Справа № 161/1642/25
Провадження № 2/161/6241/25
17 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Антіпової Т.А.
за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 (попереднє ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
27.01.2025 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягувати із ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-10375058 від 24.11.2023 у розмірі 29079,45 гривень, та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Вимоги мотивує тим, що 24.11.2023 між ТОВ «Качай Гроші» та відповідачем, яким є ОСОБА_3 , укладено договір кредитної лінії №00-10375058 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За умовами вказаного кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 5000 гривень, а позичальник зобов'язався повернути кредит та проценти за користування ним, однак не виконав своїх зобов'язань належним чином.
Право вимоги за цим договором перейшло спочатку до ТОВ «Макс Кредит», а потім до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (на підставі договорів факторингу).
Всупереч умов договору №00-10375058 від 24.11.2023 відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у розмірі - 29 079,45 гривень, яка складається з наступного: 5000,00 гривень - заборгованість по кредиту; 24079,45 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 16.08.2024 - 28.12.2024.
Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Ейс» вищевказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 28.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2025 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс». Стягнуто з ОСОБА_1 (попереднє ОСОБА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» за договором кредитної лінії № 00-10375058 від 24.11.2023 року в загальному розмірі 29 079,45 грн., яка складається з 5000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 24079,45 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, судові витрати понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 гривень та 7000 гривень витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2025 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 83-84).
Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 22 травня 2025 року у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 (попереднє ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасовано, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.167).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
09 жовтня 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява, з якої вбачається, що ОСОБА_1 визнає заборгованість у розмірі тіла кредиту на суму 5 000,00 грн.
Просить суд задовольнити позов частково: у сумі 5 000,00 гривень. Визнати зобов'язання лише в межах тіла кредиту, звільнивши відповідача від сплати відсотків та інших нарахувань на підставі статусу члена сім'ї військовослужбовця, або ж у сумі 7 500 гривень, застосувати положення ч. 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», що передбачають обмеження загальної суми зобов'язання. Або ж у сумі 13 399, 45 гривень, у разі застосування положень статті 514 Цивільного кодексу України щодо зменшення обсягу відповідальності (а.с.171-175).
15 жовтня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач вважає, що доведеною є обставина отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість.
Отже, зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати кредитних коштів не виконував, у зв'язку з чим має заборгованість, а тому наявні підстави для висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими.
Нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомився до укладення кредитного договору №00 10375058 від 24.11.2023 року та, підписав електронним одноразовим ідентифікатором, підтвердив та погодився з умовами даного договору. Звертають увагу суду, що в наданому ТОВ «Качай Гроші» розрахунку, при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 12 та частиною 1статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс - коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет -магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що 24.11.2023 між ТОВ «Качай Гроші» та відповідачем, яким є ОСОБА_2 , укладено договір кредитної лінії №00-10375058 формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.54-58).
За умовами вказаного кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (пункт 1.1).
Основні умови кредитування згідно договору кредитної лінії №00-10375058 від 24.11.2023
- сума кредиту - 5 000 грн. (п. 1.2);
- строк дії кредитної лінії - 240 днів, позичальник зобов'язаний повернути кредит до 21.07.2024 (п. 1.3);
- позичальник зобов'язаний оплатити проценти в рекомендовану дату погашення процентів 14.12.2023 та здійснити чергові платежі по сплаті нарахованих процентів на кожний 20-ий день після рекомендованої дати за фактичне у користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (п. 1.3.1);
- стандартна процентна ставка складає 2,80% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли клієнт має право на використання зниженої процентної ставки - у разі якщо така процентна ставка передбачена договором) ( п. 1.4.1);
- знижена процентна ставка становить 0,011 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п.1.3.1 даного договору( п. 1.4.2);.
- цільове призначення кредиту - на споживчі потреби (п. 1.6);
- дата надання/видачі кредиту -24 листопада 2023 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного засобу (платіжної картки)№ НОМЕР_1 (п. 2.8).
24.11.2023 ТОВ «Качай Гроші» ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-10375058 від 24.11.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку №5375-41XX-XXXX-3142 (а.с.69-70).
Одержання коштів, згідно додаткових пояснень, не заперечується відповідачем.
В ході розгляду справи судом, із урахуванням принципу дотримання прав учасників процесу та засад змагальності, було задоволено клопотання представника позивача, та ухвалою суду від 24.03.2025 року було витребувано з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ: 21133352) письмові докази, що містять офіційну інформацію чи емітувалась на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжна картка маска-картки № НОМЕР_3 / чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період 24.11.2023- 29.11.2023 у сумі 5000,00 грн; (безготівкове зарахування згідно транзакції № 40083-23837-30514 від 24.11.2023); інформацію: чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 )(а.с.83-84).
На виконання вимоги ухвали суду від 24.03.2025 року, банком надано відповідь, в якій зазначено, що в ході перевірки було підтверджено, що на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжна картка маска-картки № НОМЕР_3 , також банком були емітовані інші картки на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
З наданої інформації вбачається, що 24.11.2023 року о 15:26 годин на картку ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) №5375-41XX-XXXX-3142 дійсно було зарахування коштів у сумі 5000 гривень (а.с.89зворот).
Номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_3 та знаходився в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 )(а.с.89зворот).
22.01.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «Макс Кредит» було укладено договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до умов якого до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10375058 від 24.11.2023 року (а.с.15-19).
16.08.2024 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС.
Позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10375058 від 24.11.2023 (а.с.27-31).
Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ «ФК «Ейс» є кредитором у зобов'язанні по виконанню договору № 00-10375058 від 24.11.2023 року і саме йому належить право вимоги до відповідача.
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Суд звертає увагу, що судом встановлено, що згідно інформації з Реєстру Луцької міської територіальної громади ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) змінила прізвище ім'я та по батькові на ОСОБА_1 (а.с.81).
За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 )за договором кредитної лінії № 00-10375058 від 24.11.2023 року становить 29 079,45 грн., яка складається з 5000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 24079,45 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с.13-14).
За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до п. 4. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» приписано надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу (тобто не банкам), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Згідно з пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності вказаного Закону, встановлено такі обмеження щодо максимальної денної процентної ставки:
- протягом перших 120 днів не більше 2,5 %,
- протягом наступних 120 днів не більше 1,5 %.
Перехідні положення законів мають на меті забезпечити плавний перехід від чинного правового регулювання до нового, що запроваджується, та повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень щодо набрання чинності відповідним законом або його окремими нормами. Саме такі норми тимчасового та локального характеру, як правило, і включаються до перехідних положень.
Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону, дія пункту 5 розділу I (який стосується змін до Закону «Про споживче кредитування») поширюється також на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів було продовжено після набрання чинності Законом.
Оцінивши надані сторонами докази, суд зазначає, що позивачем доведено укладення договору кредитної лінії № 00-10375058 від 24.11.2023 року в письмовій (електронний) формі шляхом його підписання з боку ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 65364.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4.1, 1.4.2 кредитного договору Товариство зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5 000 грн. на строк 240 днів, знижена процентна ставка за користування кредитом становить 0,011% в день, стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,8% в день.
Суд зазначає, що ТОВ "Качай гроші" умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 5000 грн.
Однак, відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором № 00-10375058 від 24.11.2023 року не здійснила, внаслідок чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість яка становить 29 079,45 грн., яка складається з 5000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 24079,45 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Відносно розміру нарахованих позивачем процентів суд зазначає наступне.
24.12.2023 року набрав чинності Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, на законодавчому рівні обмежено розмір денної процентної ставки за договорами про споживче кредитування.
Так, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %, а в подальшому відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» - 1%.
Оскільки строк дії кредитного договору № №00-10375058 від 24.11.2023року визначено сторонами 240 днів, договір продовжує діяти після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023 року), а тому дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на кредитний договір № №00-10375058 від 24.11.2023року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти з 24.11.2023 року нараховані за денною ставкою 2,8%, що не узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону від 22.11.2023 року, а тому пред'явлені позивачем до стягнення проценти у сумі 29 079,45 гривень,є необґрунтованими.
Судом перераховано розмір процентів з урахуванням законодавчих обмежень, введених Законом України «Про споживче кредитування» в редакції Закону від 22.11.2023 року, і за період з 24.11.2023 року по 27.05.2024 року проценти по кредитному договору № №00-10375058 від 24.11.2023 склали в загальному розмірі - 22 245 гривень.
За період з 24.11.2023 року по 24.12.2023 року за денною процентною ставкою 2,8% проценти складають 4 620 грн. (5000 грн.*2,8*33днів/100=4 620 грн.);
За період з 25.12.2023 року по 22.04.2024 року за денною процентною ставкою 2,5% проценти складають 15 000 грн. (5000грн.*2,5*120днів/100= 15 000 грн.);
За період з 23.04.2024 року по 27.05.2024 року за денною процентною ставкою 1,5% проценти складають 2625 грн. (5000 грн.*1,5*35днів/100= 2 625 грн.);
Щодо твердження представника відповідача про визнання зобов'язання лише в межах тіла кредиту, звільнивши відповідача від сплати відсотків та інших нарахувань на підставі статусу члена сім'ї військовослужбовця, суд зазначає наступне.
Як вбачається з копії посвідчення серії НОМЕР_5 від 16 березня 2016 року ОСОБА_4 - є сином відповідача ОСОБА_1 (а.с.134).
Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 проходив військову службу з 03.12.2021 року по 25.04.2024 року (а.с.147).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву однією з підстав для зменшення розміру процентів за кредитним договором зазначає те, що відповідач є матір'ю військовослужбовця, а тому на неї, як члена сім'ї військовослужбовця, розповсюджуються гарантії, встановлені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме гарантії, зазначені у ч. 15 ст. 14 даного закону.
Однак, суд не погоджується з даними твердженнями представника відповідача, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Дані зміни до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року, який набрав чинності 18.05.2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 00-10375058 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»був укладений 24.11.2023 року заборгованість за відсотками за користування кредитом була нарахована у період з 24.11.2023 року по 27.05.2024 року.
Відповідно до ч. 15 ст. 14Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору та на момент останнього дня нарахування відсотків за користування кредитом), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Згідно ч. 2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Таким чином, на відповідача, як на матір військовослужбовця, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на момент укладання кредитного договору та на момент нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, не поширювалися пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позивач вправі був нараховувати відсотки відповідачу за користування нею наданими їй кредитними коштами.
Також суд не приймає посилання представника відповідача на частину 2 статтю 21 Закону України про Закону України «Про споживче кредитування», оскільки ця норма стосується лише штрафів і пені за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту. У даній справі позовними вимогами є стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) та відсотків за його користування. Таким чином, дана норма не стосується суті позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору підлягають частковому задоволенню на суму: 27 245 гривень, з них 5000 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 2 245 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Судом встановлено, що 22.11.2024 року між АБ «Тараненко та партнери» та позивачем ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір про надання правничої допомоги № 2211/Е, за умовами якого бюро взяло на себе зобов'язання з приводу надання правничої допомоги у спорі, який є предметом здійснення даного судового провадження (а.с.39-40).
Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг від 22.11.2024 року до вищевказаного правочину вартість правничої допомоги склала 7 000,00 грн. та яка складається з наступного: складання позовної заяви 5000 грн. (2 год.); вивчення матеріалів справи - 1000 грн. (2 год.); підготовка адвокатського запиту 500 грн. (1 год.); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн. (1 год.) (а.с. 43).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи (складання позовної заяви, клопотання про витребування доказів, додаткові пояснення у справі від 18.09.2025 року, додаткові пояснення у справі від 14.10.2025 року) та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено частково, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.
З огляду на наведене, зважаючи на принцип розумності та справедливості, а також положення ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог сторони позивача та стягнення з відповідача на його користь витрат з надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 6 558,41 гривень (27 245 гривень х 7 000 гривень / 29 079,45 гривень).
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 269,59 гривень (27 245 гривень х 2422,40 гривень/ 29 079,45 гривень) пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» за договором кредитної лінії № 00-10375058 від 24.11.2023 року в загальному розмірі 27 245,00 (двадцять сім тисяч двісті сорок п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (попереднє ОСОБА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати по справі, а саме: 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) гривень 59 копійок .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 558 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 41 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса місцезнаходження: м. Київ, Харківське Шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса:АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 27 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова