Є.у.н.с.512/587/25
Провадження №2/512/354/25
"27" листопада 2025 р. с-ще Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участю секретаря - Тімановського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача за довіреністю - Дараган Ю.О., в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», засобами поштового зв'язку звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останньої - заборгованість за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.09.2023 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №76429335.
Однак, 14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №21 від 20.03.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 22488,05 грн., з яких:
??5363,85 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
17124,20 грн. - сума заборгованості за відсотками;
0,00 грн. - сума заборгованості за пенею;
??Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором позики, в результаті чого представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики.
Всього стягнути заборгованість за договором у загальному розмірі: 22488,05грн. та судові витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 3028,00 грн.
22.07.2025 ухвалою суду зазначений позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.36-38).
05.08.2025 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків (а.с.39-42).
Крім того, того ж дня до суду надійшло клопотання представника позивача - Чечельницької А.О. про витребування доказів у АТ КБ «Приват банк» - інформацію чи емітовано на ім'я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за період: з 02.09.2023 по 06.09.2023 з відображенням часу зарахування коштів, призначення платежу та відправника коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період: з 02.09.2023 по 06.09.2023 (а.с.49-50).
14.08.2025 до Савранської селищної ради Одеської області суддею був зроблений запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача (а.с.55).
Після отримання відповіді про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача, ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецьким О.Ю. від 18.08.2025 відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін 15.09.2025; запропоновано відповідачці протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів (а.с.56-57).
Крім того, вказаною ухвалою витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо руху коштів на рахунку ОСОБА_1 (а.с.57).
23.09.2025 до суду надійшла інформація представника АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів емітованої карти Орлик Б.Я. (а.с.61).
Слухання справи неодноразово відкладалося на 15.09.2025, 14.10.2025 та 27.11.2025.
Представник позивача зазначив у позовній заяві щодо розгляду справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання призначені на 15.09.2025, 14.10.2025 та 27.11.2025 не з'явилася, своєчасно повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак до суду повернувся конверт з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.62, 63, 64). Про причини неявки суд не повідомила. Будь-яких заяв, клопотань до суду не подала.
Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».
Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Таким чином, правом подати відзив відповідачка ОСОБА_1 не скористалася.
До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
У відповідності до приписів статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 02.09.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та . укладено договір позики №76429335 (а.с.6-8).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2 Договору позики, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало кредит ОСОБА_1 у розмірі 8500,00 грн. строком на 30 днів.
Процентна ставка застосовується увідповідності до умов програми лояльності 2,5%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70%; орієнтовна загальна вартість позики 14875,00 грн. (п.2.3. договору позики).
З додатку №1 до договору позики №76429335 від 02.09.2023 вбачається, що чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період становить 8500,00 грн., проценти за користування кредитом - 6375,00 грн.; реальна річна процентна ставка - 90465,53 грн.; загальна вартість кредиту - 14875,00 грн.; кінцева дата платежу 02.10.2023 (а.с.8 на звороті).
Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту про що засвідчив електронним підписом bVye1vg1dv (а.с.9).
14.06.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу за №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.10-12).
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов?язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с.10-на звороті).
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.10 - на звороті).
Згідно додаткової угоди №2 від 28.07.2021 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 вбачається, що сторони погодили внести зміни до п.1.3 договору та викласти його в наступній редакції «1.3. Клієнт зобов?язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства».
Згідно додаткової угоди №7 від 13.06.2025 до договору факторингу №14/06/2021 від 14.06.2021 вбачається, що сторони погодили внести зміни до п.9.1 договору та викласти його в наступній редакції «Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.»
Матеріали справи містять додаткову угоду №21 від 20.03.2024 до факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.15).
Разом з тим, 08.10.2024 сторони договору факторингу уклали акт прийому-передачі реєстру боржників. Відповідно до витягу з реєстру ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки (а.с. 16).
З платіжної інструкції №21044 від 26.03.2024 вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на суму 4119952,78 грн., призначення платежу - плата за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди №21 від 20.03.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.17).
Згідно реєстру боржників №21 від 20.03.2024 вбачається, що в боржника ОСОБА_1 існує заборгованість на загальну суму 22488,05 грн.(а.с.18).
З розрахунку заборгованості за договором позики вбачається, що станом на 31.05.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 17124,20 грн. (а.с.19).
Матеріали справи містять статут ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с.26-27) та статут ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.28-30).
Матеріали справи містять таблицю розрахунків позивача наданого кредиту з якої вбачається, що проценти за користування кредитом - 2,50%; заборгованість по тілу кредиту - 8500,00 грн.; проценти за користування - 17124,20 грн., які нараховано позивачем в з 02.09.2023 по 20.03.2024 (а.с.44-46).
Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ).
Крім того, з вказаної інформації вбачається, що 02.09.2023 на емітовану картку відповідачки відбулося зарахування коштів у сумі 8500,00 грн. (а.с.59-62).
За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами частини 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно статті 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до статті 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним статті 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Таким чином, обов'язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.
Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладеного між сторонами кредитного договору такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов'язків сторін.
Всупереч умовам Кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснювала погашення кредитної заборгованості на рахунок попереднього кредитора - ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Статтею 1050 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_2 не виконала грошові зобов'язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргів.
На підставі частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з положеннями частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вимоги частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу якщо відповідач заперечує проти позову, то саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
З реєстру боржників №21 від 20.03.2024 вбачається, що у відповідачки за кредитним договором №76429335 існує заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 22488,05 грн., з яких 5363,85 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17124,20 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.18).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов'язки попередника.
Отже, наданий позивачем витяг з реєстру боржників, що не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості ОСОБА_1 , яку відступив первісний кредитор, не є безспірними доказами існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 в справі № 703/3063/18.
Матеріали справи містять інформацію АТ КБ «ПриватБанк» стосовно рахунків ОСОБА_1 вбачається про те, що в банку на ім'я відповідачки емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ). Крім того, банком надано виписку по зазначеному рахунку, з якої вбачається про зарахування коштів у сумі 8500,00 грн. саме 02.09.2023 (а.с.61 на звороті).
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Разом з тим, суд встановив, що кредит надавався відповідачці строком на 30 днів з 02.09.2023, то кінцева дата повернення кредиту та процентів за користування кредитом - 02.10.2023.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В силу частини 1 статті 1048 ЦК України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
На основі аналізу цих правових норм Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.
Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України представником позивача не надано доказів на підтвердження пролонгації строку кредитування, зокрема, доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів передбачених додатком №1 до договору позики, нарахування відсотків за користування кредитом має здійснюватися саме в межах строку з 02.09.2023 - 02.10.2023.
Таким чином, суд вважає, що у задоволені позовних вимог в частині нарахування відсотків первісним кредитором та ТОВ «Факторинг партнерс» після 02.10.2023 слід відмовити.
Згідно пункту 2.3 договору про надання фінансового кредиту №76429335 від 02.09.2023 укладеного між позивачем та відповідачем вбачається, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 2,5% процентної ставки на день. Тип процентної ставки - фіксована. (а.с.6).
Так, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування визначеного договором, а саме 30 днів, в розмірі 6375,00 грн (8500,00 грн х 30 днів х 2,5%).
За таких обставин, суд вважає, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 02.10.2023 кредитор не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами.
Оскільки право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припинилося 02.10.2023, тому нарахування процентів за користування кредитом починаючи з 02.10.2023 року у загальному розмірі 17124,20 грн. є безпідставним та не породжує у відповідача обов'язку сплачувати ці кошти.
Підсумовуючи викладене суд вважає, що заявлений позов до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики №76429335 від 02.09.2023 в загальному розмірі 11738,85 грн, з яких: 5363,85 грн. - заборгованість за основним боргом та 6375,00 грн. - заборгованість за відсотками, відмовивши в задоволення іншої частини вимог, а саме в стягненні процентів за користування кредитом нарахованих за межами строку.
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3 028,00 гривень.
Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», що підтверджується випискою про зарахування судового збору, номер документа платіжної інструкції №120201 від 24.06.2025 (а.с.1).
Як вбачається з мотивувальної частини цього рішення позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково на 52,2 % (22488,05 грн. /11738,85 грн. х 100).
З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у сумі 1580,62 грн. (3028,00 грн./ 100 х 52,2 %).
На підставі викладеного, відповідно до статей 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись статтями 4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 280-285 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_5 у «ТАСкомбанк», адреса місця знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за договором позики №76429335 від 02.09.2023 у розмірі 11738 (одинадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 85 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_5 у «ТАСкомбанк», адреса місця знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 62 коп.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О.Ю. Брюховецький