25 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29979/24
Провадження № 22-ц/820/2036/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_2 зазначив, що 11 липня 2024 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Свободи, 6/1а в місті Хмельницькому, на порушення пунктів 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність, не впевнився у безпечності маневру, при зміні напрямку руху виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Jeep Renegade» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під його керуванням рухався в зустрічному напрямку.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року у справі 686/19851/24 ОСОБА_3 визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В результаті зіткнення автомобіль «Jeep Renegade» реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту. Відповідно до висновку експерта від 3 жовтня 2024 року №065/24 відновлення автомобіля «Jeep Renegade» реєстраційний номер НОМЕР_2 є економічно недоцільним, вартість матеріального збитку, завданого його власнику, складає 605 295 грн 46 коп., а ринкова вартість пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля складає 52 589 грн 22 коп.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан», яке на підставі акту про врегулювання страхового випадку від 5 вересня 2024 року виплатило позивачу 141 120 грн страхового відшкодування. Таким чином, за вирахуванням ринкової вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди (52 589 грн 22 коп.) і суми страхового відшкодування (160 000 грн) позивач має право на компенсацію за рахунок ОСОБА_3 392 706 грн 24 коп. матеріальної шкоди.
Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдана моральна шкода. У зв'язку зі знищенням автомобіля він зазнав душевних страждань, вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права, а також був порушений звичний спосіб його життя. Розмір оціненої позивачем моральної шкоди склав 10 000 грн.
За таких обставин ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 392 706 грн 24 коп. матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної шкоди.
Процесуальні дії суду першої інстанції
Суд ухвалою суду від 19 грудня 2024 року залучив Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - ТДВ «СК «Гардіан») до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 392 706 грн 24 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 4 632 грн 66 коп. судового збору, 5 000 грн витрат на проведення експертного дослідження, а всього - 412 338 грн 90 коп.
Повернуто ОСОБА_2 2 928 грн помилково сплаченого судового збору згідно платіжної інструкції №0.0.3984356523.1 від 4 листопада 2024 року.
Суд керувався тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3 , який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ТДВ «СК «Гардіан». Згідно з висновком експертного дослідження відновлення автомобіля «Jeep Renegade» реєстраційний номер НОМЕР_2 є економічно недоцільним, вартість матеріального збитку, завданого його власнику, складає 605 295 грн 46 коп. (ринкова вартість автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди), а ринкова вартість пошкодженого автомобіля складає 52 589 грн 22 коп. На підставі акта про врегулювання страхового випадку ТДВ «СК «Гардіан» виплатило позивачу 141 120 грн страхового відшкодування. Отже вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 392 706 грн 24 коп. матеріальної шкоди (605295,46-52589,22-160000) є обґрунтованими. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав душевних страждань, вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права, був порушений звичний спосіб його життя. Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань потерпілого, вимоги розумності та справедливості, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід присудити моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. У зв'язку з розглядом справи ОСОБА_2 поніс обґрунтовані витрати зі сплати судового збору та на проведення експертного дослідження, які слід покласти на відповідача.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 5 вересня 2024 року ОСОБА_2 і ТДВ «СК «Гардіан» підписали акт про врегулювання страхового випадку, згідно з яким сторони погодили загальний розмір завданого позивачу матеріального збитку у сумі 144 320 грн. Оскільки на виконання цього договору ТДВ «СК «Гардіан» виплатило ОСОБА_2 141 120 грн страхового відшкодування, то підстави для стягнення з ОСОБА_3 392 706 грн 24 коп. матеріальної шкоди відсутні. Висунення ОСОБА_2 вимог про відшкодування такої шкоди свідчить про його недобросовісну та суперечливу поведінку, що є самостійною підставою для відмови в позові. ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а тому в цій частини позов також не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не врахував правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.
ТДВ «СК «Гардіан» не висловило своєї позиції щодо апеляційної скарги.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає у неповній мірі.
Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції не з'ясував дані про особу відповідача ОСОБА_3 , не застосував статтю 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) та не дотримався положень статті 141 ЦПК України, внаслідок чого рішення суду в частині стягнення судового зборку підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення.
В решті рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Автомобіль «Jeep Renegade» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 є володільцем автомобіля «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
2 лютого 2024 року ТДВ «СК «Гардіан» і ОСОБА_3 уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ЕР-219218794), за умовами якого ТДВ «СК «Гардіан» застрахувало відповідальність володільця автомобіля «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок заподіяння ним шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу на строк з 3 лютого 2024 року до 2 лютого 2025 року включно. Цим договором визначено ліміти відповідальності страховика на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, - 320 000 грн; за шкоду, заподіяну майну, - 160 000 грн (франшиза - 3 200 грн).
11 липня 2024 року о 9 годині 20 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Свободи, 6/1а в місті Хмельницькому, на порушення пунктів 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність, не впевнився у безпечності маневру, при зміні напрямку руху виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Jeep Renegade» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_2 рухався в зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року у справі №686/19851/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Згідно з висновком експерта від 3 жовтня 2024 року №065/24: ринкова вартість автомобіля «Jeep Renegade» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди (11 липня 2024 року) складає 605 295 грн 46 коп.; вартість відновлювального ремонту «Jeep Renegade» реєстраційний номер НОМЕР_2 без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників та величини втрати товарної вартості складає 873 777 грн 57 коп.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Jeep Renegade» реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок чого пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді складає 605 295 грн 46 коп.; ринкова вартість пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Jeep Renegade» реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 52 589 грн 22 коп.
5 вересня 2024 року ОСОБА_2 і ТДВ «СК «Гардіан» склали акт про врегулювання страхового випадку, згідно з яким сторони узгодили розмір страхового відшкодування в сумі 144 320 грн. На підставі цього акту ТДВ «СК «Гардіан» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 141 120 грн (за вирахуванням 3 200 грн франшизи).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (стаття 1166 ЦК України).
В силу частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов'язану з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Із положень пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України слідує, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України).
Згідно зі статтею 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Закон України від 1 липня 2004 року №1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-ІV), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, регулював відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 Закону №1961-ІV унормовано, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 Закону №1961-ІV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Як передбачено пунктом 12.1 статті 12 Закону №1961-ІV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За змістом пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - це шкода, що заподіяна майну потерпілого (стаття 28 Закону №1961-ІV).
Із положень статті 29 Закону №1961-ІV слідує, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу статті 30 Закону №1961-ІV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-ІV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов'язок відшкодувати ці збитки.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини.
З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників особи, діяльність яких пов'язана з використанням транспортних засобів, зобов'язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами на випадок завдання шкоди.
Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик повинен виплатити потерпілому страхове відшкодування в порядку, передбаченому законом.
Особа має право на відшкодування майнової шкоди у разі понесення нею втрат, пов'язаних із знищенням або пошкодженням майна.
У разі пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому відшкодовуються витрати, пов'язані з його відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати потерпілого на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди та поміщення його на стоянку з поважних причин.
У разі знищення транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після цієї пригоди.
Майнова шкода потерпілому відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна та грошових витрат на час розгляду справи, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямих збитків, яких зазнав потерпілий.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Водночас, страховик і потерпілий можуть досягти згоди про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування без проведення оцінки, експертизи пошкодженого майна. Ця домовленість є визначальною при вирішенні питання щодо розміру завданої шкоди та розміру належної страхової виплати.
Близькі за змістом висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року (справа №205/2450/16-ц) і постанові від 6 червня 2018 року (справа №357/3729/17).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 жовтня 2021 року (справа №362/3043/18) зазначив, що потерпіла особа та страховик мають право визначити розмір страхового відшкодування шляхом укладення двостороннього договору про врегулювання страхового випадку без проведення експертизи (оцінки).
Такі дії потерпілої особи та страховика відповідають положенням пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-ІV, в силу якої, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Оскільки рacta non obligant nisi gentes inte quas inita (договори не зобов'язують нікого, крім осіб, які в них беруть участь), тому домовленістю між двома сторонами не може бути збільшено обсяг відповідальності третьої особи, не сторони такого договору.
Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов'язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону №1961-ІV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.
Таким чином, якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню:
- загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи;
- розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону №1961-ІV;
- чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок знищення чи пошкодження її майна, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого. Якщо потерпілому завдано моральну шкоду внаслідок знищення чи пошкодження його майна під час дорожньо-транспортної пригоди, то він вправі одержати повне відшкодування такої шкоди від особи, яка її завдала в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду.
У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено належний ОСОБА_2 автомобіль «Jeep Renegade» реєстраційний номер НОМЕР_2 , сталася з вини ОСОБА_3 .
Факт настання даного страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, а відповідач як особа, що винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнутий до адміністративної відповідальності.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 як володільця автомобіля «Nissan Rogue» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ТДВ «СК «Гардіан», яке визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком.
ТДВ «СК «Гардіан» і ОСОБА_2 досягли згоди про розмір і спосіб відшкодування завданої майнової шкоди без проведення оцінки, експертизи пошкодженого автомобіля у межах ліміту відповідальності страховика (160 000 грн), після чого ТДВ «СК «Гардіан» виплатило ОСОБА_2 узгоджену суму страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи) у розмірі 141 120 грн.
Встановивши, що сума страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до закону - 156 800 грн (160000-3200), не покриває загальний розмір заподіяної майну ОСОБА_2 матеріальної шкоди - 552 706 грн 24 коп. (605295,46-52589,22), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 як винуватця дорожньо-транспортної пригоди на користь позивача 392 706 грн 24 коп. матеріальної шкоди (605295,46-52589,22-160000), яка є різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
При цьому суд дотримався принципу диспозитивності цивільного судочинства при визначенні суми стягнення.
Доводи ОСОБА_3 про відсутність підстав для стягнення з нього на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди не відповідають чинним нормам закону та фактичним обставинам справи.
Також суд правомірно керувався тим, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 позивачу завдано моральну шкоду.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди належний ОСОБА_2 автомобіль отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту, внаслідок чого позивач зазнав душевних страждань.
Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано, що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 переніс психологічний стрес, відчував дискомфорт і побоювання за свою власність, не міг користуватися автомобілем і терпів незручності, були порушені нормальні життєві зв'язки позивача, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд керувався вимогами розумності та справедливості.
Отже висновок суду першої інстанції про присудження з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10 000 грн моральної шкоди є обґрунтованим.
Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що названа сума є належною компенсацією завданої ОСОБА_2 моральної шкоди, що сприятиме відновленню порушених прав останнього.
Твердження ОСОБА_3 про недоведеність факту завдання позивачу йому моральної шкоди суперечать дослідженим доказам.
Суд першої інстанції з'ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
Висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним в апеляційній скарзі правовим позиціям Верховного Суду щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки у справах, в яких судом касаційної інстанції викладені правові висновки, та у справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлені різні обставини.
Водночас суд першої інстанції припустився помилки при вирішенні питання про розподіл судового збору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентується статтею 141 ЦПК України, зокрема, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).
Зазначене стосується і випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи (т. 2 а.с. 28-30), а тому він користується пільгами щодо сплати судового збору.
Отже, задовольняючи позов, суд першої інстанції безпідставно присудив з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4 632 грн 66 коп. Ці судові витрати мають бути відшкодовані ОСОБА_2 за рахунок держави.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Водночас суд не дотримався вимог закону при вирішенні питання про розподіл судового збору, а тому в цій частині оскаржуване рішення слід скасувати.
Керуючись статтями 141, 374, 375, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2025 року в частині стягнення судового збору скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) 4 632 гривні 66 копійок судового збору за подання позову.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 листопада 2025 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Козак О.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 30