вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/859/25
381/1068/25
28 листопада 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючої судді Ковалевської Л.М.,
з участю секретаря Омельчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В лютому 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №551786662 в сумі 41 632,50 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №551786662 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Позивач зазначає, що кредитор виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість. Позивач стверджує, що на підставі укладених із первісними кредиторами договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином. Оскільки відповідач не погасив заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
07.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Г.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу, посилаючись на наступні обставини.
1. Щодо права вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС». Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 містить Додатки, які є його невід'ємною частиною, однак Позивач надає вищезгадані додатки лише по формі, узгодженій між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», але надані додатки не дають можливості встановити інформацію саме про передання права вимоги за кредитним договором №551786662 від 03.01.2022. Позивачем надані незаповнені додатки до договору факторингу, за змістом яких не є можливим зрозуміти чи взагалі здійснювалось передання права вимоги за спірним кредитним договором №551786662. Доказів підписання реєстру прав вимог за договором факторингу №28/1118-01, доказів оплати за вказаним договором, а також актів приймання-передачі - до договору не надано. На підтвердження позовних вимог позивачем надаються копії договору факторингу №28/1118-01, договору факторингу №23/0224-01, договору факторингу №26/12/Е. Однак, вказані докази подано не в повному обсязі. Реєстр права вимог за вказаними договорами в повному обсязі не надається, що унеможливлює встановлення дійсності такого доказу. Також, не всі додаткові угоди до договору факторингу №28/1118-01 містять підпис двох сторін договору. Акти прийому-передачі по двом з трьох договорів факторингу відсутні. Також не надано доказів здійснення оплати за ними.
2.Щодо неналежності та недопустимості доказів по справі. Щодо кредитного договору, то при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору всі наявні у нього документи в повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що за вказаними договорами факторингу не надано доказів здійснення оплати за ними. На підтвердження перерахування грошових коштів Позивачем надано платіжне доручення № 46b22fde-7054-4aa2-8cde-d67bb56c30d3, яке не містить підпису банку або уповноваженої особи, яка проводила вказану платіжну операцію, не містить назву банку.
3. Щодо строку кредитування за договором кредитної лінії №551786662 від 03.01.2022 р. Відповідач категорично не погоджується із вказаним розміром 41 632,50 грн. заборгованості, та як кредитна лінія №551786662, відповідно до п. 1.7. Договору надається строком на 29 (двадцять дев'ять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, Однак, представник просить суд взяти до уваги, що «дисконтний період» фактично є строком кредитування, інші періоди, такі як «базовий», «індивідуальний» та т.п. в договорі не були погоджені. До того ж, пунктом 1.8. зазначено, що продовженням строку кредиту може бути виклично пролонгація за ініціативи позичальника. Так, строк кредитування мав би бути наступним: з 03.01.2022 по 01.02.2022. Однак, всупереч положенням підписаного договору позики, після спливу 29 днів, нараховування процентів первісним кредитором відбувалось включно до 01.05.2022 р., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Відповідач вважає, що оскільки строк кредитування складає 29 календарних днів- кредитодавець мав право на нарахування відсотків за користування кредитом тільки в межах вказаних 29 днів та відповідно до п. 1.7. Договору №551786662, а саме: 0,95% за кожен день користування кредитом.
4. Щодо розрахунку заборгованості, то відповідач вважає такі нарахування неправомірними, так як фактично склалась ситуація, у якій кредитором було зазначено, що продовжується винятково загальний строк дії договору, не строк кредитування, але незважаючи на це відсотки, котрі відповідно до ст. 1048 ЦК України мають нараховуватись лише в межах строку кредитування, нараховувались до 01.05.2022 р. включно (у той час, коли останній день строку кредитування, коли могли в останнє нарахувати відсотки -01.02.2021 р.)
10.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФК «Ейс» Тараненка А.І. надійшла відповідь на відзив, в якій він просив відмовити у задоволенні клопотань відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник позивача посилається на наступні обставини.
1. Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, то згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 05.05.2022 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 41 632,50 грн. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 31.12.2024. Тобто, право вимоги за кредитним Договором № 551786662 від 03.01.2022 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 05.05.2022, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 175.
2.Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024. Передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 р. При цьому жодна норма даного договору не обмежує можливість передачі прав вимог лише тими, які існували до моменту укладення Договору. 23.02.2024 Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 41 632,50 грн.
3.Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024. Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 41632,50 грн.. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024. Дані обставини та докази спростовують висновки Відповідача про те, що Позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 05.05.2022, тобто після укладення Кредитного договору в 03.01.2022, які Позивач набув в грудні 2024 року. А сам лише факт укладення Договору факторингу між Первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
4.Щодо факту надання Позивачем оригіналу кредитного договору, то слід зазначити наступне. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
5.Щодо укладення кредитного договору в електронній формі та узгодження умов договору то відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Тобто, на момент укладення договору у Відповідача була можливість і відмовитись від укладення даного договору, але Відповідач погодився з такими умовами, отримав грошові кошти та користувався ними, про що не заперечує. Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом, без отримання Відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна і паролю Особистого кабінету, кредитний договір між сторонами не був би укладений, а тому укладення спірного кредитного договору відповідало внутрішній волі Відповідача.
6.Щодо підстав нарахувань відсотків. У період з 03.01.2022 по 01.02.2022 Товариство нараховувало 346,75 (триста сорок шість цілих сімдесят п'ять сотих) процентів річних, що становить 0,95 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним, , що відповідає п. 1.9.1. Договору. 05.02.2022 У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань Відповідачу нарахували різницю між нарахованими процентами за Базовою (2,10 процентів) процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною (0,95 процентів) та Індивідуальною (1,05 процентів) процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду у відповідності до п. 1.9.3 Договору. Оскільки, відповідач станом на 01.01.2022 не виконав свої зобов'язання за Договором відповідно до п 1.12.1 його зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 01.01.2022 Товариство автоматично ініційовано продовження строку зазначеного в п. 1.12.1. Договору. У період з 30.01.2022 по 29.04.2022 Товариство нараховувало 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним., що відповідає п. 1.7.2. Договору. Отже нарахування відбувались в порядку передбачених Договором на умовах, погоджених Відповідачем, відсотки є законними, належними та пропорційними.
18.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Працевитого Г.О. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просить відмовити ТОВ «ФК «Ейс» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 . В своїх додаткових поясненнях представник відповідача знову зазначає, що до вказаних договорів факторингу не додано усіх додатків, які є їх невід'ємними складовими, не долучено доказів оплати за ними, а тому є обґрунтовані сумніви у дійсності переходу права вимоги. Враховуючи вищевказане, вважає, що Позивачем не було доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а також наступні переходи прав вимоги. Щодо відсотків в період воєнного стану, то умова (п.1.12) вводить споживача в оману та є не чіткою, є такою, що за своєю природою виступає як міра покарання, що застосовується до позичальника у разі неналежного виконання зобов'язання, що мало б регламентуватись в межах ст. 625 ЦК України. Заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 10 899 грн ТОВ «Юніт Капітал» обчислило їх станом на 23 червня 2020 року, проте доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов кредитного договору становить 24 грн за період з 18 березня 2020 року по 20 квітня 2020 року, виходячи з розрахунку: 8000 грн (тіло кредиту) х 0,01% (дисконтна процентна ставка п.1.2 договору) х 30 днів (строк позики).
Ухвалою суду від 23.04.2025, за клопотанням представника відповідача - адвоката Працевитого Г.О. здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження.
10.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача Тараненка А.І. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він звертає увагу суду на те, що у випадку відсутності фінансування, Договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із Клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Та надав копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за Договорами факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 та № 26/12/Е від 26.12.2024 , а також АКТ ЗВІРКИ взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 170 від 25.01.2022 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та ПРОТОКОЛ узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 170 від 25.01.2022.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10.06.2025 витребувано докази у позивача, а саме оригінали договорів факторингу та докази здійснення оплати за даними договорами факторингу; оригінал кредитного договору №551786662 від 03.01.2022. Дані докази були направлені до суду 25.06.2025.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10.06.2025 витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк», що становлять банківську таємницю, які надійшли до суду 10.07.2025.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.07.2025 явка позивача в судове засідання визнана обов'язковою.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2025 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, який був поданий до суду 07.04.2025.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
16.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФК «Ейс» Полякова О.В. надійшов відзив на зустрічний позов, в якому він просив у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Ейс» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним - відмовити повністю, посилаючись на наступне. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
З урахуванням наведеного, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.
Таким чином, кредитний договір № 551786662 від 03.01.2022 підписаний Позивачем допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV37U6X, якій направлено Позичальнику 03.01.2022 о 20:30:33 годині на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено Позичальником у відповідне поле в інформаційно телекомунікаційній системі Товариства 03.01.2022 о 20:31:21 годині, після чого Позивач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору, зокрема, додаючи його примірники у форматах у форматах PDF та P7S.
Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою укладення електронного договору, Позичальник заходить на Сайт, який надає доступ до інформаційно телекомунікаційної системи (далі -ІТС) Товариства або в мобільний додаток Товариства або в програмне забезпечення партнерів Товариства, яке забезпечує обмін інформації з ІТС Товариства по захищеним каналам зв'язку, та у вбудованому калькуляторі вибирає бажану суму грошових коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування.
Таким чином, при заповненні Заявки на кредит Позивач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Позивач був ознайомлений з умовами Договору, шляхом заповнення Заявки отримав персональний одноразовий пароль-ідентифікатор який ввів у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 28.11.2021 о 11:51:06, отже договір є укладеним з цього моменту, а отже, відповідач погодився з у мовами Кредитного Договору. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність Позивача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам Позивача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість.
22.09.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Працевитим Г.О. направлено додаткові пояснення у справі, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, посилаючись на той факт, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Таліон Плюс». Отже, вважаючи, що судом позивачу було забезпечено право на доведення суду заявлених вимог, однак позивач не надав суду на підтвердження заявлених вимог належних, допустимих та достатніх доказів, що є підставою для відмови у позові.
25.09.2025 через систему «Електронний суд» представником ТОВ «ФК «Ейс» Поляковим О.В. направлено додаткові пояснення у справі, в яких він зазначив, що оскільки запитувані Договори факторингу, Реєстри прав вимог та докази оплати існують лише у двох примірниках, які знаходяться у Клієнта та Фактора, ТОВ «ФК ЕЙС» не має оригіналів Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Реєстрів прав вимоги, додаткових угод та платіжної інструкції до нього, оскільки оригінали знаходяться лише у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс». Оригінал Договору факторингу № №23/0224-01 від 23.02.2024, Реєстрів прав вимоги, додаткових угод та платіжної інструкції до нього, оскільки оригінали знаходяться лише у ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс». Оригінал Договору факторингу № №26/12/Е від 26.12.2024 з переліком договорів, за якими було відступлено право вимоги, які випробовуються судом у Позивача наявні лише в одному примірнику. Таким чином, оскільки судовий розгляд відбувається досить тривалий час, передача та довга відсутність даних документів може: позбавити фінансову компанію можливості надати оригінал у разі перевірки державними органами; створити ризик їх втрати або пошкодження, що поставить під загрозу не тільки сам договір, але й права та обов'язки сторін, закріплені у ньому.
Щодо надання позивачем оригіналу кредитного договору №551786662 від 03.01.2022, то представник позивача зазначає, що оригінал кредитного договору має ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тому витребовавути оригінал можливо саме у первинного кредитора. Також, щодо оригіналу доказів видачі кредиту, то представник позивача звертає увагу на те, що жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином Позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів Відповідачеві. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. В матеріалах справи наявна виписка з банку, яка підтверджує зарахування на картковий рахунок Відповідача, який вказаних в кредитному договорі, а також підтвердження, що дана картка належить саме Відповідачу. Тим самим Позивачем підтверджено факт видачі кредиту.
На підтвердження оплати за Договором факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 та за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 позивачем долучено оригінали платіжних інструкцій. Та повідомили, що сплату Клієнту Ціни продажу за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" Позивач не має, оскільки вони знаходяться у Первинних кредиторів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс". Але для всебічного та повного вирішення справи Позивачем долучено Акт звірки за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Реєстр прав вимог №175 підписано сторонами 05.05.2022, тобто вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем 03.01.2022.
10.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвокта Працевитого Г.О. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає наступне.
Наявне в матеріалах справи платіжне доручення не може вважатись належним доказом, оскільки не містить ані підпису, ані печатки від Банку, який проводив безготівковий переказ. Товариство, також посилається на виписку, яка була надана АТ КБ «ПриватБанк». Однак у вказаній виписці немає жодного зазначення щодо отримання суми коштів конкретно за кредитним договором №551786662 від 03.01.2022 р. У виписці відсутня інформація про отримання переказу коштів конкретно від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». З урахуванням зазначеного, вважаємо, що Позивачем не було надано належних, допустимих, достовірних доказів видачі кредиту ОСОБА_1 .
Також, пунктом 1.7. кредитного договору чітко визначено, що кредитна лінія надається строком на 29 (двадцять дев'ять) днів, тобто до 01.02.2022 р. (останній день для повернення). Відповідач не вчиняв від себе будь-яких активних дій з метою продовження строку кредитування, не вчиняв будь-яких дій передбачених п 1.8. Договору, а отже строк був і залишався в межах 29 днів. Доказів пролонгування строку дії кредитного договору позивачем не надано, зворотного матеріали справи не містять. Так, оскільки строк кредитування встановлено в межах 29 днів із чітко визначеною датою повернення боргу - після 01.02.2022 р. відсотки в порядку ст. 1048 ЦК України не можуть нараховуватись.
Також. представник відповідача наголосив, що кредитором не було доведено переходу права вимоги на кожному із ланцюжків: спочатку від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надалі від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», і також від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача, ТОВ «ФК «ЕЙС». Матеріали справи не містять усіх належних витребуваних документів на підтвердження переходу права вимоги, не було надано в повному обсязі заповнені додатки до договорів факторингу.
У Витягу з Реєстру прав вимог №175 від 05.05.2022 р. відсутня сума фінансування, тому доводи Позивача, що було надано акт звірки є необґрунтованими, оскільки єдиним основним доказом визначеної суми фінансування за договором факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» є саме Реєстр прав вимог. Оскільки у нього відсутні інформація про суму фінансування, то неможливо встановити достовірність всіх інших наданих документів.
В судовому засіданні в режимі відео конференції представник позивача Сокира В.В. вимоги первісного позову підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в ньому. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Ейс» залишити без задоволення.
В судовому засіданні в режимі відео конференції представник відповідача - адвокат Біллерис Ю.О. первісний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, вимоги зустрічного позову підтримав, просив задовольнити повністю.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази та з'ясувавши обставини справи, суд встановив наступне.
Щодо позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Судом встановлено, що 03.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №551786662 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого позичальникові надано кредит на суму 18 200,00 грн строком на 30 днів на умовах строковості, зворотності платності із нарахування процентів за користування кредитом.
28.11.2018 між Первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно Договору факторингу ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за плату та на умовах, визначених Договором.
28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022 та 31.12.2023 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткові угоди №№ 19,26,27,31,32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до яких сторони продовжували строк дії договору факторингу.
Зокрема, 31.12.2020 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Відповідно до умов Додаткової угоди сторони дійшли згоди про викладення тексту договору у новій редакції.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №551786662 від 03.01.2022 на загальну суму 41 632,50 грн.
23.02.2024 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 23/0224-01. Відповідно до Договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ "Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ "Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу 23/0224-01 від 23.02.2024, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №551786662 від 03.01.2022, в загальному розмірі 41 632,50 грн.
26.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія Ейс» було укладено Договір факторингу № 26/12/Е. Відповідно до Договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія Ейс» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «Фінансова компанія Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (супу позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».
Відповідно до Реєстру божників до Договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №551786662 від 03.01.2022 в загальному розмірі 41 632,50 грн.
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п'ята, шоста статті 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 03.01.2022, натомість Договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , і у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу від 23.02.2024 компанії ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яка, у свою чергу, не передала таке право в подальшому на підставі договору факторингу від 26.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія Ейс», яке за вищенаведених обставин не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 03.01.2022 між нею та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що договір факторингу укладений між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018, до моменту виникнення у первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним між ними 03.01.2022, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором №551786662 в розмірі 41 632,50 грн, оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення.
Так, вказаними додатковими угодами фактично лише продовжено строк дії договору факторингу, який укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», останній раз до 31 грудня 2024 року.
При цьому, обсяг прав та обов'язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 додатковою угодою №32 не змінений, по своїй суті вона не є новим договором факторингу, і не свідчить жодним чином про перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №551786662 від 03.01.2022.
Доводи представника позивача про те, що права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у грудні 2023 року, тобто після укладання Кредитного договору від 03.01.2022 та виникнення заборгованості, право вимоги якої позивач набув у грудні 2024 року, суд відхиляє, оскільки з наявних у справі доказів вбачається, що права вимоги були відступлені первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на підставі договору факторингу від 28.11.2018. Усі намагання позивача трактувати момент першого відступлення права вимоги іншою датою (датою Витягу з Реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022), яка є відмінною від дати укладання договору, суперечать матеріалам справи і свідчать про неправильне трактування позивачем норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини.
Разом з цим, реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022 викладений не в повному обсязі, якщо це витяг з реєстру, то він повинен бути належним чином виготовлений і оформлений. Витяг не містить підписів та печаток сторін. Позначка про те, що документ підписано у сервісі «Вчасно» не є належним доказом, оскільки у суду відсутня можливість перевірити дану обставину.
Крім цього в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення боржника про відступлення права вимоги за його боргом до нових кредиторів.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло бути в подальшому передане цим товариством на підставі договору факторингу від 23.02.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024.
Таким чином, ТОВ «ФК «Ейс» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 03.01.2022 між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1,3 Конституції України).
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки представником позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.
При цьому, варто також зазначити, що озивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Таліон Плюс». Отже, вважаючи, що судом позивачу було забезпечено право на доведення суду заявлених вимог, однак позивач не надав суду на підтвердження заявлених вимог належних, допустимих та достатніх доказів, що є підставою для відмови у позові.
Отже суд відмовляє у задоволенні позову, як такого, що заявлений неналежним позивачем.
Щодо позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до відповідача про визнання недійсним правочину, який обґрунтовано тим, що вона не підписувала із товариством в електронній формі кредитний договір 551786662 від 03.01.2022 у вигляді одноразового ідентифікатора так і шляхом накладення КЕП та зазначила, що кредитний договір взагалі не містить жодного підпису, що перевіряється за допомогою сервісу перевірки електронних підписів на сайті https://czo.gov.ua/verify, а тому є підстави для визнання його недійсним.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстраціїу його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробкуїї персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди,крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України "Про захист персональних даних" встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, суд, встановивши, що оспорюваний позивачем ОСОБА_1 кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним такого договору.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22) від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066св23)та інших, які у даному випадку враховуються судом при вирішенні спору за зустрічним позовом.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборіі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, у позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення її прав при укладенні відповідного договору, що є його процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України).
Крім цього, позивачем не доведено, що телефонний номер НОМЕР_2 із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, їй не належить.
Крім того, при отриманні кредиту позичальник заповнює відповідну анкету, яка містить інформацію про позичальника. Проте представником ОСОБА_1 не спростовано відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності.
Судом також враховано, що грошові кошти за спірним договором, укладеним між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", перераховувалися на платіжну картку позивача, відкриту в АТ КБ "ПриватБанк".
Крім цього, суд також вважає, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивачки ОСОБА_1 , які стосуються підписання кредитного договору.
З урахуванням наведеного, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсним.
Відповідно статей 133, 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 11, 203, 215,512-519 ЦК України, статтями 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Правовий висновок Верховного Суду у постанові від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), Закон України "Про електронну комерцію", суд -
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шоссе, буд.19, офіс 2005, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 551786662 від 03.01.2022.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шоссе, буд.19, офіс 2005, про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА