Справа № 362/2083/25
Провадження № 2/362/2079/25
21 листопада 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «ФК «Ейс» - Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 130804 від 09.02.2024 року у розмірі 12667,10 грн., яка складається з 6945,00 грн. заборгованості за тілом; 5321,10 грн. заборгованості за відсотками та комісії 401,00 грн.; стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 09.02.2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 130804 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 6 945,00 грн. у наступному порядку: 5 000,40 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок/карту позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; 1944,60 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією. Строк кредитування становить 70 днів з 09.02.2024 року по 19.04.2024 року, за користування кредитом нараховуються проценти за ставкою 586,00% річних.
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 12 667,10 грн., яка складається з: 6 945,00 грн. - заборгованість по кредиту, 5 321,10 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401,00 грн. - комісія за кредитним договором.
У подальшому, 12.07.2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №12072024, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 130804 від 09.02.2024 року на загальну суму 12 667,10 грн.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.05.2025 року прийнято до свого провадження цивільну справу та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.124).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2025 року витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю відносно ОСОБА_1 , платіжної картки та зарахування спірних коштів (а.с. 137-139).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 12).
ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за останнім відомим місцем реєстрації (а.с. 127, 150, 151), неодноразово подавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, (а.с 128, 129, 135, 152), правом подати відзив на позовну заяву не скористалась, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За наведених обставин, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 09.02.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №130804 (індивідуальна частина). На кожній сторінці договору містяться електронні підписи сторін договору, ОСОБА_1 договір підписано ідентифікатором f4fe52a3 (а.с. 22-28).
Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 2.6 договору надати позичальникову грошові кошти в сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатит комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
У силу п. 2.2.1 договору, сума кредиту становить 6 945,00 грн., який надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5 000,40 грн. на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 194460 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованого згідно п. 2.5 індивідуальної частини.
Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 586,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 2.5 договору комісія за надання кредиту складає 1 944,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 28,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Загальний строк кредитування за цим договорм становить 70 днів з 09.02.2024 року по 19.04.2024 року (п. 2.6 договору).
За змістом п. 3.1 договір про споживчий кредит набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання позичальником зобов'язань по цьому договору.
Пунктом 4.12.1 договору про споживчий кредит (публічна частина) визначено, що позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю суму кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та комісію за управління та обслуговування кредиту в порядку та строки, визначені договором, а також на вимогу кредитодавця сплатити штраф та/або пеню та/або інші платежі, нараховані позичальнику у випадку виникнення прострочення виконання зобов'язань по договору (а.с. 30-41).
Відповідно до довідки №11 від 11.11.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» зазначила про успішність наступнх операцій згідно договору №1412/22-1 від 14.12.2022 року, укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», зокрема ОСОБА_1 на номер карти НОМЕР_1 нараховано 5 000,40 гн. (а.с. 68-69).
Згідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк», що була надана на вимогу ухвали суду від 09.09.2025 року, на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 . Також по клієнту емітувались інші картки. 09.02.2024 року здійснено зарахування коштів в сумі 5 000,40 грн. (а.с. 145-146).
Відповідно до Договору факторингу №12072024 від 12.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс'та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», клієнт передає (відступає) фактору за плату, а фактор приймає належні клієнту право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між клієнтом і боржниками (портфель заборгованості) (а.с. 82-89).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №12072024 від 12.07.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №130804 від 09.02.2024 року на загальну суму 12 667,10 грн. (а.с. 96-97).
Згідно наданої виписки з особового рахунку за кредитним договором №130804 від 09.02.2024 року, за період з 12.07.2024 року по 04.03.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 12667,10 грн., яка складається з 6945,00 грн. заборгованості за тілом; 5321,10 грн. заборгованості за відсотками та комісії 401,00 грн. (а.с. 81).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ізст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п. 6 ч. 1 ст.3цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст.12 цього Законує оригіналом такого документа.
Судом достовірно встановлено, що кредитодавець зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору, суму заборгованості не сплачує.
З огляду на викладене, позивачем доведено належними доказами укладення відповідачем кредитного договору №130804 від 09.02.2024 року та неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, наявності заборгованості за кредитним договором в розмірі 12667,10 грн., яка складається з 6945,00 грн. заборгованості за тілом; 5321,10 грн. заборгованості за відсотками та комісії 401,00 грн.
На час розгляду справи, відповідачем не надано доказів, що свідчать про неотримання кредитних коштів від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» чи погашення заборгованості, причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, а також контррозрахунку розміру заборгованості також не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач неналежно виконує свої зобов'язання за укладеним договором й відповідно не надала суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позов ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
За п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи міститься: копія договору про надання правової допомоги №04/02-25-01 від 04.02.2025 року, додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04.02.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025 року (а.с. 101-106).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у рішенні в справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі №756/2114/17 від 13.02.2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.
Враховуючи предмет позову, розмір позовних вимог, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого вст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що витрати в розмірі 2 500,00 грн. відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечатимуть принципу розподілу таких витрат
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронну комерцію», статтями 512, 514, 516, 525, 526, 612, 625, 639,1046, 1047, 1049, 1055, 1077 ЦК України, статтями 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263 -265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 130804 від 09.02.2024 року у розмірі 12 667,10 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2 500,00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», Код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 21.11.2025 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко