12.11.2025
справа № 361/9329/25
провадження № 4-с/361/47/25
12 листопада 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: Петришин Н.М.
за участю секретаря: Гриценко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -
У серпні 2025 року до суду звернувся ОСОБА_1 із вказаною скаргою, де просить: визнати дії Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області та зобов'язати відділ зняти арешт з нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження №11979741, яке було незакладене відповідно до постанови державного виконавця Бориспільського ВДВС МРУЮ головного державного виконавця Іванини О.С. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.12.2021 року ВП 30365893.
Скарга мотивована тим, що заявнику стало відомо про накладання арешту на його майно, реєстраційний номер обтяження №11979741, відповідно до постанови державного виконавця Бориспільського ВДВС МРУЮ Головного державного виконавця Іванини О.С. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.12.2021 року ВП 30365893. З відповіді Броварського ВДВС з'ясовано, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №47168013 з примусового виконання виконавчого листа №06-1123/10, виданого 30.08.2010 Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 69 069,15 грн, яке закінчено відповідно до постанови від 16.11.2015 на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним його виконання в повному обсязі. Також було зазначено, що у разі сплати боржником виконавчого збору в сумі 6 906,92 грн, буде вирішено питання про зняття арешту з майна, накладеного 19.12.2011 ВДВС Бориспільського МРУЮ вже по ВП 30365893. При цьому, вказано, що провадження №30365893 у відділі не перебувало, та у відділі відсутні правові підстави для вирішення питання про зняття арешту з майна.
Заявник вважає, що державний виконавець, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження, не виконав належним чином своїх обов'язків, оскільки не вирішив питання про зняття арешту з майна.
У судовому засіданні заявник доводи скарги підтримав, просив про задоволення скарги. Додатково пояснив, що погасив заборгованість перед банком, також сплатив виконавчий збір та витрати, про що свідчить закрите виконавче провадження. Звертає увагу суду на те, що з моменту закриття виконавчого провадження, виконавча служба не пред'являла до нього жодних претензій щодо необхідності сплати виконавчого збору та виконавчих витрат.
Представник Відділу державної виконавчої служби у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки до суду не повідомив, проте його неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до таких висновків.
Згідно інформації Автоматизованої системи виконавчих проваджень установлено, що 19 грудня 2011 року Бориспільським ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до виконавчого листа від 30.08.2010 року №6-1123, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 69 069,15 грн.
26.03.2015 р. Бориспільським ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направлення виконавчого документу до іншого органу, у відповідності до п. 10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на дату винесення).
Перевіркою даних автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Броварському відділі ДВС перебувало виконавче провадження №47168013 з примусового виконання виконавчого листа №06-1123/10 виданого 30.08.2010 Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 69 069,15 грн,
16.11.2015 державним виконавцем Броварського відділу ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним його виконання в повному обсязі.
У витязі з ВП-спецрозділ зазначено про закінчення ВП п.8 ч.1 ст. 49 (фактичне повне виконання рішення), дата виконавчої дії 16.11.2015, підстава: згідно заяви ПАТ «АльфаБанк»» від 31.08.2015 борг в сумі 69059, 26 грн. погашено в повному обсязі. Витрати в сумі 47 грн. перераховано на користь держави. Виконавчий збір не сплачено.
Листом від 11.12.2024 року Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області повідомив ОСОБА_1 про те, що у разі сплати боржником виконавчого збору в сумі 6 906,92 грн., буде вирішено питання про зняття арешту з майна, накладеного 19.12.2011 ВДВС Бориспільського МРУЮ по ВП 30365893. При цьому вказано, що провадження №30365893 у відділі не перебувало. У відділі відсутні правові підстави для вирішення питання про зняття арешту з майна.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
За змістом статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час закриття виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час закриття виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 756/8592/24 (постанова від 15 травня 2025 року) виснувала, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Отже, у випадку закінчення виконавчого провадження, навіть за умови сплати боржником заборгованості за виконавчим документом, у державного виконавця відсутній обов'язок зняття арешту у випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Відтак, враховуючи інформацію з АСВП, 16.11.2015 державним виконавцем Броварського відділу ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним його виконання в повному обсязі, проте не знято арешт у зв'язку з несплатою Боржником ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 6906, 92 грн.
Арешт є чинним і до цього часу.
Заявник 05.12.2024 звернувся до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з його майна, накладеного постановою державного виконавця 19.12.2011 у ВП №30365893.
На вказану заяву Броварським відділом ДВС надано відповідь про необхідність сплати виконавчого збору та повідомлено про відсутність правових підстав для зняття арешту з майна.
Разом із тим, нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01 листопада 2022 року) визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Отже, отримавши заяву ОСОБА_1 про скасування арештів, накладених у межах знищеного виконавчого провадження, Броварський відділ державної виконавчої служби повинен був вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, за результатами їх розгляду встановити конкретні підстави завершення цього провадження (проваджень) та після цього прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 .
Натомість, Броварський відділ ДВС вищенаведених дій не зробив, запропонувавши заплатити заявнику виконавчий збір за відсутності відкритого виконавчого провадження щодо цього питання.
Проте суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону № 1404-VIII).
У цій справі з моменту завершення виконавчого провадження минуло близько 10 років, виконавче провадження вже знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання.
Установлено, що боржником сплачено заборгованість за виконавчим документом, проте не встановлено наявності невиконаних постанов державного виконавця, винесених у межах виконавчих проваджень, про стягнення витрат виконавчого провадження, як і не встановлено вжиття виконавцем заходів щодо стягнення таких витрат.
Подальше накладення арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує права ОСОБА_1 , позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном.
Враховуючи викладене, бездіяльність посадових осіб Броварського ВДВС щодо незняття арешту з нерухомого майна заявника є неправомірною.
За таких обставин, враховуючи положення статті 451 ЦПК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги та необхідність зобов'язання Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з майна ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,
Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.
Визнати дії Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 - неправомірними.
Зобов'язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , який накладений на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.12.2011 (30365893).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Наталія ПЕТРИШИН