Справа № 750/6852/24
Провадження № 2/750/1265/25
27 листопада 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянувши заяву Керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького у справі за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Пенітенціарної Академії України до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника, щодо направлення справи №750/6852/24 за встановленою юрисдикцією до Чернігівського окружного адміністративного суду.-
17 травня 2024 року до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Пенітенціарної Академії України до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника.
Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруна О.П. від 27 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2024 року провадження у цивільній справі № 750/6852/24 за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Пенітенціарної Академії України до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника, - закрито з тих підстав, що вказана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (том 1, а.с.121-123)
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2024 року скасовано, справу направлено до того ж суду для продовження її розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2025 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкуловій І.П.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.02.2025 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 21.04.2025 на 14 годину.
Проте, ухвалою Верховного Суду від 04.04.2025 відкрито касаційне провадження у справі №750/6852/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу з Деснянського районного суду м. Чернігова.
Постановою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі №750/6852/24 касаційну скаргу задоволено. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року скасовано. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2024 року залишено в силі.
21.11.2025 керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького через систему «Електронний суд» подав до Деснянського районного суду м. Чернігова заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією на підставі ст.256 ЦПК України, оскільки саме цим судом вирішено питання про закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
За правилом пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною 1 статті 256 ЦПК України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Нормами ЦПК України прямо не визначений порядок дій суду першої інстанції у разі подання позивачем заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
При цьому суд враховує висновки, які зроблені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), а саме що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що в даному випадку такі дії суду сприятимуть реалізації права позивача на справедливий суд, а також відповідатимуть підходу, закладеному у частині 1 статті 256 ЦПК України, згідно з яким позивач має право на направлення його справи за встановленою юрисдикцією у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.
З одного боку конструкція частини першої статті 256 ЦПК України свідчить про те, що позивач набуває право подати заяву про направлення справи за встановленою підсудністю у разі якщо провадження у справі закривається на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України судами апеляційної та касаційної інстанції. Про наведене свідчать ужиті законодавцем положення «суд апеляційної або касаційної інстанції повинен роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією», «заява подається до суду, який прийняв постанову».
Якщо ж провадження закривається судом першої інстанції, то позивач, за логікою законодавця, не позбавлений права самостійно звернутися до суду належної юрисдикції.
Однак, у цьому випадку на позивача буде покладений додатковий тягар у сплаті судового збору до належного суду та у вчиненні дій щодо повернення раніше сплаченого судового збору. Крім того, позивач може стикнутися зі труднощами у поновленні строку для звернення до суду, у разі його пропущення з підстав звернення до неналежного суду або зміни судової практики щодо визначення юрисдикції тощо. Як наслідок, це не сприятиме реалізації права позивача на справедливий суд.
Згідно зі частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року по справі №368/561/19, розглядаючи питання правомірності закриття провадження судом першої інстанції, у пункті 52 роз'яснила, що оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону № 460-IX роз'яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Отже, Велика Палата Верховного Суду фактично зробила висновок, що питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією має право вирішувати також суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження, а не тільки суд апеляційної чи касаційної інстанції.
Копію постанови Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №750/6852/24 в електронному вигляді доставлено одержувачу - Заступнику керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в його електронний кабінет 18.11.2025 о 19 год. 20 хв. (том 2, а.с.85)
21 листопада 2025 року прокурор у десятиденний строк, встановлений частиною 1 статті 256 ЦПК України, звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова, як до суду, що постановив ухвалу про закриття провадженні у справі, з клопотанням про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення клопотання та направлення справи за встановленою юрисдикцією, а саме до Чернігівського окружного адміністративного суду.
На підставі наведеного та керуючись ст.255, 256, 258, 260, 261, 353-355 ЦПК, суд -
передати за встановленою юрисдикцією до Чернігівського окружного адміністративного суду справу № 750/6852/24 за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Пенітенціарної Академії України до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 27.11.2025.
Суддя І.П. Рахманкулова