Дата документу 27.11.2025 Справа № 333/9934/24
Єдиний унікальний № 333/9934/24
Провадження №22-ц/807/1700/25
Головуючий в 1-й інстанції - Ковальова Ю.В.
27 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Подліянової Г.С., Полякова О.З.,
секретарКамалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 07 липня 2025 року) у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки і піклування, ОСОБА_3 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна,-
У листопаді 2024 року заявники (з урахуванням уточнень) звернулись до суду з заявою про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їх опікунами. Вимоги обґрунтовують тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_1 є вітчимом ОСОБА_3 , рідний батько ОСОБА_4 помер. На сьогоднішній день ОСОБА_3 - 18 років, вона є інвалідом з дитинства із вродженою вадою розвитку головного мозку у вигляді системної атрофії великих півкуль, некомпенсована гідроцефалія. У Фатіми, станом на сьогоднішній день, через вроджену ваду головного мозку спостерігається затримка фізичного розвитку, вона має значну затримку у рості та вазі, на відміну від дітей своєї вікової категорії. Так як дитина повністю залежить від сторонньої допомоги в усіх аспектах життя, а саме її годування, гігієна, пересування, заявник зі своєю дружиною ОСОБА_2 здійснюють догляд за ОСОБА_4 . Враховуючи надзвичайно складний стан здоров'я ОСОБА_3 , її повну залежність від сторонньої допомоги, обсяг дій, які потребують одночасної участі обох дорослих, необхідність безперервного забезпечення догляду навіть у разі хвороби або відсутності одного з опікунів, просять суд визнати ОСОБА_3 недієздатною та призначити опікунами ОСОБА_3 одночасно двох осіб: ОСОБА_1 - вітчима та ОСОБА_2 - матір.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2025 року, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особі: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки і піклування, ОСОБА_3 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна - задоволено частково.
Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 - недієздатною та встановлено опіку над нею.
Призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті заяви - відмовлено.
Встановлено строк дії рішення в частині визнання ОСОБА_3 недієздатною в 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.
Роз'яснено заявнику, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатною.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимог заяви та ухвалити в цій частині нове рішення, яким призначити опікуном ОСОБА_3 , окрім ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_3 , зважуючи на свій психічний стан та фізичний розвиток потребує постійного безперервного догляду, тому призначення двох опікунів дозволить забезпечити саме такий догляд. Спільне здійснення опіки подружжям не суперечить чинному законодавству і є обґрунтованим, з метою якнайкращого забезпечення прав та інтересів недієздатної.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 , виданого повторно Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 18.02.2015 p., її батьками є: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Згідно копії свідоцтва про смерть №33 виданого Республікою ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 помер (батько ОСОБА_3 ).
Відповідно до свідоцтва про шлюб (серія НОМЕР_2 ), виданого Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 25.06.2024 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , після шлюбу її прізвище « ОСОБА_2 ».
Як вбачається з медичного висновку № 160 на дитину (підлітка) - інваліда з дитинства в віці до 16 років від 08.10.2013 року, ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства із вродженою вадою розвитку головного мозку у вигляді системної атрофії великих півкуль, некомпенсована гідроцефалія
Згідно із Висновками на основі огляду педіатра КНП «Центр первинної медико- санітарної допомоги №6» від 29.11.2023 року, 15.12.2023 року, 23.09.2024 року, встановлено, що ОСОБА_3 є дитиною, яка не доступна для контакту, себе не обслуговує та є інвалідом з народження та дитиною з вродженою вадою головного мозку, яка прикута до ліжка.
З довідки о/р НОМЕР_3 від 10.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПСЗН ЗМР по Комунарському району та отримує соціальну допомогу на дитину - інваліда Капаган Фатіму, з 28.07.2014 року по 19.09.2024 року в розмірі 1211,30 грн.
ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом зі своєю дружиною - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_8 (син) за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспортів з відміткою про реєстрацію місця проживання особи та довідка про склад сім'ї від 23.10.2024 року.
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 станом на 25.06.2025 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
З висновку про стан здоров'я особи від 11.07.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , соматично здоровий, протипоказань за доглядом за неповнолітніми дітьми немає.
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 станом на 25.06.2025 до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
Згідно висновку про стан здоров'я КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» від 13.05.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за станом здоров'я опікуном може бути терміном 1 рік.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 49 від 06.02.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявляє ознаки психічного розладу у вигляді глибокої розумової відсталості, внаслідок органічного ураження головного мозку (вроджена вада розвитку головного мозку у вигляді атрофії головного мозку) з частими судомними нападами за анамнезом. Тому, вона не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Зі сторонньою допомогою може бути присутньою у судовому засіданні, не може давати особисто пояснення через відсутність мови.
Як вбачається з подань районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки і піклування № М-370 від 12.05.2025; № К-503 від 14.05.2025 року районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, вважає за доцільним призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , опікунами над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі визнання останньої недієздатною у судовому порядку.
Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_3 недієздатною та встановлення опіки над нею. В поданнях органу опіки та піклування не обґрунтовано необхідність призначення саме двох опікунів над недієздатною ОСОБА_3 . Фактично вказані подання органу опіки та піклування ґрунтуються на виявленій ініціативі заявників про призначення їх опікунами. Подання не містить й належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази, щодо можливості ОСОБА_1 бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення при одночасному призначенні опікуном матері недієздатної, а містить лише посилання на формальну можливість та доцільність заявника ОСОБА_1 бути опікуном. Тобто, об'єктивних підстав призначення недієздатній ОСОБА_9 одночасно двох опікунів в особі ОСОБА_2 , яка є матір'ю ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , який є її відчимом, у зазначених поданнях не міститься. Крім того, подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. У ОСОБА_9 , крім заявника ОСОБА_1 (відчима), наявні інші близькі родичі, зокрема, мати ОСОБА_2 , яка потенційно може бути опікуном доньки, та яка, як в силу закону, так і в силу загальноприйнятих правил та звичаїв, зобов'язана піклуватись про свою дитину, що потребує її допомоги. Більше того, ОСОБА_1 не позбавлений можливості надавати посильну допомогу та підтримку падчерці ОСОБА_9 без відповідного судового рішення. Крім того, ОСОБА_1 є військовозобов'язаний, перебуває на військовому обліку. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_9 , водночас можливим є призначення опікуном її матері - ОСОБА_2 .
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі N 736/1508/17 (провадження N 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі N 751/9572/19 (провадження N 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі N 372/3474/21 (провадження N 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі N 341/1526/23 (провадження N 61-6358св24), від 04 грудня 2024 року у справі N 634/1126/23 (провадження N 61-9837св24), від 24 липня 2024 року у справі N 727/597/24 (провадження N 61-6720св24), від 30 квітня 2025 року у справі N 710/1549/23 (провадження N 61-1733св25).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна мають враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Такі положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року N 34/166/131/88.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (див. постанову Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі N 712/10043/20).
За правилами доказування, визначеними статтями 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з подань районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки і піклування № М-370 від 12.05.2025; № К-503 від 14.05.2025 року районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, вважає за доцільним призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , опікунами над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі визнання останньої недієздатною у судовому порядку.
Слід зазначити, що подання щодо кожного із заявників є окремими документами, питання щодо доцільності призначення двох опікунів одночасно органом опіки та піклування не розглядалось.
З цього приводу колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо призначення опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_2 .
Заявниками у справі не доведено необхідність призначення недієздатній двох опікунів одночасно. Так, заявник ОСОБА_1 є вітчимом Капаган Фактіми лише трохи більше року, постійно працює, при цьому ОСОБА_2 - матір недієздатної, здійснює догляд за донькою з самого народження, не працює, тобто має можливість опікуватися потребами дитини на постійній основі, при цьому як вірно наголосив суд першої інстанції, ОСОБА_1 , не позбавлений можливості надавати посильну допомогу та підтримку падчекркі без встановлення відповідного статусу.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вказані вимоги заяви підлягають задоволенню частково.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 28 листопада 2025 року.
Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар
судді: Г.С. Подліянова
О.З. Поляков