154/1284/25
1-кп/154/409/25
27 листопада 2025 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області, в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025030510000278 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 345 КК України,
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що інкриміноване правопорушення повністю підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами за результатами проведення оперативних закупок наркотичних засобів, висновками експертів, протоколом обшуку, протоколами оглядів предметів, протоколами допитів свідків, протоколами дослідження інформації отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
На даний час, на думку прокурора, існують обставини, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 при застосуванні до нього запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, зможе здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, зокрема через тяжкість кримінального правопорушення, зібраних у справі доказів та можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, у разі доведення його вини, а також враховуючи, що ОСОБА_4 має широке коло знайомств серед осіб, які займаються незаконною діяльністю, в тому числі пов'язаною з розповсюдженням наркотичних засобів, тому є достатні підстави вважати, що він може та матиме можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, намагаючись уникнути покарання, впливати на свідків, з метою уникнення відповідальності за вчинення вказаних злочинів. ОСОБА_4 ніде не працює, не має постійного джерела прибутку та законних засобів до існування, неодноразово був засуджений за вчинення умисних кримінальних правопорушень, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, він продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення.
На думку прокурора, зазначені обставини свідчать про те, що на даний час заявлені ризики не зменшилися та існують ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
В судовому засіданні:
Прокурор підтримала клопотання.
Обвинувачений та його захисник просили суд відмовити у клопотанні прокурора, оскільки клопотання є безпідставним і недоведеним та просили замінити йому запобіжний захід на домашній арешт, про що надали відповідне клопотання. Своє заперечення мотивували тим, що клопотання прокурора є шаблонним і не підтверджується обставинами, оскільки поведінка обвинуваченого вказує на його законослухняність, адже штраф, призначений судом він сплатив ще в квітні 2025 року. Крім того ОСОБА_4 є учасником бойових дій, має поранення і його стан здоров'я погіршується в умовах СІЗО. Він має стійкі соціальні зв'язки і проживає разом з бабусею, яка потребує постійного догляду.
Суд, заслухавши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, думку учасників справи, дослідивши представлені до клопотання матеріали, приходить до висновку, що клопотання підлягає прокурора не задоволенню. Натомість клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 131, 177 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження, виключною (єдиною) метою застосування якого є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризику (ризиків), які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, що повністю узгоджується з положеннями Європейської конвенції з прав людини.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у тому разі, якщо жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зокрема не забезпечить виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та не зможе запобігти його спробам вчинити інші кримінальні правопорушення.
Згідно вимог ст. 194 ч. 1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 2 вищевказаної норми, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний кодекс України покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно з частиною 1 та 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд згідно змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя, впливу на свідків чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
В судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 стороною обвинувачення не було надано достатнього обґрунтування продовження існування ризиків ухилення обвинуваченого від суду та впливу на свідків з посиланням на конкретні докази його реального існування.
Відповідно вимог ст. 194 ч. 4 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_4 хоч і обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, за місцем проживання характеризується посередньо, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості покарання, що загрожуватиме йому у разі визнання його винуватим, враховуючи, що свідки та потерпілий судом допитані, даних щодо особи обвинуваченого, який має постійне місце проживання та родинні зв'язки, суд, користуючись правом наданим йому вимогами ст. 194 ч. 2 КПК України, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора, при цьому, користуючись своїм правом, передбаченим ч. 4 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.9 Закону України «Про міжнародні договори», ст.ст. 8, 9, 176-178, 181, 193-196, 331, 532 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Обрати з 27 листопада 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, до 25 січня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
-не покидати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у справі;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Строк дії даної ухвали до 25 січня 2026 року включно, по закінченню якого дана ухвала припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим, крім випадку його продовження у встановленому законом порядку.
Звільнити ОСОБА_6 з під варти в залі суду.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, обвинуваченому та його захиснику, представнику конвойної служби.
Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на співробітників ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, а контроль за його виконанням - на прокурора, який підтримує державне (публічне) обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1