Справа №523/18474/24
Провадження №1-кп/523/877/25
про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
26 листопада 2025 року м.Одеса
Колегія суддів Пересипського районного суду міста Одеси у складі
головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора Пересипської окружної прокуратури м.Одеси - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання вказаного прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в межах розгляду кримінального провадження №12024163490000499, внесеного до ЄРДР 29.07.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Чаршанга Чаршангинського району Чорджоуської області Республіки Туркменістан, громадянина України, із неповною середньою освітою, офіційно неодруженого і не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:
- 29.04.2013 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст.186, ч.1 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці;
- 11.03.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна, звільнений із залу суду по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.121 КК України,
На розгляді Колегії суддів Пересипського районного суду м.Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.121 КК України.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді ОСОБА_8 та спливом 01.12.2025 року строку застосування запобіжного заходу відносно підсудного ОСОБА_7 , 26.11.2025 року було здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу справи для утворення в порядку ст.ст.31, 35 КПК України нового складу Колегії суддів, у зв'язку з чим вказаного суддю замінено на суддю ОСОБА_3 для розгляду питання в порядку ст.331 цього ж Кодексу.
26.11.2025 року прокурором ОСОБА_5 подано до суду письмове клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підсудного ОСОБА_7 , мотивуючи його тим, що строк застосування запобіжного заходу спливає; останній раніше судимий за розбійні напади та грабежі, за вчинення яких має не зняту та непогашену судимості; обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та двох тяжких кримінальних правопорушень проти життя, здоров'я та власності потерпілих жінок; має негативну репутацію, яка обумовлена стійкою злочинною діяльністю та рецидивом злочинів; відсутністю у підсудного ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків та законно-оплачуваної роботи на регулярні основі, що обумовлює на думку сторони обвинувачення, існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України (зокрема, вчинення іншого кримінального правопорушення та переховування від суду).
Заслухавши прокурора ОСОБА_5 на підтримку внесеного ним клопотання, вислухавши заперечення захисника ОСОБА_6 та підсудного ОСОБА_7 , дослідивши означене клопотання прокурора та перевіривши матеріали судового провадження, Колегія суддів дійшла наступних висновків.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 03.10.2025 року відносно підсудного ОСОБА_7 , продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 01.12.2025 року, включно.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.
З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Пунктом 5 ч.2 ст.183 зазначеного Кодексу регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 висунуте обвинувачення у скоєнні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.121 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, в умовах воєнного стану; умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Як слідує з обвинувального акта та матеріалів судового провадження, підсудний ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за розбійні напади та грабежі, за вчинення яких має не зняті та непогашені судимості; на шлях виправлення не став і належних висновків не зробив; обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, що мали місце в умовах воєнного стану в державі і збройної агресії рф проти України; на обліку в КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР та КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я ООР» не перебуває; неодружений та офіційно непрацевлаштований (зі слів - має двох малолітніх дітей; неофіційно працював слюсарем-зварювальником за наймом); постійного місця проживання в м.Одесі не має, сукупність чого свідчить про відсутність у вказаного підсудного ОСОБА_7 належного рівня соціальних зв'язків, а також про схильність останнього до вчинення кримінально-протиправних діянь насильницько-корисливого спрямування.
Наведені обставини через призму загрози призначення покарання в разі доведеності провини підсудного ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні у виді позбавлення волі строком від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, з урахуванням вже отриманих судом показів потерпілої ОСОБА_9 , підтверджують актуальність передбачених ст.177 КПК України і зазначених у клопотанні прокурора ризиків, а також об'єктивно доводять існування ризиків можливого ухилення підсудного від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, внаслідок чого, станом на теперішній час жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання підсудним процесуальних обов'язків в умовах воєнного стану, та запобігти означеним ризикам.
Оцінюючи ж доводи захисника ОСОБА_6 та підсудного ОСОБА_7 щодо зміни останньому запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає такі доводи необ'єктивними й необґрунтованими, оскільки станом на теперішній час, запропонований стороною захисту запобіжний захід є неспівмірним з інкримінованими вказаному підсудному кримінальними правопорушеннями, тяжкістю висунутого йому обвинувачення та його наслідками - загибель людини, а ураховуючи запровадження воєнного стану та збройну агресію рф проти України, працівники органу внутрішніх справ задіяні у вжитті заходів з протидії агресії та суттєво обмежені у виконанні своїх повноважень з перевірки житла, під арештом в якому має перебувати особа, та з перевірки питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, тощо.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відтак, викладені у розглядуваному клопотанні доводи прокурора ОСОБА_5 щодо незастосування до підсудного ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, - Колегією суддів до уваги не приймається, оскільки за ухвалою суду від 08.11.2024 року вказаному підсудному в якості альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу вже визначено розмір застави у відповідному розмірі, встановленому абз.5 ч.5 ст.182 КПК України, та згідно положень ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства, є правом суду, а не його обов'язком.
Зазначена позиція Колегії суддів цілком узгоджується з рішенням ЄСПЛ у справі «Доронін проти України» від 19 лютого 2009 року (п.63), за якою відповідно до вимог п.3 ст.5 Конвенції, при обранні чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, навіть у більш тяжких справах та при спробі обвинуваченого зникнути із одночасним супротивом працівникам правоохоронного органу при затриманні, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення, не уявляє собою «відповідної і достатньої» підстави.
Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованих підсудному ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, їх характер, суспільну небезпечність і наслідки кримінально-протиправних діянь, а також зважаючи на характеризуючі особу підсудного дані, Колегія суддів доходить висновку про те, що на даному етапі провадження жоден із більш м'яких запобіжних заходів до зазначеного підсудного не зможе забезпечити виконання ними процесуальних обов'язків в умовах воєнного стану та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Виходячи з того, що за ухвалою суду від 08.11.2024 року, підсудному ОСОБА_7 в якості альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу, визначено розмір застави у відповідному розмірі, встановленому абз.5 ч.5 ст.182 КПК України, а тому, в разі внесення вказаним підсудним або заставодавцем наведеного в означеній ухвалі суду розміру застави, підсудний має бути звільненим з-під варти з покладенням на нього відповідних обов'язків за ч.7 ст.42, ч.5 ст.194 цього ж Кодексу.
Керуючись ст.ст.26, 31, 171, 176-178, 182-183, 194, 199, 331, 369-372, Главою 18 КПК України, Колегія суддів
Клопотання прокурора Пересипської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Продовжити застосування до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.121 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 24.01.2026 року, включно.
У разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою суду від 08.11.2024 року, покласти на підсудного ОСОБА_7 наступні обов'язки: повідомити суд про своє місце проживання та прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі Одеського регіону без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими і свідками у цьому кримінальному провадженні.
Додатково роз'яснити підсудному ОСОБА_7 , що згідно зі ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків, а застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), після чого обвинувачений звільняється з-під варти.
В силу ч.ч.8, 10 ст.182 КПК України, додатково роз'яснити підсудному ОСОБА_7 , що у випадку звільнення з-під варти під заставу та якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст.194 цього Кодексу.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виконання покладених обов'язків у разі внесення застави, закінчується 24.01.2026 року.
Копії ухвали вручити під розписку підсудному ОСОБА_7 та направити для виконання начальникові ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а також надати для відома іншим заінтересованим особам.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження в порядку ч.2 ст.392 КПК України.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3