Дата документу 28.11.2025 Справа № 334/2385/25
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 334/2385/25 Пр. № 22-ц/807/1853/25Головуючий у 1 інстанції: Телегуз С.М. Суддя-доповідач Гончар М.С.
28 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кухаря С.В., Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2025 року у справі за позовом ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «КИЯШКА 12» (надалі - ОСББ «КИЯШКА 12») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі слати внесків на утримання багатоквартирного будинку
У березні 2025 року ОСББ «КИЯШКА 12» звернулось до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з вищезазначеним позовом (а.с.1-3), в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість із внесків на утримання багатоквартирного будинку в розмірі 64881,00 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 . Загальна площа належного відповідачу приміщення становить 207,9 кв. м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкта, реєстраційний номер майна №740743123101, номер інформаційної довідки №400121128 від 21.10.2024 року. Утримання зазначеного будинку власними силами (шляхом самозабезпечення) здійснює ОСББ «КИЯШКА 12». Відповідач зобов'язаний оплачувати на користь позивача внески на утримання багатоквартирного будинку за тарифом, встановленим загальними зборами пропорційно загальній площі належного відповідачу приміщення. Однак, відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконує, що станом на 31.01.2025 року заборгованість з оплати внесків складає 64881,00 грн. 03.12.2024 року в порядку досудового врегулювання спору позивачем направлено боржнику за адресою належного нежитлового приміщення лист з пропозицією добровільно погасити всю суму заборгованості, однак законні вимоги не виконані.Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Телегуз С.М.(а.с.31). Ухвалою суду першої інстанції від 27.03.2025 року (а.с.34) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
25 квітня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого:- внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»;Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуютьсяЗмінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам'янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя;Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя;Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…».Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30 квітня 2025 року (ч.3 ст.82 ЦПК України).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2025 року (а.с.59-62) позов позивача у цій справі задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСББ «ККИЯШКА 12» (ЄДРПОУ 40684312) заборгованість із внесків на утримання багатоквартирного будинку за період з 01.02.2022 року по 31.01.2025 року в розмірі 64881,00 грн., витрати на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.67-70) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково - стягнути з неї на користь позивача суму заборгованості в розмірі 20196,00 грн. оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку.
В автоматизованому порядку 01.09.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В., Подліянову Г.С. (а.с.80). Ухвалою апеляційного суду від 02.09.2025 року (а.с.81) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 11.09.2025 року (а.с.84). Ухвалою апеляційного суду від 12.09.202 5 року вищезазначену апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а.с.85), які було усунуто 22.09.2025 року (а.с.88-90). 27 вересня 2025 року - 28 вересня 2025 року мали місце вихідні дні. Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 29.09.2025 року (а.с.92), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.93). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 64881,00грн - а.с.1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позивач подав відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с.101-104).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСББ «КИЯШКА 12» у цій справі, керувався ст.ст. 4, 12-13, 76-83, 141, 258-259, 264-265, 268, 289, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 25.07.2016 року зареєстровано ОСББ «КИЯШКА 12», про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №11031020000040830 та присвоєно ідентифікаційний код 40684312 (копія а.с. 4).
ОСББ «КИЯШКА 12» створено співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та діє на підставі Статуту (копія а.с. 5-16), який затверджено Протоколом від 13.06.2016 року Установчих зборів.
Основним видом діяльності ОСББ «Кияшка 12» є «81.10 Комплексне обслуговування об'єктів».
Відповідно до протоколу №1 загальних зборів учасників ОСББ «КИЯШКА 12» (копія а.с.17), проведеного 13.01.2018 року, затверджено з 01.02.2018 року тариф на утримання будинку у розмірі 05,62 грн. за 1 кв. м.
Відповідно до протоколу № 3 загальних зборів ОСББ «КИЯШКА 12» (копія а.с. 18-21), проведеного 30.11.2019 року, затверджено з 01.01.2020 року щомісячний внесок на управління будинком, який становить 07,50 грн. за кв. м від загальної площі квартири чи нежитлового приміщення.
Аналогічний розмір внеску зазначено у Місячному кошторисі ОСББ «КИЯШКА 12», який є Додатком №2 до протоколу № 3 загальних зборів від 30.11.2019 року (копія а.с.22).
Встановлений розмір внеску є діючим, правомірним та не скасованим. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача суду не надані.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.10.2024 року №400121128 відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності з 21.07.2017 року належить нежитлове приміщення V підвалу площею 38,9 кв. м, приміщення IX першого поверху літ. А-3 площею 207,9 кв. м (загальна площа 246,8 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування нерухомого майна №1564 від 21.07.2017 року (копія а.с. 23-25).
Згідно із карткою розрахунків по особовому рахунку № НОМЕР_2 , який відкрито на ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.02.2022 року по 31.01.2025 року за послугу «Управління будинком» наявна заборгованість в розмірі 64881,00 грн. (а.с.27-29).
Відповідач, як власник нежитлових приміщень загальною площею 246,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , порушила свої зобов'язання та не сплачувала в повному обсязі внески на управління будинком.
03.12.2024 року в порядку досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу лист з пропозицією добровільно погасити всю суму заборгованості.
Відповідно ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1,4 ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно ст.6 вказаного Закону державна реєстрація об'єднання проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об'єднання вважається утвореним з дня його державної реєстрації.
Згідно ч.6 ст.13 вказаного Закону у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Згідно ст.15 вказаного Закону співвласник зобов'язаний, зокрема: своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно ст.16 вказаного Закону об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Згідно ст.17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Згідно ч. 3 ст. 23 вказаного Закону внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що до суду звернувся позивач ОСББ «КИЯШКА 12» з позовом до відповідача, як власника нежитлових приміщень загальною площею 246,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , з вимогою про стягнення на його користь заборгованості зі сплати внесків на управління будинком в розмірі 64881,00 грн., з підстав того, що остання не виконує свого обов'язку щодо своєчасної сплати внесків, які затвердженні рішенням загальних зборів ОСББ.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, як власник нежитлових приміщень загальною площею 246,8 кв. м в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому створено ОСББ «КИЯШКА 12», в порушення вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», не сплачувала своєчасно і в повному обсязі затверджені рішеннями загальних зборів ОСББ внески на управління будинком, в результаті чого по особовому рахунку № НОМЕР_2 , який відкрито на ОСОБА_1 , обліковується борг в загальному розмірі 64881,00 грн., від сплати якого відповідач у добровільному порядку на користь позивача ухиляється (вимоги позивача на ім'я відповідача про погашення заборгованості - копія а.с. 26), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача у відзиві на те, що вона ніколи не укладала договір з позивачем про утримання будинку, не користується світлом в під'їздах будинку, не має відношення до прибирання в під'їздах та ремонту під'їздів - з огляду на те, що остання, як власник нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку, згідно ст.15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» зобов'язана своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, при цьому укладення договору власником приміщень з ОСББ про утримання будинку законом не передбачено.
Також судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги розрахунок відповідача, згідно з яким тариф має складати в розмірі 02,03 грн. за кв. м - з огляду на те, що згідно ч.3 ст.23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» розмір внесків на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначається статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (в даному випадку розмір внеску 07,50 грн. за кв. м затверджено протоколом №3 загальних зборів ОСББ від 30.11.2019 року). Інші заперечення відповідача у відзиві не підтвердженні встановленими судом обставинами.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією згідно ст.129 Конституції України.
В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також, Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» № 63566/00 від 18.07.2006 року).
В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача у цій справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
В силу вимог ст. 319 ч. 4 ЦК України власність зобов'язує.
ОСББ «КИЯШКА 12» не може бути і не є організацією, яка надає комунальні послуги відповідачу.
Вищезазначені внески не належать до комунальних платежів (відповідно до ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення. Задоволення потреб співвласників ОСББ «КИЯШКА 12» з питань забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку здійснюється шляхом самозабезпечення відповідно до ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»; статтею 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів).
Встановлений розмір внеску є діючим, правомірним та не скасованим (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача суду не надані), а з огляду на зазначене обов'язковий для виконання всіма співвласниками ОСББ «КИЯШКА 12».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову ОСББ «КИЯШКА 12» та, відповідно, у спростування позову позивача у цій справі.
Також, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок ОСББ «КИЯШКА 12», як позивача, будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 28.11.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кухар С.В.Подліянова Г.С.