Справа № 161/19384/25
Провадження № 2/161/6266/25
(заочне)
18 листопада 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.
секретаря - Вегери Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свій позов обґрунтовує тим, що 29.10.2021 року позичив ОСОБА_2 кошти в розмірі 3000,00 доларів США з умовою їх повернення 01.12.2021 року, про що останній написав відповідну розписку і зобов'язався повернути борг.
Вказує, що станом на день звернення до суду позичальник борг не повернув.
Покликаючись на викладені обставини, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 3000,00 доларів США та понесені судові витрати у справі.
До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява, у якій він просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не подав. А тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року №6-63цс13.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом з'ясовано, що 29.10.2021 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 3000 доларів США, про що написав відповідну розписку (а.с. 6).
На підставі ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частинами першої і третьою статті 530 ЦК України передбачено, що у разі встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У випадку не встановлення строку (терміну) виконання боржником обов'язку, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що до дня звернення позивача в суд відповідач не повернув позивачу суму боргу, обумовлену договором, чим порушив вимоги ст. 1049 Цивільного кодексу України та зобов'язання по вищевказаному договору.
Відповідно до норм передбачених ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч.1 ст.192 ЦК України).
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим ч. 2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити у грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.
Крім того, у ч.2 ст.533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 02.07.2014 року №6-79цс14, від 16.09.2015 року №6-190цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Отже, положення чинного законодавства хоч і визначає національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (правова позиція Верховного Суду України, яка висловлена в постановах від 04.07.2011 року №3-62гс11,від 07.10.2014 року №3-133гс14).
Судом встановлено, що в укладеному договорі грошові зобов'язання визначені в іноземній валюті, а саме доларах США, в зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ч. 2 ст. 533 ЦК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з позичальника на користь позикодавця слід стягнути заборгованість за договором позики в національній валюті, яка є еквівалентною 3000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення суду, а саме - 126201,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1236,26 грн., а тому вказана сума також підлягає стягненню з відповідача.
На підставі ст.ст. 526, 625, 1048-1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 доларів США боргу за договором позики, що еквівалентно 126201 (сто двадцять шість тисяч двісті одній) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1236 (одну тисячу двісті тридцять шість) грн. 26 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 18 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк