Справа № 686/20446/24
Провадження № 1-кс/686/11379/25
28 листопада 2025 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні №12024240000000705 від 19.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
Заступник начальника відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на належну Старокостянтинівській міській раді, передану в оренду ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:03:012:0039 загальною площею 0,028 га, з метою збереження речових доказів.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що «слідчим управлінням ГУНП в Хмельницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024240000000705від 19.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, щодо СУ ГУНП в Хмельницькій області надійшли матеріали УСБУ у Хмельницькій області про те, що службові особи державної установи Хмельницької області за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, зловживають службовим становищем, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе, що завдало істотної шкоди громадським та державним інтересам і спричинило тяжкі наслідки.
З матеріалів відомо, що група осіб, протягом тривалого проміжку часу налагодили протиправний механізм заволодіння земельними ділянками на території Старокостянтинівської територіальної громади.
Також, на даний час службові особи державної установи Хмельницької області можуть займатися процесом оформлення права власності на вказані земельні ділянки шляхом подання недостовірних відомостей до управління архітектури, містобудування та капітального будівництва Старокостянтинівської міської ради щодо будівництва, побудованих (незавершених будівництвом) об'єктів нерухомого майна на них та подальшого об'єднання вказаних земельних ділянок в одну з оформленням відповідного права власності на неї.
Крім того, отримано відомості, що можуть підтверджувати незаконність виділення земельної ділянки, зокрема міським головою м. Старокостянтинів всупереч рішенню сесії Старокостянтинівської міської ради №28 від 29.01.2016, одноосібно додатковою угодою від 20.07.2018 до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого за №6273996 від 09.07.2014 надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:03:012:0039.
Земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:03:012:0039 загальною площею 0,028 га, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить територіальній громаді Старокостянтинівської міської ради (код ЄДРПОУ 36027760) та передана в оренду ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
10.11.2025 вищевказана земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:03:012:0039 визнана речовим доказом.
Крім цього, під час досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду земельних експертиз із використанням даної земельної ділянки в межах її координатів та місця розташування.»
Прокурор в судове засідання не з'явився, проте, в його клопотанні міститься прохання про розгляд справи за його відсутності, просить його задовольнити.
Власник та користувач майна, у відповідності до ч.2 ст.172 КПК України, про розгляд клопотання не повідомлялись.
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На підставі ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.
При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з долученої до матеріалів клопотання постанови слідчого від 10.11.2025 р., належну Старокостянтинівській міській раді, передану в оренду ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:03:012:0039 загальною площею 0,028 га, на яку прокурор клопоче накласти арешт, визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024240000000705.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12024240000000705, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а відтак наявні підстави, з якими законодавець пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, з метою запобігання зникненню та відчуженню речового доказу, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність певних осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя, з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, існує ризик відчуження та передачі майна, що, в подальшому, ускладнить досягнення мети кримінального провадження та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій. А тому клопотання прокурора про накладення арешту на майно є обґрунтованим.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
При цьому, доказів настання негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.
Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Враховуючи вказані обставини, і те, що у кримінальному провадженні ще не усіх слідчих дій, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, клопотання про арешт майна підлягає накладенню лише в частині позбавлення права на відчуження та розпорядження вказаним майном, проте із залишенням правомочності користуватися ним. В даному випадку заборона користування не є виправданою та буде надмірним втручанням в права та інтереси власника майна, в зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню. З метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, відчуження, а також з метою забезпечення проведення судової експертизи, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт, з тимчасовим позбавленням права відчуження та розпорядження (без позбавлення права користування), на належну Старокостянтинівській міській раді, передану в оренду ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:03:012:0039 загальною площею 0,028 га.
Менш обтяжливий спосіб арешту майна, на думку слідчого судді, призведе до неможливості збереження майна та може призвести до його передачі, відчуження або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному, швидкому та неупередженому розслідуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.172, 173 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання заступника начальника відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Накласти арешт, з тимчасовим позбавленням права відчуження та розпорядження та розпорядження на належну Старокостянтинівській міській раді, передану в оренду ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:03:012:0039 загальною площею 0,028 га.
В решті вимог клопотання прокурора відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя