Справа № 686/24357/25
Провадження № 2-о/686/619/25
27 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі
головуючого судді Заворотної О.Л.,
секретаря судового засідання Сікори Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Хмельницької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в обґрунтування якої вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 . Заявниця у зв'язку із хворобою матері, яка потребувала постійного догляду, проживала з матір'ю, щоб піклуватись про неї, забезпечувала її всім необхідним, в тому числі ліками, харчуванням, несла всі витрати, пов'язані з побутом, оплатою комунальних послуг, а коли мати померла, здійснила її поховання, оплатила вартість ритуальних послуг. Встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_2 , заявниці необхідне для реалізації свого права на оформлення спадщини, в зв'язку з чим звернулася в суд з даною заявою, щоб встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник заінтересованої особи Хмельницької міської ради подав відзив на заяву, де вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Щодо прийняття рішення покладається на розсуд суду, якщо для суду наявні докази є достатніми, просить справу розглянути за відсутності представника.
Представник заявниці в судовому засіданні вимоги заяви підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у заяві, в подальшому подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Представник заінтересованої особи Хмельницької міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку, подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , яка на час смерті мала зареєстроване місце проживання кВ. АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 , відкрилась спадщина до складу якої входить квартири АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.06.1999.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 8.07.2024, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новіковою Л.В., заявниця ОСОБА_1 є спадкоємцем майна після смерті батька ОСОБА_3 , до складу якого входить частини квартири АДРЕСА_2 .
Листом приватного нотаріуса Хмельницької міського нотаріального округу Новікової Л.В. від 10.07.2025 № 48/01-16, ОСОБА_1 повідомлено, про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , у зв'язку із пропуском терміну для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 10.07.2025 № 81813750 відомості щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 просила встановити факт постійного її проживання на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_2 , для подальшого оформлення спадкових прав.
Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Заявниця, звертаючись до суду із заявою, вказувала, що не була зареєстрована разом зі спадкодавцем у квартирі, проте до дня її смерті проживала разом із нею у власному будинку, здійснювала догляд до дня смерті, а в подальшому здійснила поховання спадкодавця.
Відсутність реєстрації місця проживання заявниці за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.
За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов'язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.
Згідно із частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підтвердження постійного проживання разом зі спадкоємцем на час її смерті, ОСОБА_1 надала суду докази, а саме: акт про фактичне проживання від 22.11.2025 № 136, посвідчений головою садівничого товариства «Лезнево 1», за змістом якого ОСОБА_1 фактично проживала за адресою АДРЕСА_3 , з червня 2022 до 09.10.2024 дня смерті ОСОБА_2 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суду пояснили, що заявниця постійно проживала із матір'ю до дня смерті останньої, здійснювала догляд за нею.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню та слід встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст.ст. 297-315, 353 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа : Хмельницька міська рада, код ЄДРПОУ 33332218, 29005, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, 3.
Дата складення повного тексту рішення суду: 27.11.2025.
Суддя: