Справа № 686/15660/25
Провадження № 2/686/5485/25
(заочне)
13 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
за участю секретаря судового засідання Цибульської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку,
встановив:
02 червня 2025 року Хмельницька міська рада звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є власником гаражів площею 267,9 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18.09.2003 року.
Рішенням 8-ї сесії міської ради від 21.09.2016 року № 45 ОСОБА_1 була надана в оренду земельна ділянка площею 500 кв.м. по АДРЕСА_1 для обслуговування гаражів терміном на 10 років.
З моменту прийняття даного рішення ОСОБА_1 договір оренди землі площею 500 кв.м. з Хмельницькою міською радою не уклала, продовжує користуватись земельною ділянкою, коштів не сплачує, права на земельну ділянку не оформлює.
Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:09:002:0204 на АДРЕСА_1 площею 0,0500 га. була зареєстрована 24.06.2016 року. Проте, після формування земельної ділянки Відповідач користувався земельною ділянкою без договору оренди, плату за користування даною земельною ділянкою не здійснювала, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Розмір безпідставно збережених коштів, який відповідає орендній платі за користування Відповідачем земельною ділянкою площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6810100000:09:002:0204, у період з 01.11.2023 по 01.06.2025 становить 14 500 грн. 59 коп.
Оскільки, ОСОБА_1 не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).
Відповідачка (набувачка), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності договору, фактично збільшила свої доходи, а Хмельницька міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати) у розмірі 14 500 грн. 59 коп.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 14 500грн. 59 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку на АДРЕСА_1 та судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 06 червня 2025 року по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача Хмельницької міської ради А.Шевчук в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов до суду не подав.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказах з ухваленням заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наданні докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина перша статті 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Судом об'єктивно встановлено, що ОСОБА_1 є власником гаражів площею 267,9 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18.09.2003 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 425611562 від 06.05.2025 року.
Рішенням 8-ї сесії міської ради від 21.09.2016 року № 45 ОСОБА_1 була надана в оренду земельна ділянка площею 500 кв.м. по АДРЕСА_1 для обслуговування гаражів терміном на 10 років.
З моменту прийняття даного рішення ОСОБА_1 договір оренди землі площею 500 кв.м. з Хмельницькою міською радою не уклала, продовжує користуватись земельною ділянкою, коштів не сплачує, права на земельну ділянку не оформлює.
Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:09:002:0204 на АДРЕСА_1 площею 0,0500 га. була зареєстрована 24.06.2016 року. Проте, після формування земельної ділянки відповідачка користувалась земельною ділянкою без договору оренди, плату за користування даною земельною ділянкою не здійснювала, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Розмір безпідставно збережених коштів, який відповідає орендній платі за користування відповідачкою земельною ділянкою площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6810100000:09:002:0204, у період з 01.11.2023 року по 01.06.2025 року становить 14 500 грн. 59 коп. Даний розрахунок здійснено на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2023-2025 роки наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Відповідачка ОСОБА_1 не є власником та постійним землекористувачем вищевказаної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).
Відповідно до ст. 288.5 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Відповідачка (набувачка), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності договору, фактично збільшила свої доходи, а Хмельницька міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати) у розмірі 14 500 грн. 59 коп.
Розмір доходу відповідачки у період з 01.11.2023 року по 01.06.2025 року було розраховано Хмельницькою міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: за 2023 рік - 228 080,00 грн.; за 2024 рік - 239 712,00 грн.; за 2025 рік - 268 478,00 грн.
Розрахунок зазначеної у позові суми здійснено шляхом застосуванням орендної ставки 3% (під проходами) та 4% (під будівлею) до нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку та з визначенням орендної плати в рік та в місяць з визначенням кількості місяців використання земельної ділянки. Згідно рішення дев'ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради № 64 від 29.08.2012 року «Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради» затверджено орендні ставки, а саме відсотки від нормативної грошової оцінки, що враховується для розрахунку річної плати за землю.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За положеннями п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Пунктом 14.1.136 п.14.1 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Відповідно до п.286.1. ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку землі», Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою КМУ від 03.11.2021 року № 1147, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Відповідно до статті 39 ЗК України та Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, укладеним та зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, тобто існує принцип єдності та цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований.
Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку.
Водночас, реєстрація права власності на об'єкт нерухомості не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку, тобто договорів оренди.
Враховуючи наведене, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Відповідачка правомірно володіла лише об'єктом нерухомого майна на АДРЕСА_1 , проте, правовстановлюючих документів на земельну ділянку не отримала, жодних прав щодо вказаної земельної ділянки не зареєструвала.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме з цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 року у справі № 925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Нормами статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов висновку, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами порушення його прав як землевласника відповідачкою ОСОБА_1 щодо отримання від останньої у розмірі орендної плати за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2023 року по 01.06.2025 року в сумі 14 500 грн. 59 коп.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов Хмельницької міської ради задоволено повністю, то з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 3 028 грн. 00 коп. судового збору за подання позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 14 500грн. 59 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2023 року по 01.06.2025 року за земельну ділянку на АДРЕСА_1 (р/р UА968999980314030611000022775, ЄДРПОУ 37971775, одержувач коштів: ГУК у Хмел.обл./Хмельниц.мтг/24062200, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), призначення платежу - Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняттяґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. (р/р UА368999980314080535000022775, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРГІОУ 37971775, одержувач коштів:ГУКу Хмел.обл./Хмельниц.мтг/21080500,призначення платежу - інші надходження).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду складено 21 листопада 2025 року.
Позивач: Хмельницька міська рада - код ЄДРПОУ 33332218, адреса: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, 3.
Відповідачка: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: О.М. Палінчак