Дата документу 26.11.2025 Справа № 317/5158/24
ЄУН 317/5158/24 Головуючий у І інстанції: Губанов Р.О.
Провадження № 22-ц/807/521/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
26 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Котова Олександра Сергійовича та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Ємця Артема Юрійовича на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7000,00 грн, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду та до повноліття дитини.
В обґрунтування зазначає, що позивач та відповідач не перебували в зареєстрованому шлюбі. Останні мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони проживають окремо, спільного бюджету не мають. Дитина проживає разом з позивачем. Відповідач в добровільному порядку відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, змушена звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів.
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 3500,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.09.2024 р., до повноліття ОСОБА_3 ..
Стягнуто на користь держави з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Котова О.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріальногоправа, неповне з'ясування обставин справи, просить змінити рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2024 року в частині розміру стягнутих аліментів та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердому грошовому розмірі 2563 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, за станом здоров'я не може знайти роботу та отримувати додатковий дохід для сплати аліментів у розмірі, визначеному судом першої інстанції. Його єдиним джерелом доходу є пенсія з інвалідності, що складає 2980 грн щомісячно. Крім того, є батьком ще однієї доньки - ОСОБА_4 2003 р.н., котрій також надає допомогу. Висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача іншого доходу окрім пенсії ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються матеріалами справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Ємця А.Ю. посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2024 року скасувати та ухвалили нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції погодився з тезою про наявність у відповідача додаткового доходу, проте визначив розмір аліментів враховуючи лише думку ОСОБА_1 . Зокрема, розмір аліментів не враховує інтереси дитини, оскільки сума у 3500 грн є вкрай малою для забезпечення її потреб. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції не звернув уваги на наявність у власності відповідача житлового будинку та двох автомобілів.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Котова О.С. заперечує проти доводів апеляційної скарги позивачки, просить відмовити у її задоволенні, оскаржуване рішення просить змінити. Зазначає, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути збільшений у разі достатнього заробітку (доходу) платника аліментів. Позивачка не надала суду доказів чи документів, які б підтвердили необхідність стягнення саме 7000 грн., щомісячно на утримання дитини чи змоги відповідача надавати таку допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Ємець А.Ю. заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача, наполягає на задоволенні своєї апеляційної скарги та задоволення позову у повному розмірі. Зазначає, що наявність у відповідача другої дитини не може бути перепоною стягнення аліментів у заявленому розмірі. Оскільки остання є повнолітньою, а отже відповідач звільнений від сплати аліментів, а будь яка матеріальна допомога повинна надаватися добровільно. Крім того, останній не надав суду свідоцтво про народження другої доньки, що підтверджувало б їх родинні зв'язки. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 спирається на інвалідність ІІІ групи по зору, проте вказана інвалідність не перешкоджає та не унеможливлює останнього працевлаштуватися, так як і керувати своїми автомобілями. Районним судом також не було взято до уваги, що відповідач не має на утриманні інших осіб, та має нерухомість.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Котова О.С. слід задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Ємця А.Ю. - залишити без задоволення, з огляду на таке.
За вимогами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кожен з батьків повинен приймати участь в утриманні дитини в однаковому розмірі, оскільки відповідач у добровільному порядку не надає допомогу на утримання дитини, фінансово її не забезпечує, врахувавши дохід відповідача, як особи з інвалідністю, дійшов висновку про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3500 грн.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.12.2021 (а.с.10).
ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (ВПО), що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.04.2022 за №№2323-5000959770, 2323-5000959922 (а.с. 6-7).
Відповідач має у приватній власності житловий будинок, який розташований адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за №390162018 від 08.08.2024 та транспортні засоби марки «SKODA OKTAVIA», 2001 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 і марки «ЗАЗ 110207», 2005 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3 , що підтверджується відповіддю РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях) за №31/29/14/486-аз/10-2024-467-2024 від 12.09.2024 (а.с.11).
ОСОБА_1 має третю групу інвалідності по зору, безстроково, що підтверджується Довідкою до акту МСЕК серії АД №120038 від 23.03.2009 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 (а.с.32).
Згідно з довідкою про доходи №0550755568115525 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Гуляйпільському об'єднаному управлінні ПФУ в Запорізькій області і отримує пенсію по інвалідністю. Сума пенсії за період з 01.05.2024 по 31.10.2024 складаю 17880,00 грн. (а.с.33).
У відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 11.11.2024 окрім згаданої пенсії про інший заробіток/дохід ОСОБА_1 не зазначається (а.с.34-35).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За статтею 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
За статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною першою та другою ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Максимальний розмір аліментів у порядку їх стягнення у позовному провадженні законом не передбачений. Відтак, саме на позивача покладено обов'язок довести той розмір аліментів, який зазначений у позові.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.17 вказаної Постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.
З аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з'ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Верховний Суд України в постанові від 16 вересня 2020 року в справі №565/2071/19 дійшов висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
У даній справі з'ясуванню підлягає питання погіршення матеріального становища платника аліментів щодо стягнення з нього аліментів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові 21 липня 2021 року по справі № 691/926/20, зазначив, що враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте, вбачає порушенням норм процесуального права, визначення судом першої інстанції суми аліментів у розмірі 3500 грн., встановленого для дитини відповідного віку.
Суд правильно зазначив, що розмір аліментів може бути у твердій грошовій сумі, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку спрямований на утримання неповнолітньої дитини, який буде відповідати вимогам розумності та достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Так, судом першої інстанції було враховано, що на повному утриманні ОСОБА_2 перебуває неповнолітня донька, відповідач у добровільному порядку не надає допомогу на її утримання, фінансово не забезпечує, проте не в повному обсязі, врахувавши не працездатність відповідача, відсутність іншого доходу , окрім пенсії по інвалідності, дійшов висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у розмірі 3500 грн.
Проте, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неспроможність сплати аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3500 грн. знайшли своє підтвердження.
Як видно із зібраних у справі доказів, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, має єдиний дохід у вигляді пенсії по інвалідності у розмірі 2980 грн. на місяць, вказані доводи було ним підтверджено документально, було надано акт огляду МСЕК серії АД №120038, пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 , видане 24.06.2009 р. та довідка ПФУ від 08.11.2024 р., відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків за період з 1 кварталу 2023 року по 3 квартал 2024 року (а.с.32, 33, 34-35).
Докази, надані відповідачем до відзиву на позовну заяву, та і відзив на апеляційну скаргу позивачки, свідчать проте, що розмір стягнення аліментів з ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі 3500 грн перевищує єдиний дохід відповідача.
На вказану обставину суд першої інстанції уваги не звернув, належної оцінки їй не дав, що призвело до помилкових висновків про відсутність підстав для зменшення розміру щомісячних платежів.
Відповідно до вимог позову, ОСОБА_2 зазначила, що офіційно шлюб не було зареєстровано, з відповідачем мешкають окремо, донька залишилася проживати разом з матір'ю, у зв'язку з тим, що відповідач не надає добровільно грошової допомоги просила стягнути аліменти на неповнолітню дитину у твердій грошовій сумі 7000 грн.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , дійшов висновку, що вони є слушними, а відтак, є підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру аліментів, оскільки вказане підтверджується матеріалами справи та ґрунтуються на нормах закону.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , та вказаного нею розміру стягнення аліментів у сумі 7000 грн, який є невеликим і недостатнім для забезпечення потреб дитини, апеляційний суд, врахувавши відомості про доходи ОСОБА_1 , його стан здоров'я, виходячи із встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, приходить до висновку, що розмір аліментів у сумі 2563 грн відповідатиме нормам закону, принципу розумності та буде достатнім для дитини відповідного віку, з урахуванням обов'язку обох батьків утримувати дитину, а не лише батька.
Будь-яких доказів матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов'язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, матеріальних потреб дитини, її стану здоров'я, позивачкою надано не було, хоча це є її процесуальним обов'язком.
Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги позивача не можуть бути підставами для зміни оскаржуваного судового рішення і задоволення позовних вимог, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, яким вже було надано правову оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 і зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 3500 грн до 2563 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
В іншій частині оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і забраним у справі доказам.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн (за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн та апеляційної скарги - 1816,80 грн) слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Котова Олександра Сергійовича - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Ємця Артема Юрійовича - залишити без задоволення.
Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2024 року - скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі 2563 (дві тисячі п'ятсот шістдесят три) гривні щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2024 року, до повноліття ОСОБА_3 .»
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 26 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: