154/4792/25
1-кс/154/838/25
26 листопада 2025 року м. Володимир
Слідчий суддя Володимирського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача СД Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в рамках матеріалів досудового розслідування № №12025035510000376 від 23.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
Дізнавач сектору дізнання Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно в межах проведення досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025035510000376 від 23.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
В обґрунтування клопотання покликалася на ту обставину, що 22.11.2025 року, працівника СРПП Володимирського РВП, за адресою: Волинська області, м. Володимир, вул. Ковельська 233, було зупинено автомобіль «Рено» під керуванням гр. ОСОБА_4 , котрий надав посвідчення водія серії НОМЕР_1 , з ознаками підробки.
Сектором дізнання Володимирського РВП ГУНП у Волинській області відомості про дане кримінальне правопорушення 23.11.2025, внесено до ЄРДР за №12025035510000376 за ч. 4 ст. 358 КК України.
Під час проведення огляду місця події 22.11.2025 року, було виявлено та вилучено: посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , котре поміщено у сейф пакет WAR 0063749, який належним чином опечатаний з підписами понятих.
На думку слідчого, вилучене під час огляду місця події посвідчення водія є безпосереднім об'єктом кримінально протиправних дій, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст. 98 КПК України.
Тож вилучене посвідчення водія підлягає арешту із забороною відчуження, розпорядження та користуванням, оскільки має значення речового доказу для кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, дізнавач просила суд накласти арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши користування та розпорядження даним майном.
У судове засідання дізнавач ОСОБА_3 не з'явилася, подала заяву про розгляд клопотання у її відсутності, просила його задовольнити з викладених у ньому підстав.
Власник майна ОСОБА_4 до суду не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо накладення арешту на посвідчення водія не заперечив.
Перевіривши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити частково з наступних підстав.
Як вбачається з витягу з ЄРДР № 12025035510000376 від 23.11.2025 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, 22.11.2025 року, працівника СРПП Володимирського РВП, за адресою: Волинська області, м. Володимир, вул. Ковельська 233, було зупинено автомобіль «Рено» під керуванням гр. ОСОБА_4 , котрий надав посвідчення водія серії НОМЕР_1 , з ознаками підробки.
Сектором дізнання Володимирського РВП ГУНП у Волинській області відомості про дане кримінальне правопорушення 23.11.2025, внесено до ЄРДР за №12025035510000376 за ч. 4 ст. 358 КК України.
Під час проведення огляду місця події 22.11.2025 року, було виявлено та вилучено: посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , котре поміщено у сейф пакет WAR 0063749, який належним чином опечатаний з підписами понятих.
Необхідність накладення арешту на вказане у клопотанні майно, на думку начальника сектору дізнання, полягає у тому, що вилучені в ході огляду предмети є безпосереднім об'єктом кримінально протиправних дій, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;?
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі його сліди вчинення кримінального правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Враховуючи викладене, вилучене 22.11.2025 року посвідчення водія підлягає арешту із забороною користування, відчуження та розпорядження, оскільки має значення речового доказу і на даний час у провадженні є необхідність у проведенні за його участю ряду слідчих дій, що дозволить об'єктивно встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження, слідча суддя прийшла до висновку, що клопотання слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 42, 170-173, 276-279 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , котре поміщено у сейф пакет WAR 0063749, який належним чином опечатаний з підписами понятих.
Ухвалу слідчого судді належить виконати негайно.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її постановлення.
Слідчий суддя ОСОБА_5