"25" листопада 2025 р. Справа № 2-3279/10
25 листопада 2025 року Вишгородського районний суд Київської області в складі головуючого-судді Чіркова Г.Є., при секретарі Пчолкіну М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», первісний стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строку пред'явлення його до виконання у цивільній справі за Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
у заяві порушено питання про видачу дублікату виконавчого листа №2-3279/10 та поновлення строків пред'явлення його до виконання.
Вимоги заяви мотивовано тим, що оригінал виконавчого листа Вишгородського районного суду Київської області по справі №2-3279/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості, від попереднього стягувача до ТОВ «Він Фінас» не передавався. Згідно даних сайту Автоматизованої системи виконавчих проваджень, вказаний виконавчий лист після його повернення від 30 червня 2015 року повторно до органів виконавчої служби не пред'являвся, який за вказаних обставин слід вважати втраченим, місцезнаходження якого за наявних у справі документів, встановити неможливо. В заяві також зазначено, що ТОВ «Він Фінанс» набувши права стягувача за виконавчим документом по справі №2-13263/10 пропустило встановлений строк його пред'явлення до виконання, оскільки цього виконавчого документа у заявника ніколи не було і товариство змоги пред'явити його на виконання не мало.
Представник заявника письмово в заяві просив про розгляд справи за його відсутності.
Інші учасники процесу, будучи повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули, що відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України не є перешкодою для розгляду вказаної заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, дійшов наступного.
Так, відповідно до довідки головного спеціаліста Вишгородського районного суду Київської області Децик О.В., цивільну справу №2-3279/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відібрано для знищення. Оригінал рішення по вказаній справі зберігається в архіві Вишгородського районного суду Київської області.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, (справа №2-3279/10) позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором №21-30L/08-2004A від 30 серпня 2004 року в розмірі 3 035,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23 грудня 2009 року становить 24 191 грн. 09 коп. Із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» солідарно стягнуто судовий збір у розмірі 241 грн. 91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.
10 грудня 2012 року ухвалою Вишгородського районного суду в Київській області у цивільній справі №2-3279/10 замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ «Укрсиббанк» на його правонаступника ТОВ «Дельта Банк» у виконавчих листах №2- 3279/10.
18 вересня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1930/К.
15 листопада 2019 року ухвалою Вишгородського районного суду в Київській області у цивільній справі №2-3279/10 замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у виконавчих листах №2- 3279/10.
Згідно наказу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» №55-к від 25 липня 2024 року, на виконання рішення №1706 загальних зборів учасників ТОВ «Довіра та Гарантія» від 25 липня 2024 року ТОВ «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ ТОВ «Він Фінанс» - 38750239.
Так, за умовами ч.1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Тобто, підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є поважні, об'єктивні причин пропуску такого строку.
Водночас, оскільки перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, суд, враховуючи вимоги ст. 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відмова у поновленні цього процесуального строку відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19, пункт 35) про те, що у разі якщо сплив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься в постанові від 16 лютого 2021 року в справі № 911/3411/14, на стадії виконавчого провадження, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником лише за наявності відкритого виконавчого провадження.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 року).
Встановлення в законі строків на пред'явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України з 11.09.1997 р. та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п.53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
Згідно конвенційної практики ЄСПЛ та принципу правової визначеності, передбачуваності боржники (відповідачі) вправі очікувати застосування до них процедури примусового виконання рішення суду протягом визначеного законом строку, якщо сплив таких строків не настає з їхньої вини.
Поновлення таких строків може мати місця лише у випадках їх пропущення стягувачем виключно з поважних причин.
Так, судом встановлено, що 30 червня 2015 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Ільницького І.В. виконавчі листи №2-3279 видані Вишгородським районним судом Київської області 05 квітня 2011 року на підставі п. 2 ч. 1 с. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу ПАТ «Укрсиббанк».
Відомості про те, що цей стягувач отримав виконавчі листи і в передбачений законом строк повторно пред'явив їх до виконання в справі відсутні.
Отже, враховуючи, що виконавчі листи повернуто без виконання в 2015 році, слід вважати, що строк пред'явлення виконавчих документів до виконання на даний час у цій справі закінчено (ст.ст. 11, 12 Закону України «Про виконавче провадження»), який пропущено, як і первісним стягувачем, так і його правонаступником ТОВ «Він Фінас».
При цьому, наведені заявником причини пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до стягнення не можуть бути розцінені як поважні, окрім цього, заявником не наведено жодних причин чи пояснень щодо звернення до суду через 6 років після укладення Договору про купівлі-продажу права вимоги.
З висловлених у заяві мотивів не можна дійти висновку про істотні, непереборні труднощі, які завадили стягувачу подати виконавчий лист протягом передбаченого Законом строку.
Сам тільки факт втрати виконавчих листів і не звернення до суду за видачею дублікату, починаючи з 2019 року, про такі обставини свідчити не може.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені в заяві причини пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання не можна вважати поважними, які поновленню не підлягають.
Один лише факт невиконання судового рішення підставою для задоволення вказаної заяви бути не може.
При цьому, у п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі №2-836/11 зазначено, що якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Між тим, пунктом 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того суд якого інстанції видав виконавчий лист, може видати його дублікат, якщо стягувач чи державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Оскільки строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання не поновлено, то підстави для видачі дублікатів виконавчих листів відсутні.
Відтак, у задоволенні заяви слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 260, 433, п.п. 17, 17.4 Перехідних положень ЦПК України,
ухвалив:
в задоволенні заяви відмовити.
Повний текст ухвали складено 28 листопада 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя