Справа № 465/2340/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/973/25 Доповідач: ОСОБА_2
25 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши в м. Львові у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_6 , обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12021140080001330 від 15 травня 2019 року у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.15, п.п. 5, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194, ч.1 ст. 263 КК України
з участю прокурора: ОСОБА_8
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника, задоволено клопотання прокурора. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів - до 02 січня 2026 року включно без можливості внесення застави. Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору після її оголошення та направити начальнику ДУ Львівська установа виконання покарань №19.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, врахував вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини ст. 201 КПК України, наявність обґрунтованої підозри обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів у разі визнання винуватим ОСОБА_6 ; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим; вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , що дозволяє застосування до нього запобіжний захід, пов'язаний із позбавленням волі; відсутність на даний час джерела доходу. Заставу не визначено на підставі вимог ч.3 ст.183 КПК України, з тих мотивів, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру, внаслідок якого могла бути спричинена загибель як потерпілого ОСОБА_9 , та інших осіб, які знаходилися на вул. Трускавецькій у м. Львові у момент вчинення вибуху.
На таку ухвалу захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року. У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 - відмовити. Розгляд апеляційної скарги проводити за участі обвинуваченого та його захисника.
Щодо пропуску п'ятиденного строку апеляційного оскарження покликається на те, що останній день строку на апеляційне оскарження припав на вихідний день, тому такий строк пропущений з поважних причин.
Стверджує, що ухвала Франківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року є незаконною, необґрунтованою та такою що не ґрунтується на обставинах справи і постановленою з порушенням процесуального закону з огляду на наступне.
Наголошує, що протягом тривалого часу у рамках справи процесуальні дії руху не мають, проводиться лише продовження заходів забезпечення кримінального провадження. Клопотання прокурора є ідентичні і уже більше п'яти років не змінюються обставини, які наведені у клопотанні і не здійснюється переоцінка ризиків, не обґрунтовується їх подальше існування.
Звертає увагу на те, що твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_6 намагався ухилитися від притягнення до кримінальної відповідальності є необґрунтованим. Заявляє, що наведені у клопотанні ризики не є доведеними та припинили своє існування.
Звертає увагу на те, що стан здоров'я ОСОБА_6 є незадовільним, та значно погіршився в умовах перебування в у станові тимчасового утримання.
Заслухавши доповідача, виступ захисника адвоката ОСОБА_7 , пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Щодо поновлення строку то колегія суддів вважає, що оскільки останній строк п'ятиденного оскарження ухвали суду, постановленої у порядку ст. 422-1 КПК припав на вихідний (неробочий) день, то в силу правил, передбачених ч.7 ст.115 КПК України, апеляційну скаргу подано у межах строку апеляційного оскарження.
За умовами, які передбачено ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Із змісту ст.178 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів провадження суд при прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 врахував положення наведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що продовжують існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, та врахувавши те, що ці ризики станом на зараз не зменшилися.
Колегія суддів зважає на положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_6 має незадовільний стан здоров'я, який значно погіршився в умовах ізоляції від суспільства, апеляційний суд вважає неналежною підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки відсутні належні медичні документи, які б підтверджували неможливість утримання ОСОБА_6 під вартою.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто особам, котрі утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Колегія суддів роз'яснює право обвинуваченого подавати клопотання про проведення відповідних судово-медичних експертиз і, за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу.
Отже, наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися та не зменшилися станом на час апеляційного розгляду. Доказів протилежного сторона захисту не надала.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_6 , обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12021140080001330 від 15 травня 2019 року у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.15, п.п. 5, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194, ч.1 ст. 263 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4