Справа № 357/13709/25
Провадження № 2/357/5788/25
28 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
За участі сторін:
представників позивача Павлової Г.А., Запаскіна М.Р.,
представнків відповідача Ковальської Ю.І., Ротаєнка В.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та стягнення моральної шкоди,-
01 вересня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Запаскіна Максима Романовича звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просила: 1) Стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, розрахований, виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 896,44 грн за період з 09 серпня 2022 року по день ухвалення рішення у справі включно; 2) Стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок затримки виконання судового рішення, в сумі 120 000,00 грн; 3) Стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору та за надання правничої допомоги.
В обґрунтування позову вказувала, що 23 квітня 2020 року позивача було звільнено з роботи директора та викладача музичної шкоди № 3 на підставі п.3 ст. 41 КЗпП України. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2022 року у справі № 357/4897/20 скасовано наказ відповідача про звільнення та зобов'язано відповідача поновити на роботі позивача. Рішення суду першої інстанції залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року та постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року. Відповідачем всупереч рішенню суду не поновлено позивача на роботі з 09 серпня 2022 року по теперішній час. Середньоденна заробітна плата позивача становить 896,44 грн і за період часу з 09 серпня 2022 року по день ухвалення судового рішення має бути стягнуто середній заробіток за час затримки виконання судового рішення. Крім цього, невиконанням судового рішення про поновлення позивачу на роботі, останній завдано моральну шкоду, яка виразилася в додаткових душевних стражданнях, які виникли у позивача внаслідок протиправного ставлення відповідача до судового рішення. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 120 000,00 грн. Позивач сплатила судовий збір в сумі 1211,20 грн та очікує понести витрати на правничу допомогу сумі 17 500,00 грн. Докази понесених витрат будуть надані після ухвалення рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.
Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгялд справи призначено на 08 жовтня 2025 року.
17 вересня 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзив обґрунтовано тим, що У червні 2021 року на виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/4897/20 від 22.04.2021р. з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, Білоцерківським управлінням Державної казначейської служби України Київської області, згідно меморіального ордеру №12 від 11.06.2021р., виконано часткове безспірне списання коштів, на користь ОСОБА_1 , середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 24.04.2020р. по 24.11.2020р., в сумі 145863,55 грн., та 1000,00 грн. судового збору. У червні 2021 року на виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/4897/20 від 22.04.2021р. з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, Білоцерківським управлінням Державної казначейської служби України Київської області, згідно меморіального ордеру №11 від 07.06.2021р. виконано часткове примусове списання коштів з КПКВК 1011080 загального фонду з р/р НОМЕР_1 в сумі 8250,00 грн., на користь ОСОБА_1 правової допомоги. У червні 2021 року на виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/4897/20 від 22.04.2021р. з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, Білоцерківським управлінням Державної казначейської служби України Київської області, згідно меморіального ордеру №14 від 23.06.2021р. виконано часткове примусове списання коштів з КПКВК 1011080 загального фонду з р/р НОМЕР_1 в сумі 5000,00 грн., на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди. Всього, на користь ОСОБА_1 , у червні 2021 року, Білоцерківським управлінням Державної казначейської служби України Київської області, було списано коштів з рахунків Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради в розмірі - 160113,55 грн. У червні 2023 року, відповідно до повідомлення Білоцерківського управління Державної казначейської служби України Київської області від 05.06.2023 року №02-06-08/541, про безспірне списання коштів та Виписки з рахунка банку за 03.06.2023, на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради стягнуто: - середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 24.04.2020р. по 17.06.2022 з КПКВК 1011080 загального фонду з р/р НОМЕР_1 в сумі 484974,04 грн.; - витрат на правову допомогу з КПКВК 1011080 загального фонду з р/р НОМЕР_1 в сумі 67888,00 грн.; - витрат на професійну правничу допомогу з КПКВК 1011080 загального фонду з р/р НОМЕР_1 в сумі 14000,00 грн.; - компенсації заподіяної моральної шкоди з КПКВК 1011080 загального фонду з р/р НОМЕР_1 в сумі 5000 грн. Всього, на користь ОСОБА_1 , у червні 2023 року, Білоцерківським управлінням Державної казначейської служби України Київської області, було списано коштів з рахунків Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради в розмірі - 571862,04 грн. Крім того, у повідомленні Білоцерківського управління Державної казначейської служби України Київської області від 05.06.2023 року №02-06-08/541, про безспірне списання коштів, вказано, що 03 червня 2023 року виконавчий лист Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2023р. у справі №357/4897/20, виконаний в повному обсязі. Починаючи з 29 липня 2022 року Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3 (код ЄДРПОУ 02227088) ліквідований, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із записом про припинення юридичної особи від 29 липня 2022 року. Міру відповідальності, яку вже застосували суди до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, та кошти сплачені на користь 1 особи - ОСОБА_1 , співмірна з місячним розміром фонду заробітної плати будь-якої школи мистецтв міста Біла Церква зі штатною чисельністю 58-62 працівників. Проте, незважаючи на викладене, ОСОБА_1 , за необґрунтованими і безпідставними приводами надалі і без строку давності намагається застосовувати до Відповідача міру відповідальності та розмір майнового тягаря який не відповідає принципу справедливості. Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди у розмірі 120 000,00 грн. Позивачка вказала, що моральна шкода полягає у відчутті цілковитого безправ'я та зневаги з боку органу влади, у необхідності знову докладати значних зусиль для захисту вже визнаного судом права, у тривалому психологічному напруженні та стані невизначеності. Проте, вказані обґрунтування є загальними та неконкретизованими. Більш того, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. заявлений розмір витрат на правничу допомогу у даній справі не відповідає критеріям співмірності визначених частиною 3 статті 137 ЦПК України.
23 вересня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою останній просив суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Відповідь на відзив обґрунтована тим, що правопорушення, вчинене відповідачем є триваючим і розпочалося задовго до ліквідації підпорядкованого закладу; ліквідація закладу не припинила обов'язку щодо виконання судового рішення, оскільки фактичний роботодавець мав законний механізм для поновлення позивача шляхом переміщення; виплата середнього заробітку за час затримки є заробітною платою, отже її розмір не може бути зменшеним з міркувань балансу інтересів та фінансового стану відповідача; моральна шкода, завдана невиконанням рішення суду зі сторони органу влади є очевидною та підлягає до компенсації.
08 жовтня 2025 року судовий розгляд у справі відкладено на 18 листопада 2025 року у зв'язку з неприбуттям в судове засідання представників позивача.
В судовому засіданні 18 листопада 2025 року представники позивача подали до суду клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку середнього заробітку та підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Додатково пояснили суду, що з 09 серпня 2022 року, незважаючи на рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 , останню не поновлено на роботі на посаді директора музичної школи № 3 та викладача по класу домри. В результаті невиконання судового рішення ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду.
В судовому засіданні 18 листопада 2025 року представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснили суду, що на дату ухвалення рішення суду першої інстанції (08 серпня 2022 року) було ліквідовано Білоцерківську музичну школду № 3, а тому ОСОБА_1 не могла бути поновленою на роботі через ліквідацію навчального закладу. За таких обставин ОСОБА_1 необхідно було звільнити з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпПУкраїни через ліквідацію установи, у якій працювала позивач, проте управління культури цього не могло зробити через роботу ліквідаційної комісії з ліквідації зазначеного вище навчального закладу.
За клопотанням представників позивача, судове засідання 18 листопада 2025 року, судом відкладено та повторно призначено на 28 листопада 2025 року.
В судовому засіданні 28 листопада 2025 року представники позивача надали суду додаткові пояснення та докази звернення позивача до відповідача про виконання рішення суду про поновлення на роботі. Додатково пояснили суду про те, що рішення суду від 08 серпня 2022 року про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконано в повному обсязі, залишилося невиконаним лише рішення суду про поновлення позивача на роботі.
В судовому засіданні 28 листопада 2025 року представники позивача надали до суду клопотання про долучення до матеріалів справи наказу № 71 від 06.09.2023, винесеного начальником управління культури і туризму Білоцерківської міської ради про зміну підстав звільнення ОСОБА_1 , згідно з яким останню визнано такою, що яку було звільнено 29 липня 2022 року з посади директора музичної школи та викладача-методиста по класу домри у зв'язку з припиненням (ліквідацією) Комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа № 3 за п.1 ст. 40 КЗпП України.
Додатково представники позивача пояснили, суду, що вони лише перед судовим засіданням, що мало відбутися 28 листопада 2025 року, знайшли копію вказаного наказу, так як даний наказ було підготовлено економістом централізованої бухгалтерії ОСОБА_2 , який працював у 2023 році в управлінні культури та туризму після демобіліазації з лав ЗСУ, а на даний час вказаний працівник звільнений з управління. На запитання суду, чому посилання на вказаний наказ не була зазначена представниками відповідача на дату підготовки відзиву на позовну заяву та судового засідання 18 листопада 2025 року, сторона відповідача відповіді не надала. Представники відповідача не змогли надати відповідь про те, чи ознайомлювалася із даним наказом позивач та чи направлявся він останній засобами поштової кореспонденції. Додатково представники відповідаяа зазначили про те, що в управлінні культури та туризму не має працівника кадрової служби та юриста, який би вів облік наказів з кадрової роботи.
Представники позивача в судовому засданні зазначили про те, що копія наказу від 06 вересня 2023 року позивачу не направлялася, зі змістом останнього позивач не ознайомлювалася, а про існування вказаного наказу вони дізналися лише в судовому засіданні 28 листопада 2025 року. Представник позивача Запаскін М.Р. повідомив суду про те, що він буде оскаржувати законність наказу управління культури і туризму від 06 вересня 2023 року в судовому порядку.
Також представник позивача Запаскін М.Р. вказав суду про те, що після ухвалення судового рішення, ним буде направлена на адресу суду заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, надану позивачці.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 08 серпня 2022 року у справі № 357/4897/20 скасовано наказ відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області від 23.04.2020 № 16-к «Про звільнення ОСОБА_1 директора КЗ БМР ЮМШ № 3, викладача-методиста». Поновлено ОСОБА_1 на посаді, яку вона займала до звільнення - директора та викладача-методиста по класу домри Комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична шкода № 3 з 23.04.2020. Стягнуто з відділу (Управління) культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по 17.06.2022 у розмірі 484 974,04 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не менше ніж за один місяць. Згідно рішення суду середньоденна заробітна плата позивача становить 896,44 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року залишено без змін.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , останній запис у ній зроблено 23.04.2020 у виді наказу про звільнення з посади директора та викладача -методиста Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 у зв'язку з вчиненням аморального проступку на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України.
Представником відповідача одночасно з відзивом на позовну заяву долучено до матеріалів справи в копіях повідомлення Білоцерківського управління Державної казначейської служби України в Київській області, адресовані Управлінню культури і туризму Білоцерківської міської ради про безспірні списання коштів з рахунків боржника на виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/4897/20 від 22.04.2021 про стягнення з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 , згідно меморіальних ордерів: 1) № 11 від 07.06.2021 про стягнення витрат правничої допомоги на суму 8250,00 грн; 2) № 12 від 11.06.2021 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.04.2020 по 24.11.20 на суму 145 863,55 грн. та стягнення судового збору на суму 1000.00 грн; 3) № 14 від 23.06.2021 про стягнення моральної шкоди на суму 5000,00 грн. Долучено повідомлення Білоцерківського управління Державної казначейської служби України в Київській області про виконання в повному обсязі виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/4897/20 від 22.02.2023 в частині моральної шкоди в сумі 5000,00 грн; середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по 17.06.2022 в сумі 484 974,04 грн; витрат на правничу допомогу в сумі 67 888,00 грн та виписку з рахунку Управління за 03.06.2023 культури і туризму Білоцерківської міської ради.
Представниками позивача додатково надано до суду в копіях постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2020; про накладення штрафу від 30.12.2020 та від 28.01.2021; заяву ОСОБА_1 від 25.11.2020, адресовану начальнику відділу культури і туризму про поновлення на роботі та надання трудової книжки для внесення змін щодо підстав звільнення; листи ОСОБА_1 до органів національної поліції; витягу про реєстрацію кримінального провадження від 23.12.2020 за заявою ОСОБА_1 щодо невиконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Як повідомив у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 кінцевого рішення за заявою ОСОБА_1 у матеріалах кримінального провадження на даний час не прийнято.
Представниками відповідача додатково 28.11.2025 надано до суду копію наказу № 71 від 06.09.2023, винесену начальником управління культури і туризму Білоцерківської міської ради про зміну підстав звільнення ОСОБА_1 , згідно з яким останню визнано такою, що яку було звільнено 29 липня 2022 року з посади директора музичної школи та викладача-методиста по класу домри у зв'язку з припиненням (ліквідацією) Комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа № 3 за п.1 ст. 40 КЗпП України та копію листа із журналу наказів по відділу з 2011 по 2021 рік.
При вирішенні справи суд виходить з наступного:
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/4897/20 від 08 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року та постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ відідлу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області від 23.04.2020 № 16-к «Про звільненння ОСОБА_1 директора КЗ БМР БМШ № 3 викладача-методиста»; поновлено останню на посаді директора та викладача-методиста по класу домри Комунльного закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа № 3 з 23.04.2020. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов'язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Належним виконання судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов'язок полягає в тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Встановлено, що в порушення вимог частини сьомої статті 235 КЗпП України, а також принципу обов'язковості судового рішення, управління культури та туризму Білоцерківської міської ради виконало рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/4897/20 від 08 серпня 2022 року лише в частині стягнення середнього заробітку, а рішення про поновлення на рботі не виконало.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
За змістом положень статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.
За таких обставин суд вважає за доцільне позовні вимоги в частині стягнення з управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, виходячи із середньоденної заробітної плати у сумі 896,44 грн, за період з 09 серпня 2022 року по 28 листопада 2025 року.
Розмір середньоденної заробітної плати в сумі 896,44 грн підтвердджено рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/4897/20 від 08 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року та постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом - ч.4 ст. 82 ЦПК України.
За період часу з 09 серпня 2022 року до 28 листопада 2025 року пройшло 864 робочих дні робочих дні (104 робочих дні у 2022 році; 260 робочих днів у 2023 році; 262 робоичх дні у 2024 році; 238 робочих днів у 2025 році).
Згідно з абзацом четвертим п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати - п.5 вказаного Порядку.
Тому, розмір середнього заробітку за часу затримки у виконанні рішення суду про поновлення на роботі становить 774 524,16 грн. (896,44 грн х 864 робочих дні).
Суд не бере до уваги наказ начальника управління культури і туризму № 71 від 06.09.2023 про зміну підстави звільнення ОСОБА_1 , так як вказаний наказ не замінює собою наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 , на виконання рішення суду. Крім цього в матеріалах справи відсутні докази того, що вказаний наказ доведено до відому ОСОБА_1 (вручено останній під підпис чи направлено засобами поштової кореспонденції, із відміткою поштової установи, про його вручення).
Існування судового рішення породжує у відповідача обов'язок щодо поновлення позивача на вказаній посаді, який мав бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу негайно після його проголошення.
Правова позиція з цього приводу висловлена у постанові Верховного Суду від 09 січня 2024 року у справі № 460/15639/21.
Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.
Правова позиція з цього приводу висловлена у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі № 640/755/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 461/1303/19, від 29 травня 2025 року у справі № 640/11509/21.
Суд відхиляє твердження сторони відповідача про ліквідацію закладу освіти (Білоцерківської музичної школи №3), так як ОСОБА_1 була призначена на посаду начальником відділу культури та звільнена з неї начальником відділу культури і туризму Білоцеркіської міської ради.
У постановах Верховного Суду від від 29.06.2022 у справі № 357/1279/21 та від 20.10.2022 у справі № 357/1262/21 зазначено про те, що музичні школи, хоч і є окремими юридичними особами, вони здійснюють свою діяльність під керівництвом управління культури, так як засновані на комунальній власності; обслуговуються спільною централізованою бухгалтерією, яка є структурним підрозділом управління, а начальник управління має повноваження призначати та звільняти їх працівників.
В судовому засіданні 18 листопада 2025 року представником позивача ОСОБА_4 надано пояснення з приводу того, що управлінню культури і туризму Білоцерківської міської ради підпорядковано шість шкіл мистецтв, у яких є посади, зокрема вчителів домри, що не було спростовано в судовому засіданні представниками відповідачів.
За таких обставин суд вважає, що управління культури і туризму, маючи у своєму підпорядкуванні ряд закладів позашкільної освіти у сфері культури, мало змогу, на виконання рішення суду, поновити ОСОБА_1 у будь-якому підпорядкованому управлінню закладі, незважаючи на ліквідацію комунального закладу Білоцерківська музична школа № 3, у якому, до звільнення, працювала позивачка.
З приводу позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 120 000,00 грн, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд враховує наявність вини управління культури та туризму Білоцерківської міської ради в частині невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Зважаючи на встановлені судом обставини, а також на вищенаведені норми матеріального права, суд вважає за доцільне частково задоволити позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. на користь позивачки, враховуючи фактичні обставини справи, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Саме такий розмір моральної шкоди, на думку суду, буде співмірним із фактом заподіяння шкоди та глибиною моральних страждань позивачу у даній справі.
Розмір вказаної у позовній заяві моральної шкоди в сумі 120 000,00 грн є значно завищеним та має бути не більшим для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Подібна правова позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15 грудня 2020 року.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ч.8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову до суду в частині стягнення середнього заробітку позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
За ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору щодо стягнення середнього заробітку, із відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір (один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1211,20 грн).
За таких обставин, із відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 7 745, 24 грн, що становить 1% від задоволених судом позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду про поновлення на роботі.
Крім цього, враховуючи те, що позивач сплатила судовий збір за позовну вимогу в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1211,20 грн, з відповідача на користь позивача, необхідно стягнути судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог в сумі 121,12 грн, що становить 10% від розміру задоволених судом позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та стягнення моральної шкоди - задоволити частково.
Стягнути із Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 774 524,16 грн, розрахований, виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 896,44 грн за період з 09 серпня 2022 року по 28 листопада 2025 року включно.
Стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок затримки виконання судового рішення, в сумі 10 000,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 121,12 грн.
Стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь держави судові витрати по оплаті судового збору в сумі 7 745,24 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, місце знаходження: 09117, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 36. Код ЄДРПОУ: 05458494.
Суддя М. М. Бебешко