Справа № 152/1155/23
Провадження № 22-з/801/156/25
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Войтко Ю. Б.
28 листопада 2025 рокуСправа № 152/1155/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з цивільних справ Войтка Ю. Б. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кашпрук Ольги Василівни про відвід колегії суддів у справі № 152/1155/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2025 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року,
встановив:
У провадженні Вінницького апеляційного суду перебуває вказана цивільна справа.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2025 року у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Шемета Т. М., судді: Ковальчук О. В., Панасюк О. С.
25 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 адвоката Кашпрук О. В. надійшла заява про відвід колегії суддів з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Заява обґрунтована тим, що під час судового засідання 20 листопада 2025 року судді нібито виявляли різне ставлення до представника позивача та представника відповідача, робили адвокату зауваження та не надавали можливості висловити пояснення, які, на її думку, мали значення для розгляду справи.
Також у заяві про відвід звертається увага на те, що, на переконання заявника, суд допустив порушення порядку ухвалення процесуального рішення про продовження строку апеляційного розгляду. Зокрема, адвокат стверджує, що це питання не обговорювалося у відкритому судовому засіданні 20 листопада 2025 року, думка учасників справи не з'ясовувалася, а після оголошення перерви ухвалу було постановлено вже по завершенні судового засідання 21 листопада 2025 року, однак у її резолютивній частині зазначено дату «20 листопада 2025 року».
Крім того, заявник вважає неправомірним те, що суд, оголосивши перерву, не надав можливості надати пояснення позивачу ОСОБА_1 , який був присутній у судовому засіданні та бажав висловити свою позицію.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 листопада 2025 року заявлений адвокатом Кашпрук О. В. відвід колегії суддів Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С. визнано необґрунтованим.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 листопада 2025 року заява адвоката Кашпрук О. В. про відвід колегії суддів у складі Шемети Т. М., Ковальчука О. В. та Панасюка О. С. була розглянута в установленому законом порядку і визнана необґрунтованою. Справу передано для вирішення питання про відвід колегії суддів на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, який визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 27 листопада 2025 року заяву адвоката Кашпрук О. В. про відвід передано на розгляд судді Войтку Ю. Б.
Відповідно до ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно частини 3 статті 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи (ч. 8 ст. 40 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи та заяву про відвід, вважаю, що у її задоволенні необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктами третім, п'ятим частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. У рішенні в справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ( «Belukha v. Ukraine», заява № 33949/02 ) Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність без-сторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При цьому Європейський суд з прав людини вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої є важливою, але не вирішальною. Вирішальним все ж є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Підставами заявленого відводу зазначеним суддям, на думку заявника, є те, що вони під час розгляду справи допустили некоректну, на її переконання, поведінку щодо представника позивача, виявляли різне ставлення до сторін, обмежували адвоката у можливості надання пояснень, а також порушили порядок ухвалення процесуального рішення про продовження строку апеляційного розгляду.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Апеляційний суд, вивчивши заяву адвоката Кашпрук О. В. приходить до переконання, що в заяві про відвід заявник не навела обставин, які б свідчили про наявність обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності суддів.
Посилання адвоката Кашпрук О. В., що під час судового засідання 20 листопада 2025 року судді нібито виявляли різне ставлення до представника позивача та представника відповідача, робили зауваження адвокату та не надавали можливості висловити пояснення, які, на її думку, мали значення для розгляду справи, не підтверджується матеріалами справи.
Аналіз протоколу судового засідання та аудіозапису, що є офіційною фіксацією процесуальних дій відповідно до статті 247 ЦПК України, не виявляє жодних фактів некоректної поведінки колегії суддів щодо адвоката Кашпрук О. В. Представнику позивача адвокату Кашпрук О. В. надавалось слово для надання пояснень у встановленому процесуальним законодавством порядку. Дії суду щодо регулювання такого процесуального виступу повністю відповідали вимогам статей 214 та 368 ЦПК України, спрямованим на забезпечення належного порядку проведення судового засідання, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи та недопущення дій, що не мають істотного значення для вирішення спору.
Твердження заявника про те, що суд апеляційної інстанції у судовому засіданні не з'ясовував думку учасників справи щодо продовження строку апеляційного розгляду та постановив відповідну ухвалу після закінчення судового засідання, самі по собі не свідчать про упередженість чи необ'єктивність складу суду.
Питання про продовження строку апеляційного розгляду є процесуальним і спрямоване виключно на забезпечення можливості повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в межах передбаченого законом строку. Сам факт того, що суд вирішив його без попереднього з'ясування думки учасників процесу, не свідчить про порушення принципу змагальності або рівності сторін, а тим більше не може вважатися такою процесуальною дією, яка могла б об'єктивно викликати сумнів у неупередженості суддів.
Крім того, посилання адвоката Кашпрук О. В. про те, що ухвалу про продовження строку апеляційного розгляду нібито було постановлено не 20.11.2025 року, а 21.11.2025 року, оскільки саме в цей день її було підписано суддями в програмі документообігу суду, є необґрунтованими.
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У матеріалах справи міститься оригінал ухвали Вінницького апеляційного суду від 20.11.2025 року, якою продовжено строк апеляційного розгляду на 15 днів (а. с. 155). Ухвала має дату її фактичного ухвалення, зазначену безпосередньо в тексті процесуального документа, і саме ця дата є юридично значущою відповідно до вимог процесуального закону.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», суди загальної юрисдикції вносять до Єдиного державного реєстру судових рішень усі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Отже, дата внесення ухвали до системи документообігу або до Реєстру не є тотожною даті її постановлення та залежить від технічних і організаційних процесів у суді.
Таким чином, відсутні будь-які підстави стверджувати, що ухвала була постановлена 21.11.2025 року, а не 20.11.2025 року, як це зазначено в її тексті й підтверджено матеріалами справи. Посилання заявника на дату технічного підписання документа в програмі документообігу не спростовують фактичної дати ухвалення рішення та не свідчать про недотримання судом процесуальних вимог.
Доводи заявника зводяться до незгоди з тим, яким чином суд реалізував свої повноваження щодо керування ходом судового засідання та вирішення процесуальних питань, що згідно із частиною четвертою статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу. Зазначена норма прямо передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішенням чи окремою думкою судді в інших справах, а також публічно висловленою позицією судді щодо того чи іншого юридичного питання, не утворює підстав для його відводу.
Таким чином, наведені у заяві обставини не підтверджують наявності об'єктивно обґрунтованих сумнівів у неупередженості або необ'єктивності складу суду та не можуть бути підставою для задоволення заявленого відводу.
Зміст та доводи заяви адвоката Кашпрук О. В. про відвід суддів від участі у розгляді справи не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України для відводу (самовідводу) судді, не відповідають меті цивільного судочинства.
Оскільки судом не встановлено і матеріалами справи не підтверджується наявність обставин, які б дійсно викликали сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С., тому заява адвоката Кашпрук О. В. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, суд,
постановив:
У задоволенні заяви адвоката Кашпрук Ольги Василівни про відвід колегії суддів Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.- відмовити.
Ухвала набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко