Справа № 357/19260/25
Провадження № 2-аз/357/62/25
28 листопада 2025 року місто Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В., оглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову,
21.11.2025 представник заявника, адвокат Лошаков Євген Миколайович, звернувся до суду із даною заявою до пред'явлення позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», яка зареєстрована судом 26.11.2025, у якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №79113032 від 16.09.2025, яке відкрито Білоцерківським відділом ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ), на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №БЦ-1887 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 03.06.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Заяву обґрунтовує тим, що позивач планує подання до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовної заяви про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. 14.11.2025 позивач спробував здійснити банківську операцію у відділенні АБ «УКРГАЗБАНК», розташованому в місті Біла Церква, проте отримав відмову через те, що з 14.11.2025 його банківські рахунки арештовані на підставі виконавчого провадження №79113032 від 16.09.2025, відкритого Білоцерківським ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Проте, до 14.11.2025 позивач не знав про існування виконавчого провадження, йому не приходило жодних сповіщень про відкриття виконавчого провадження з Білоцерківського ВДВС. 21.11.2025 від Білоцерківського ВДВС у відповідь на запит було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2025, у якій було зазначено ідентифікатор доступу сторін до ЄДРВП. У той же день, 21.11.2025 представник позивача в електронному вигляді в ЄДРВП ознайомився зі всіма матеріалами виконавчого провадження та побачив, що виконавче провадження було відкрито на підставі постанови №БЦ-1887 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесеної 03.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 . Після ознайомлення з текстом постанови було встановлено, що вона винесена через начебто неприбуття позивача 19.05.2025 за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Однак, зміст Постанови не відповідає фактичним обставинам, позивачу не надходила повістка про виклик і тому позивач вважає Постанову безпідставною та незаконною. Станом на сьогодні банківські рахунки позивача арештовані у виконавчому провадженні, а тому наведені обставини свідчать про реальну загрозу примусового стягнення коштів з рахунків Позивача під час розгляду справи, що істотно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких ми звернемось до суду. Законодавець визначив, що саме по собі оскарження постанови свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення, як вид забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. В разі задоволення позовних вимог позивача, виконавчий документ буде визнаний таким, що не підлягає виконанню. Цей захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з доходів позивача та усуне перешкоди у користуванні його майном.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 КАС України, підстави для її повернення заявнику відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви, до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Так, заява ОСОБА_1 підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін), тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.89, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №826/10936/18, від 22.11.2019 у справі №640/18007/18.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Так, предметом оскарження майбутнього позову є постанова №БЦ-1887 від 03.06.2025, яка прийнята ІНФОРМАЦІЯ_3 та якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 грн.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Отже, вищезазначена постанова №БЦ-1887 від 03.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 є виконавчим документом, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо її виконання.
З матеріалів доданих до заяви вбачається, що на підставі постанови №БЦ-1887 від 03.06.2025, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_5 , 16.09.2025 головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пігулевською Катериною відкрито виконавче провадження №79113032 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51000,00 грн та 14.11.2025 винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника.
Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.
У свою чергу, положеннями ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Разом із тим, у силу вимог п.2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 151 КАС України, позов забезпечується, в тому числі, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.
Таким чином, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі постанови №БЦ-1887 від 03.06.2025, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_5 , про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51000,00 грн, в межах виконавчого провадження №79113032, унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.
Ч.2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо наявність достатніх підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі.
При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову у такий спосіб, який просить заявник, відповідатимуть предмету майбутнього адміністративного позову та, водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених у подальшому позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.
Тому, враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом майбутніх позовних вимог, з метою забезпечення поновлення прав заявника, оскільки, невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду, у випадку задоволення його позову, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Також, слід зазначити, що згідно ч. 8 ст. 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі, зокрема, неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу.
Керуючись ст. 150-154, 156, 294, 295 КАС України,
Заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову, задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову, а саме: зупинити стягнення на підставі постанови №БЦ-1887 від 03.06.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 51000,00 грн, на підставі якої 16.09.2025 Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №79113032, до набрання судовим рішенням законної сили.
Стягувач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Боржник: ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ).
Виконання ухвали доручити Білоцерківському відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: бульвар Олександрійський, будинок 94, місто Біла Церква, Київська область).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала складена 28.11.2025.
Суддя:О. В. Бондаренко