26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 953/24556/19
провадження № 61-14497ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року (повний текст постанови складено 17 жовтня 2025 року) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року, призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
- чи є технічна можливість, відповідно до вимог нормативно-правових актів, виділити позивачу ОСОБА_3 для визнання за ним права власності 49/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,0998 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовані належні позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності та виділені в натурі 49/100 частин домоволодіння за вказаною адресою; Якщо так, то які варіанти виділу земельної ділянки у розмірі 49/100 частин можливі та яка їх площа;
- чи можливо, відповідно до вимог нормативно-правових актів, виділити позивачу ОСОБА_3 для визнання за ним права власності 49/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,0998 га за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до наданого до позовної заяви схематичного плану, з врахуванням розташованих на цій земельній ділянці 49/100 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які виділені в натурі позивачу ОСОБА_3 відповідно до постанови апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року по справі № 640/3740/15-ц, а саме:
- розташовані на земельній ділянці: - погріб літ. «Г», площею 12,0 м?; - ворота літ. «№ 2», площею 7,4 м?; частина огорожі літ. «№ 3», площею 99,65 м?; - частина замощення літ. «І», площею 14,65 м?;
- розташовані на першому поверсі житлового будинку: - ганок літ. «а», площею 6,2 м?;
- коридор літ. «1-1», площею 1,8 м?; - частина передпокою літ. «1-2», площею 8,9 м?;
- розташовані на другому поверсі житлового будинку: - коридор літ. «1-9», площею 19,3 м?; - кладова літ. «1-10» площею 1,1 м?; - кладова літ. «1-11», площею 2,6 м?; - житлова кімната літ. «1-12», площею 17,8 м?; - санітарний вузол літ. «1-13», площею 4,5 м?; - житлова кімната літ. «1-14», площею 19,9 м?; кладова літ. «1-15», площею 3,5 м?; - житлову кімнату літ. «1-16», площею 20,7 м?; - кладова літ. «1-17», площею 3,5 м?;
- яку площу становить земельна ділянка у розмірі 49/100 частин відповідно до запропонованого позивачем ОСОБА_3 варіанту відповідно до наданого схематичного плану;
Проведення експертизи доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. ім. М.С.Бокаріуса» Міністерства Юстиції України.
Витрати по проведенню експертизи покладено на сторону, яка заявила клопотання - позивача ОСОБА_3 , врахувавши раніше проведену ним оплату послуг експерта в сумі 12 012,70 гн згідно квитанції від 21 лютого 2022 року № TS213070.
Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384,385 КК України.
В розпорядження експерта направлено матеріали цивільної справи № 953/24556/19.
Провадження по справі № 953/24556/19 зупинено на час проведення експертизи.
Зобов'язано відповідачку ОСОБА_1 надати експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України доступ до земельної ділянки загальною площею 0,0998 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 для її огляду.
ОСОБА_1 18 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, через прдставника ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскарження ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи та зупинення провадження у справі передбачено пунктами 12, 14 частини першої статті 353 ЦПК України.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зміст пунктів 12, 14 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі, а також постанови суду апеляційної інстанції, якою така ухвала залишена без змін, у касаційному порядку не передбачено (див. ухвалу Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 січня 2025 року в справі № 750/5369/24 (провадження № 61-17396ск24)).
За змістом статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, вбачається, що ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, переглянуті апеляційним судом, не можуть бути оскаржені у касаційному порядку (пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК України) (див. ухвалу Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2023 року в справі № 753/11502/22 (провадження № 61-15914ск23), ухвалу Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року в справі № 396/1471/23 (провадження № 61-18050ск23)).
Право на апеляційне оскарження окремо від рішення суду ухвали про зупинення провадження у справі передбачене пунктом 14 частини першої статті 353 ЦПК України, водночас, відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України право на касаційне оскарження такої ухвали після її перегляду в апеляційному порядку не передбачене. Оскільки пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України не передбачено право касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, а саме на постанову суду, прийняту за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню (див. ухвалу Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 545/779/22 (провадження № 61-18119ск23)).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки ухвала суду першої інстанції за наслідками перегляду постановою суду апеляційної інстанції ухвали про призначення експертизи та зупинення провадження у справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат