Справа № 522/7305/24
Провадження № 2-с/522/669/25
про скасування судового наказу
27 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А., розглянувши заяву представника заявника адвоката Пуленко Анни Геннадіївни про скасування судового наказу та поворот його виконання у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з ОСОБА_1 12 894,28 грн заборгованості за спожитий природний газ та 302,80 грн витрат по сплаті судового збору,
14.05.2024 Приморським районним судом м. Одеси видано судовий наказ за заявою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з ОСОБА_1 12 894,28 грн заборгованості за спожитий природний газ та 302,80 грн витрат по сплаті судового збору.
20.11.2025 представник ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про скасування вище вказаного судового наказу та поворот виконання судового наказу. Також представник заявника просила поновити строк для подання заяви про скасування наказу.
В обґрунтування цієї заяви представник Романчука А.М. зазначила, що про наявність даної справи ОСОБА_1 дізнався коли було арештовано його банківські рахунки. Згідно виписки із банківської карти ОСОБА_1 вбачається, що із карти ОСОБА_1 було стягнуто 1 071,66 грн за в/п у справі № 522/7305/24. При цьому заявник стверджує, що зазначену квартиру згідно договору купівлі-продажу від 07.05.2025 ОСОБА_1 продав та природнім газом не користується, тому стягнуті з нього кошти є неправомірними.
Відповідно до ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. У разівідсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи та заяви, суд дійшов висновку, що заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню, а судовий наказ - скасуванню, оскільки між сторонами існує спір щодо наявності у ОСОБА_1 суми заборгованості за спожитий природний газ.
Разом з тим, посилаючись на відкриття виконавчого провадження № 79403494 та накладенням арешту на кошти боржника, що підтверджується випискою із банківської карти ОСОБА_1 , згідно якої 21.10.2025 з нього було стягнуто 1 071,66 грн за в/п № 79403494 у справі № 522/7305/24 заявник просить суд застосувати поворот виконання оспорюваного судового наказу на підставі ст. 444 ЦПК України.
В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому ст. 444 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року по справі №13-рп/2011 роз'яснено, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відповідно до положень ст.171 ЦПК України скасування судового наказу є безумовною підставою при наявності заяви боржника для повороту виконання судового наказу.
Відтак, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв'язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.
За своєю суттю поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Великої палати Верховного Суду 04.09.2019 року у справі №569/15646/16-ц).
Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 336/9595/14, оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суди повинні задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановлених ст. 382 ЦПК України 2004 року (ст. 445 ЦПК України у редакції з 15 грудня 2017 року), яка визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.
Згідно довідки приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича у нього на виконанні перебуває судовий наказ, виданий Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/7305/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" заборгованості за спожитий газ в розмірі 12 894,28 грн та судового збору в сумі 302,80 грн. Згідно даним книг обліку депозитних сум та виписки АТ «Приватбанку», з боржника було стягнуто 1 071,66 грн, які були розподілені наступним чином: основна винагорода приватного виконавця 45,70 грн; кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача 456,96 грн; витрати виконавчого провадження 569,00 грн.
Отже, стягнуті з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" кошти на виконання судового наказу Приморського районного суду м. Одеси від 14.05.2024 у справі № 522/7305/24 у сумі 456,96 грн підлягають поверненню заявнику.
Щодо решти стягнутих з ОСОБА_1 коштів в межах виконавчого провадження з виконання судового наказу Приморського районного суду м. Одеси від 14.05.2024 у справі № 522/7305/24, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження", кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч. 2 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження", органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
Орган державної виконавчої служби та приватний виконавець щодо кожного рахунка ведуть електронний облік і звітність за сумами на рахунках у порядку, визначеному Міністерством юстиції України (ч. 4 ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження").
Сттатею 45 Закону України "Про виконавче провадження" визначений порядок розподілу стягнутих з боржника грошових сум.
Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження", розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Згідно приписів ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).
Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).
Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" визначений порядок виплати виконавцем стягнутих з боржника грошових коштів.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження та постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
З огляду на зазначене правовими підставами для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є саме постанова виконавця, а не рішення суду. У зв'язку з чим поворот виконання судового наказу щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження - є безпідставним, оскільки в оспорюваному наказі не було вирішено відповідне питання.
Як зазначено судом вище, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача, а не з державного/приватного виконавця, всього отриманого стягувачем за рішенням чи судовим наказом, які у подальшому були скасовані.
Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Отже, під час закриття виконавчого провадження саме виконавцем виноситься постанова про повернення виконавчого збору.
Таким чином, заява в частині повороту виконання судового рішення в сумі 614,70 грн (45,70 грн - основна винагорода приватного виконавця та 569,00 грн - витрати виконавчого провадження) задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 171, 260, 261 ЦПК України, суд
Заяву представника заявника адвоката Пуленко Анни Геннадіївни про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу від 14.05.2024, виданого Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/7305/24 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для подання заяви про скасування судового наказу від 14.05.2024, виданого Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/7305/24.
Заяву представника заявника адвоката Пуленко Анни Геннадіївни про скасування судового наказу задовольнити.
Скасувати судовий наказ у справі № 522/7305/24, виданий 14.05.2024 Приморським районним судом м. Одеси за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з ОСОБА_1 12 894,28 грн заборгованості за спожитий природний газ та 302,80 грн витрат по сплаті судового збору.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» його право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Клопотання представника заявника адвоката Пуленко Анни Геннадіївни про поворот виконання судового наказу задовольнити частково.
Допустити поворот виконання судового наказу від 14.05.2024 у справі № 522/7305/24, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 456,96 грн заборгованості за спожитий природний газ.
В порядку повороту виконання судового наказу від 14.05.2024 у справі № 522/7305/24 стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 40121452) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 456,96 грн.
В решті вимог заяви про поворот виконання судового наказу від 14.05.2024 у справі № 522/7305/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п'ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.
Суддя І.А. Павлик