Справа № 366/2702/25
Провадження № 1-кп/366/265/25
Іменем України
28 листопада 2025 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванків кримінальне провадження № 120251111190000050 від 02.07.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єгорень, Республіки Молдова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня (ПРОФ ТЕХ училище), не інвалід, не депутат, одружений, неповнолітніх дітей не має, військовозобов'язаний, раніше судимий 15.07.2025 року Іванківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в перерахунку становить 850 гривень (штраф сплачений 15.07.2025 року) у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 267 -1 КК України,
ОСОБА_4 , маючи не зняту і не погашену в установленому порядку судимість за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 267-1 КК України та твердо не бажаючи стати на шлях виправлення, вчинив новий злочин за наступних обставин: 01 липня 2025 року ОСОБА_4 , близько 07 години 00 хвилин, діючи з прямим умислом на переміщення продуктів харчування рослинного походження, а саме лісових грибів за межі зони безумовного (обов'язкового) відселення, яка постраждала внаслідок катастрофи на ЧАЕС, вирішив незаконно проникнути на її територію та вчинити вказані дії.
Для реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи, що він дії незаконно, достеменно знаючи те, що поблизу місця його проживання в с. Мар'янівка Вишгородського району, Київської області з яким межує зона безумовного (обов'язкового) відселення відсутні стаціонарні контрольно-пропускні пункти поліції і таким чином розраховуючи на свою безкарність, на автомобілі марки «ИЖ-412ИЭ» д. н. з. НОМЕР_1 , взявши із собою пластмасові відра та ящики, в об'їзд контрольно-пропускних пунктів Національної поліції, які розташовані по периметру вказаної зони вирушив на зазначену територію.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи повторно, усвідомлюючи, що в нього не має дозволу на перебування у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що постраждала внаслідок катастрофи на ЧАЕС, шляхом вільного доступу, проник до 38 лісового кварталу Котовського лісництва ДСП «Північна Пуща», яке розташоване на території Поліського природоохоронного науково-дослідного відділення (далі ПНДВ) Державної установи «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» (далі ДУ «ЧРЕБЗ»), де в орієнтовний період часу з 08 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин назбирав лісових грибів виду «Лисички», загальною вагою 19 кг.
Після цього, 01.07.2025, близько 12 години 00 хвилини, ОСОБА_4 , діючи з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, почав вантажити зібрані гриби до багажного відділення автомобіля марки «ИЖ-412ИЭ» д. н. з. НОМЕР_1 з наміром їх переміщення за межі зони безумовного (обов'язкового) відселення, при цьому не маючи передбаченого законом дозволу на переміщення продуктів харчування рослинного походження та без проведення їх дозиметричного контролю, чим порушив ст. 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в цей час був виявлений працівниками поліції, які у відповідності до закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів № 106 від 23 липня 1991 р., здійснювали патрулювання території радіоактивного забруднення.
Отже, ОСОБА_4 вчинив з прямим умислом діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, але з причин, що не залежали від його волі не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні незакінченого замаху на переміщення будь-яким способом за межі зони відчуження без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю продуктів харчування рослинного походження, вчинене повторно, оскільки з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 267-1 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15; ч. 4 ст. 267-1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, запевним, що у майбутньому більше не буди ходити до зони відчуження за грибами, просив суд призначити покарання з випробуванням, запевнив, що буде ходити на відмітки.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого (зокрема і досудову доповідь); постанову про визнання речових доказів; квитанцію про отримання на зберігання речових доказів, ухвалу про знищення речових доказів, акт знищення речових доказів, протокол дозиметричного вимірювання, витяг з ЄРДР № 1202511190000061 від 13.12.2024 року, розписку про отримання на відповідальне зберігання речового доказу - автомобіля марки ИЖ-412 , д. н. з. НОМЕР_1 , до вирішення справи по суті.
Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, у зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченому ч. 3 ст. 349 КК України, оскільки свідчення ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та ніким не оспорюються.
Так, будучи допитаним як обвинувачений, ОСОБА_5 повністю підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.
Так, згідно наданих характеристик за місцем проживання, обвинувачений ОСОБА_4 характеризується позитивно, скарг на його поведінку не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, не працює.
Так, вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена, а його умисні дії кваліфіковано вірно за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 267-1 КК України, як вчинення з прямим умислом незакінченого замаху на порушення вимог режиму радіаційної безпеки, тобто переміщення будь-яким способом без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю продуктів харчування рослинного походження, вчиненого повторно.
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Згідно досудової доповіді від 18.09.2025 року, складеної провідним інспектором Вишгородського РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, результати оцінки ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення, а також середньої небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При визначені виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд приймає до уваги ступінь і характер скоєного злочину, його особу, обставини, які пом'якшують його покарання, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, його вік, майновий та сімейний стан, а тому вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 267-1 КК України у виді позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням та іспитовим строком.
Запобіжний захід не обиралася.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд-
ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 267-1 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід не обирався та підстави для його обрання відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази:
Лісові гриби виду «Лисички» - знищено відповідно до ухвали слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 21.07.2025 року;
відро, ящик та поліетиленовий пакет, в яких зберігались гриби «Лисички» - знищити.
відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, автомобіль марки Москвич моделі ИЖ-412, д. н. з. НОМЕР_1 - повернути законному власнику, ОСОБА_6 .
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Згідно ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_7