.12.2021 р. у розмірі 67620,17 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Позовна заява головним чином мотивована тим, що 31.12.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту №722983.
Згідно Договору про надання споживчого кредиту №789016 від 31.12.2021 Відповідачу надається кредит у гривні, а Відповідач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Після укладення цього Договору, Товариство із використанням даних Відповідача, зазначених у Кредитному договору, створює Відповідачу особистий кабінет в своїй інформаційно-телекомунікаційній системі, доступ до якої забезпечується Відповідачу через веб-сайт.
Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач уклав Договір №789016 від 31.12.2021 з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та на підставі платіжного документу Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 30000 грн.
03.08.2023 р. згідно умов Договору факторингу №0308-23, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (ЄДРПОУ 42350798) відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 789016 від 31.12.2021р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги до Відповідача.
Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 67620,17 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 29618,95 грн.; заборгованість за відсотками становить 38001,22 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.
Ухвалою суду від 02.09.2025 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклика) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 28.10.2025 заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено. Долучити до матеріалів цієї справи відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором та відповідь на відзив. Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Клопотання представника відповідача про витребування оригіналу електронного доказу задоволено.
Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» оригінальний примірник електронного Договору про надання споживчого кредиту № 789016 від 31.12.2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 з усіма додатками і додатковими угодами, якщо укладений в електронній формі надати на диску DVD-R з підписами обох сторін у дату укладання; докази фактичного надання позичальнику ОСОБА_3 примірника підписаного Договору про надання споживчого кредиту № 789016 від 31.12.2021 року, додатків та додаткових угод до нього у дату їх укладання; оригінал Заявки на видачу кредиту за вищевказаним кредитним договором від позичальника ОСОБА_1 ; докази ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з іншими документами по цим кредитним правовідносинам до моменту укладання договору під підпис; оригінал первинного бухгалтерського документу щодо фактичного перерахунку грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 від кредитора по Договору про надання споживчого кредиту № 789016 від 31.12.2021 року із зазначенням повних реквізитів отримувача; оригінал Виписки з банківського рахунку первісного кредитора за дату Договору про надання споживчого кредиту № 789016 від 31.12.2021 року щодо фактичного перерахунку грошових коштів від первісного кредитора позичальнику ОСОБА_1 по Договору про надання споживчого кредиту № 789016 від 31.12.2021 року.
Станом на дату розгляду справи вищевказані докази не подані до суду.
24.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява про виконання ухвали суду.
Представник позивача у вказаній заяві просить суд, серед іншого, поновити позивачу пропущений процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів у справі № 534/2095/25 за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Витребувати у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ: 14360570) наступні докази: інформацію чи було емітовано на ім'я ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 31.12.2021-07.01.2022 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 31.12.2021-07.01.2022; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.
24.11.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання (заяву) представника позивача.
Ухвалою суду від 24.11.2025 у задоволенні клопотання про поновлення позивачу пропущеного процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів у справі № 534/2095/25 за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та клопотання витребування доказів у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відмовлено.
Сторони неодноразово просили суд розгляд справи проводити за їх відсутності.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на підтвердження факту перерахунку суми позики в рамках Договору про надання споживчого кредиту № 789016 від 31.12.2021 року до позовної заяви долучено довідкe ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №2646_230907162036 від 07-09-2023, в якій зазначено про перерахування коштів відповідно до умов договору, укладеного між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» про організацію переказу грошових коштів, але до позову не додано вказаний договір ФК-П19/09-06 від 30.09.2019, який би підтверджував повноваження та умови ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» здійснення фінансових операцій на замовлення платника - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».
Окрім того, долучена довідка не може свідчити про факт отримання відповідачем коштів, оскільки в ній відсутні відомості про особу отримувача.
Суд зазначає, що долучена довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, в розумінні чинного законодавства, який би підтверджував факт переказу коштів на рахунок відповідача.
Згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» (надалі за текстом - Положення), оскільки лише первинні документи містять відомості про операцію: найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/ від імені якого/якої складений документ; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру.
У пункті 61 цього Положення встановлено, що клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банкукореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Відповідно до пункту 62 зазначеного Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 30 січня 2018 року, у справі 161/16891/15-ц з посиланням на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердив, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року у справі №553/1325/14-ц, у якій суд зазначає: «відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність вказаної у розрахунках заборгованості у відповідача перед банком». Правова позиція щодо необхідності дослідження саме первинних документів в справах про стягнення кредитної заборгованості також знаходить відображення у постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29.01.2020 в справі № 755/18920/18 (провадження № 61-17205 св 19) зазначив, що «Наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за ним договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано».
Позивач зазначає, що станом на день укладення Договору факторингу № 0308-23 від 03.08.2023 року заборгованість відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 789016 від 31.12.2021 року складала 67 620,17 гривень, яка складалася з 29618,95 гривень суми заборгованості за основною сумою боргу та 38001,22 гривень заборгованості по відсотках. На підтвердження цього позивачем надається витяг з додатку до вказаного Договору факторингу. Проте, Окрім того, у додатку не зазначено витягом з саме якого документу (Додатку до договору) він є, та цей документ не відповідає формі, яка є затвердженим додатком № 1 до Договору факторингу.
Вказаного витягу вбачається, що ОСОБА_5 має заборгованість за кредитним договором № 789016 від 31.12.2021 року за основною сумою боргу та по відсотках у вказаному позивачем розмірі, при цьому, жодних розрахунків зазначених сум не додається.
Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості здійснений первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» охоплює період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року, не містить інформації щодо застосованих відсотків для обчислення заборгованості.
Таким чином, позивачем не надано обґрунтування та належне підтвердження сум заборгованості відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 789016 від 31.12.2021 року.
Також суд погоджується з правовою позицією яка відображена у постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Крім того, в наданих позивачем розрахунках заборгованості, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, зазначено лише суми заборгованості, однак не проведено детальних розрахунків цих сум, зокрема, не зазначено проценту ставку, за якою здійснено нарахування відсотків, період та порядок нарахування заборгованості за відсотками, що позбавляє можливості перевірити правильність нарахування відсотків. Окрім того, умовами договору про надання споживчого кредиту передбачені штрафні санкції, із наданого розрахунку неможливо встановити, чи були нараховані штрафні санкції та в якому розмірі.
В даному випадку, є підстави вважати, що фінансова установа нарахувала неправомірні штрафи, що не відповідають умовам договору. Сума штрафних санкцій перевищує загальну суму боргу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Щодо договорів факторингу суд дійшов наступних висновків.
Так, відповідно до Договору факторингу № 0308-23 від 03.08.2023 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) зобов'язується передати грошові кошти ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (Клієнт), а ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право грошової вимоги.
Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов1язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених Розділом 3 Договору.
Розділом 3 Договору факторингу не передбачено суму Фінансування, проте передбачено, що належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами такого Реєстру прав вимог.
До позовної заяви додано платіжну інструкцію № 4415 від 03.08.2023 року на суму 398 505,17 грн, з призначенням платежу «Оплата згідно з договору факторингу № 0308-23 від 03.08.2023 без ПДВ».
Проте суд позбавлений можливості встановити чи Фактором сплачену усю договірну суму.
До позовної заяви не додано належним чином завірений витяг з додатку № 1 до Договору факторингу, не надано підтвердження сплати суми Фінансування, а тому не можливо встановити чи настав момент переходу прав вимоги.
Також суд звертає увагу, що матеріали справи та Договір факторингу не містить даних про заміну кредитора у зобов'язанні, де боржником є ОСОБА_1 . Відтак, зі змісту позовної заяви та доданих до неї додатків неможливо встановити факт відступлення права вимоги позивачу. Як вбачається з копії Договору Факторингу, що поданий до суду, договори не містять загальної суми прав вимоги та ціни продажу.
Щодо укладення кредитного договору у електронному вигляді, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Так, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Разом з цим, важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Тому важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов оспорюваного договору кредиту та не спростовано доводів представника відповідача, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відомості, які суд не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ
Повний текст рішення виготовлено 28.11.2025.