26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 173/2010/15-к
провадження № 51-1975 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2025 року,
установив:
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 19 червня 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року про звільнення останньої від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 190, частиною першою статті 358, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК), у зв'язку із закінченням строків давності.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення, а ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року - без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції від 22 липня 2025 року та призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовує тим, що встановлення особи бухгалтера ОСОБА_5 , яка підтвердила свій підпис у пенсійній довідці № 80, є нововиявленими обставинами, які не були раніше відомими. Вказує, що судом першої інстанції не було досліджено матеріали кримінального провадження, за результатами якого було постановлено ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року, також судами першої та апеляційної інстанцій не були виконані попередні вказівки апеляційного суду.
Водночас посилається на те, що ухвала Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року про звільнення її від кримінальної відповідальності постановлена з порушенням вимог закону.
Також, на думку ОСОБА_4 , попереднім висновкам суду апеляційної інстанції суперечить вказівка в ухвалі районного суду від 19 червня 2025 року про те, що судове провадження у даній кримінальній справі тривало значний час, судом допитувалися всі учасники кримінального провадження, свідки, які заявлені під час кримінального провадження, повно та всебічно досліджувалися письмові докази.
Крім того, зазначає, що в суді першої інстанції вона наполягала на виклику до суду бухгалтера для дачі показань та ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, в чому їй було відмовлено, чим допущено порушення кримінального процесуального закону.
Вказує, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам закону.
Перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
У статті 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі змістом статті 370 КПК, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Відповідно до статті 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
З системного аналізу кримінального процесуального закону випливає, що процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у частині другій статті 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Як вбачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року задоволено клопотання ОСОБА_4 про звільнення її від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 190, частиною першою статті 358, частиною третьою статті 358 КК, у зв'язку із закінченням строків давності; закрито кримінальне провадження № 12015040430000532.
Вказану ухвалу заявниця в апеляційному порядку не оскаржувала.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_4 оскаржила його до суду апеляційної інстанції. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 09 січня 2023 року залишив вищевказану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 01 жовтня 2018 року та ухвалою апеляційного суду від 09 січня 2023 року ОСОБА_4 оскаржила їх до касаційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2023 року.
У цьому рішенні касаційний суд зазначив, що доводи касаційної скарги ОСОБА_4 фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судами під час ухвалення рішення, що не може слугувати підставою для перегляду рішень за нововиявленими обставинами. При цьому Верховний Суд вказав, що переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність оскарженої ухвали Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2023 року, умотивованість її висновків, ОСОБА_4 й у касаційній скарзі не навела.
Також, Суд наголосив, що касаційний суд не може перевірити доводи скарги ОСОБА_4 щодо незаконності ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року, яка, на її думку, не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки така ухвала не переглядалась в апеляційному порядку.
В подальшому ОСОБА_4 знову звернулась із заявою про перегляд ухвали про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2025 року заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вказаної ухвали суду від 01 жовтня 2018 року залишено без задоволення.
Суд першої інстанції у своєму рішенні, крім іншого, покликався про те, що судове провадження у даному кримінальному провадженню тривало значний час, судом допитувалися всі учасники кримінального провадженні, свідки заявлені під час судового провадження, повно та всебічно досліджувалися письмові докази. Під час здійснення розгляду кримінального провадження ОСОБА_4 не були заявлені клопотання про допит свідка чи долучення інших доказів на підтвердження її невинуватості. ОСОБА_4 особисто заявила клопотання про закриття кримінального провадження, у зв'язку з закінченням строків давності.
Крім того, місцевий суд вказав, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 44/70/04-44 від 26 серпня 2015 року, який досліджувався в судовому засіданні, встановлено, що рукописні буквені цифрові записи в довідці про заробіток для обчислення пенсії № 80 від 12 грудня 2005 року виконані ОСОБА_4 . При цьому цей суд вважав, що посилання заявниці, викладені нею в заяві, щодо підписання довідки бухгалтером ОСОБА_6 , не можуть бути розцінені як нововиявлені обставини, оскільки дані обставини як самі по собі, так і разом із раніше виявленими обставинами не доводять неправильність ухвали суду, яку заявник просить переглянути.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, а зазначену ухвалу суду від 06 лютого 2025 року скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Зокрема, у цьому рішенні апеляційний суд встановив, що відповідно до технічної фіксації судового провадження суд не досліджував документи кримінального провадження у якому ухвалено судове рішення, яке просила переглянути ОСОБА_4 , а зі змісту ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року не слідує, що суд наводив зміст та аналіз будь-яких доказів, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції не можна вважати обґрунтованими в розумінні частини третьої статті 370 КПК.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що районний суд, не відклавши 06 лютого 2025 року судове засідання для надання можливості ОСОБА_4 самостійно звернутись до центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги для призначення їй захисника та розглянувши справу по суті, не створив необхідних умов для реалізації ОСОБА_4 її процесуальних прав, чим допустив порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до змісту ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року, під час нового розгляду цей суд, дослідивши надані докази, матеріали заяви та кримінального провадження, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року.
Таке рішення обґрунтовано тим, що посилання ОСОБА_4 на підписання довідки бухгалтером ОСОБА_6 , з посиланням, що дана обставина спростовує пред'явлене обвинувачення, не слугують правовою підставою для перегляду ухвали за нововиявленими обставинами. Зокрема, суд зазначив, що судове провадження у даній справі тривало значний час, судом були допитані всі свідки та досліджені докази. Тому, суд першої інстанції, врахувавши, що ОСОБА_4 було самостійно заявлено клопотання про закриття кримінального провадження за закінченням строків давності, вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення, а вказану ухвалу суду від 19 червня 2025 року - без змін.
Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що за ствердженнями ОСОБА_4 , наведеними як в заяві так і в апеляційній скарзі, підставами для перегляду ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року є встановлення особи бухгалтера ОСОБА_5 та її покази про те, що на довідці міститься саме її підпис.
Водночас, апеляційний суд вказав, що такі доводи ОСОБА_4 були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, яким вмотивовано зазначено, що наведені обставини не є нововиявленими, оскільки з цих підстав в місцевому суді досліджувались докази, допитувались свідки.
Також, суд апеляційної інстанції зважив на те, що відповідно до змісту ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_4 самостійно заявила клопотання про її звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК, при цьому, місцевим судом було встановлено, що остання правильно розуміє для себе правові наслідки такого звільнення.
З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені ОСОБА_4 обставини не є нововиявленими в розумінні частини другої статті 459 КПК, з чим погоджується і Суд.
Суд акцентує увагу на тому, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є компромісним вирішенням конфлікту двох концептуальних підходів необхідності виправлення допущеної судової помилки, що демонструє ефективність системи кримінальної юстиції, та забезпечення стабільності й непохитності судового рішення, що набрало законної сили, тобто додержання принципу правової визначеності.
При цьому провадження за нововиявленими обставинами здійснюється не з метою повторного розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення нового рішення (наприклад, для перекваліфікації діяння, пом'якшення чи посилення покарання), а з метою виправлення специфічних за своєю природою судових помилок. Провадження за нововиявленими обставинами, будучи самостійною формою оскарження й перевірки судових рішень, жодним чином не підміняє апеляційного та касаційного провадження, не є їхнім продовженням, відбувається не замість них, а за наявності для цього специфічних підстав. Тож така форма перевірки судових рішень не може мати резервного значення щодо апеляційного та касаційного проваджень.
Окрім того, нововиявлені обставини, будучи юридичними фактами, вказують на специфічні правозастосовчі помилки під час кримінального провадження, що пов'язані з особливими способами їх встановлення.
Отже, процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю природою не є повторним розглядом справи по суті, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження і усунення суперечностей.
Разом з тим, касаційний суд не може перевірити посилання скарги ОСОБА_4 щодо незаконності ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року, яка, на її думку, не відповідає вимогам закону, оскільки така ухвала не переглядалась в апеляційному порядку.
Таким чином, переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність оскарженої ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2025 року у касаційній скарзі не наведено.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 , перевірив викладені у ній доводи, визнав їх безпідставними, належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При цьому апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що зазначені у заяві ОСОБА_4 обставини не є нововиявленими відповідно до частини 2 статті 459 КПК.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
З урахуванням наведеного Суд вважає, що у поданій касаційній скарзі не наведено обставин чи інших доводів, які би свідчили, що у даному провадженні було допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, що перешкодило чи могло перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення.
При цьому, суд першої інстанції, постановляючи рішення від 01жовтня 2018 року, яке ОСОБА_4 просить переглянути у зв'язку з нововиявленими обставинами, будь-якого іншого рішення крім як звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за її ж клопотанням не приймав. Проте доводи касаційної скарги не містять будь-яких обґрунтувань про те, що зазначені обставини є нововиявленими саме при прийнятті такого рішення.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які потребують перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 2частини першої статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3