Іменем України
Справа № 285/5305/25
провадження у справі № 2/0285/2420/25
27 листопада 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Васильчук Л. Й.,
за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,
розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал», в інтересах якого діє Усенко Михайло Ігорович
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача через систему “Електронний суд» звернувся до суду з позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал» (далі - Товариство) заборгованість за кредитним договором №102813274 від 22.02.2024 (далі - Кредитний договір) у розмірі 38554,23 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовувався тим, що 22.02.2024 між ТОВ “Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102813274, згідно з умовами якого відповідач отримала 12000 грн. Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконала. Зазначає, що 29.07.2024 між первісним кредитором та ТОВ “ФК “Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т від 29.07.2024, відповідно до умов якого ТОВ “ФК “Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Сума заборгованості відповідача становить 38554,23 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11520 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 26194,23 грн, прострочена заборгованість за комісією - 840 грн.
Ухвалою від 07.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
Правом подати відзив на позов або будь-які заперечення щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористалась. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.02.2024 між ТОВ “Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102813274, відповідно до умов якого: сума кредиту - 12000 грн; кредит надається строком на 105 днів з 22.02.2024 і складається із пільгового періоду 15 днів до 08.03.2024 та поточного періоду 90 днів, який закінчується 06.06.2024 (дата остаточного погашення заборгованості); денна процентна ставка (за весь строк кредитування) - 2,21%; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2142 грн, які нараховуються за ставкою 1,19% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 24840 грн, які нараховуються за ставкою 2,3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду; комісія за надання кредиту - 840 грн одноразово; тип процентної ставки - фіксована. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 720486.
У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ “Мілоан»свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 12000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , згідно платіжного доручення №83384986 від 22.02.2024.
29.07.2024 між ТОВ “Мілоан» та ТОВ “ФК “Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т, згідно з яким ТОВ “ФК “Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 38554,23 грн., яка складається із: 11520 грн - залишок по тілу кредиту; 26194,23 грн - залишок по відсотках; 840 грн - залишок по комісії.
Товариство направило відповідачу Претензію від 12.08.2025 в якій повідомило про відступлення права вимоги за Кредитним договором та вимогу про погашення заборгованості у сумі 38554,23 грн. на рахунок позивача.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну корупцію).
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Із дослідженого судом Договору встановлено, що останній укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про те, що відповідач всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Судом встановлено, що на підставі укладеного 29.07.2024 договору відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т ТОВ “ФК “Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 38554,23 грн., яка складається із: 11520 грн - залишок по тілу кредиту; 26194,23 грн - залишок по відсотках; 840 грн - залишок по комісії.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наданої ТОВ "Мілоан" відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором слідує, що 22.02.2024 надано кредит в розмірі 12000 грн. та нараховано комісію за надання кредиту 840 грн. В період з 23.02.2024 по 08.03.2024 здійснювалось щоденне нарахування відсотків в розмірі 142,8 грн. відповідно до пункту 1.5.2 договору; з 09.03.2024 по 21.03.2024 здійснювалось щоденне нарахування відсотків в розмірі 276 грн. відповідно до пункту 1.5.3 договору; 22.03.2024 відповідачем сплачено: 360 грн. процентів по кредиту, 480 грн тіло кредиту, 360 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, а позивачем нараховано 360 грн комісії за управління та обслуговування кредиту та 276 грн процентів згідно п.1.5.3 договору; з 23.03.2024 по 25.03.2024 - щоденне нарахування відсотків в розмірі 137,09 грн. відповідно до пунктів 1.5.2, 2.3.1.1 договору, а з 26.03.2024 по 09.06.2024 - щоденне нарахування відсотків в розмірі 264,96 грн. відповідно до пункту 1.5.3 договору.
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за Кредитним договором заборгованість перед позивачем станом на 20.08.2025 складає 38554,23 грн, з яких: 11520 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 840 грн - прострочена заборгованість за комісіями; 26194,23 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
Разом з тим, суд не погоджується із вказаними вище розрахунками з огляду на наступне.
Щодо розподілення часткової сплати заборгованості в сумі 360 грн. на сплату комісії за управління та обслуговування кредиту та нарахування 360 грн комісії за управління та обслуговування кредиту.
Пунктом 2.2.1 Кредитного договору передбачено, що у випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2., в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору та/або відповідному додатку/додатковій угоді/договорі.
Відповідно до п.2.3 передбачено пролонгацію, зокрема п.2.3.1 передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим п.2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додаткового договору/додаткової угоди, що підписується позичальником у зв'язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за договором (якщо передбачено додатковою угодою/договором). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додаткового договору/додаткової угоди. Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у таблиці: строк продовження 3 дні - 3%; 7 днів - 6%; 15 днів - 10%. Умовами додаткового договору/додаткової угоди, що підписується сторонами у зв'язку з пролонгацією, можуть передбачатись інші (індивідуальні) умови пролонгації не передбачені цим пунктом. Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку ркедитування (пролонгацію), проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору, якщо інше не буде встановлено додатковим договором/ додатковою угодою, що підписується у зв'язку з пролонгацією.
Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів щодо укладення із відповідачем додаткового договору чи додаткової угоди суд вважає, що грошові кошти, сплачені відповідачем у сумі 360 грн., які були розподілені на сплату комісії за управління та обслуговування кредиту слід віднести на сплату відсотків, а нараховані 360 грн комісії за управління та обслуговування кредиту підлягають скасуванню.
Крім того, суд не погоджується із вказаними вище розрахунками щодо нарахування процентів з огляду на наступне.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» N 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023. Цим законом доповнено ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Частиною 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Договір був укладений 22.02.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому Товариство мало привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону.
Таким чином, умови Договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відтак, судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по відсотках за процентною ставкою 1%, а саме:
- за період з 23.02.2024 по 21.03.2024 (28 календарних дні): 12000 грн. (сума боргу) х 1 % : 100 % = 120 грн. х 28 дні = 3360 грн. З урахуванням часткової оплати відповідачем 22.03.2024 суми заборгованості у розмірі 1200 грн, вказану суму слід розподілити ( з урахуванням розподілу вказаної суми первісним кредитором) наступним чином: 720 грн на оплату процентів за користування кредитом та 480 грн на оплату тіла кредиту. Таким чином, залишок заборгованості станом на 22.03.2024 складає: за тілом кредиту 11520 грн. (12000 грн - 480 грн), за відсотками - 2640 грн (3360 грн -720 грн);
- за період з 22.03.2024 по 06.06.2024 (77 календарних днів): 11520 грн (сума боргу) х 1% : 100 % = 115,2 грн. х 77 днів = 8870,4 грн.
Отже, залишок заборгованості станом на 06.06.2024 складає: за тілом кредиту 11520 грн., за відсотками - 11510,4 грн. (2640 грн + 8870,4 грн).
Оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню, проте частково в розмірі 23870,4 грн., яка складається із: 11520 грн - тіло кредиту; 11510,4 грн - відсотки; 840 грн - комісія.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як передбачено ч.4 та ч.5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Враховуючи фактично надані послуги адвоката зі складання позовної заяви, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.
Решта частина виплати позивача у даній справі на користь адвоката в сумі 4000 грн. є необґрунтованою, отже - не підлягає відшкодуванню.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про часткове відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, із відповідача на користь Товариства підлягають стягненню 1499,8 грн (23870,4*2422,4/38554,23) судового збору за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614) заборгованість за кредитним договором №102813274 від 22.02.2024 у розмірі 23870,4 грн. (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят гривень 40 коп), яка складається із: 11520 грн - тіло кредиту; 11510,4 грн - відсотки; 840 грн - комісія, відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1499,8 грн (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять гивень 80 коп) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн (чотири тисячі гривень).
Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).
Головуючий суддя Л. Й. Васильчук