28 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 2-389/2006
провадження № 61-14894ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу представника приватного сільськогосподарського підприємства «Війтівське» Рибака Леоніда Мотельовича на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 вересня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у справі за заявою представника приватного сільськогосподарського підприємства «Війтівське» Рибака Леоніда Мотельовича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2006 року у справі № 2-389/2006,
У липні 2025 року представник приватного сільськогосподарського підприємства «Війтівське» (далі - ПСП «Війтівське») Рибак Л. М. звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2006 року у справі № 2-389/2006.
Заява обґрунтована тим, що Рибак Л. М. , як представник потерпілого ПСП «Війтівське», власник і керівник звертається до суду із вказаною заявою про перегляд судового рішення від 21 березня 2006 року за нововиявленими обставинами.
12 травня 2006 року прокуратурою було порушено кримінальну справу за статтею 356 КК України відносно самоправства ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , досудове слідство затягувалося.
21 січня 2009 року прокуратурою було порушено кримінальну справу за статтею 356 КК України, досудове слідство затягувалося.
05 липня 2021 року порушено кримінальну справу № 42021022120000038 і знову досудове слідство затягується.
26 серпня 2024 року порушено кримінальну справу № 42024022120000174.
Три справи прокуратурою було об'єднано в одну справу № 42021022120000038.
Справа затягується до сьогоднішнього дня. Суди неодноразово скасовували постанови про закриття кримінальної справи, але слідчий намагається закрити справу. Так як суди скасовують закриття кримінальної справи і вказують дати оцінку рішенню Бершадського райсуду від 21 березня 2006 року, але слідчий оцінки не дає у зв'язку з тим, що у справі явно видно ким, коли, яким чином скоєно кримінальний злочин. За цих обставин заявник звертається до суду згідно статті 55 Конституції України на захист прав пайовиків і ПСП «Війтівське».
Вказував, що в судовому засіданні при прийняті рішення були присутніми тільки два учасники справи, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , інших осіб не було. У рішенні допущено ряд незаконних дій. Судом не з'ясовано, чи могли бути відповідачами
у справі 608 громадян, які в 2003-2005 роках продали свої майнові паї СФГ «Новосулківське». Розгляд справи проводився за участю неналежного відповідача ОСОБА_2 , судом не було досліджено всі обставини і докази по справі.
Враховуючи викладене, Рибак Л. М. просив суд:
- прийняти заяву про перегляд судового рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2006 року за нововиявленими обставинами згідно статті 423 частини першої, другої, пункту 1 ЦПК України до розгляду;
- у зв'язку з такими обставинами продовжити строк подачі заяви за нововиявленими обставинами;
- скасувати рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2006 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 вересня
2025 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду
від 11 листопада 2025 року, відмовлено у відкритті провадження за заявою представника ПСП «Війтівське» Рибака Л. М. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2006 року у цивільній справі №2-389/2006.
Відмовляючи у відкритті провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки з моменту набрання рішенням суду законної сили пройшло більше трьох років (а саме: більше 19 років), то відповідно до положень ст. 424 ЦПК України строк для подачі заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами сплинув та не підлягає поновленню.
26 листопада 2025 року представник ПСП «Війтівське» Рибак Л. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить суд: «Скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року. Скасувати постанову Тростянецького райсуду від 01 вересня 2025 року. Скасувати рішення Бершадського райсуду від 21 березня 2006 року».
У своїй касаційній скарзі Рибак Л. М. посилається на протиправні дії ОСОБА_2 та неправомірні дії суддів Бершадського районного суду Вінницької області
і Вінницького апеляційного суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги представника ПСП «Війтівське» Рибака Л. М., колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали.
Згідно з пунктом 23 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 424 ЦПК України строки, передбачені цією частиною, не можуть бути поновлені, крім строку, передбаченого для перегляду судового рішення за виключними обставинами у зв'язку з рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, яке набуло статусу остаточного, після спливу десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, за умови що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами подана протягом тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Такий строк є присічним, тобто він за будь-яких обставин не підлягає поновленню, незалежно від поважності причин його пропуску, які взагалі не оцінюються.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 2-747/11 (провадження № 61-17738св23).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France»
від 16 грудня 1992 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду
з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях
у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Відмовляючи Рибаку Л. М. у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2006 року на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, суд першої інстанції врахував наведені імперативні норми процесуального права, дійшовши правильного висновку про відмову у відкритті провадження
у справі за нововиявленими обставинами та розгляду справи по суті.
Судами встановлено, що рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2006 року у справі № 2-389/2006 набрало законної сили 01 квітня
2006 року.
Із заявою про перегляд вказаного рішення суду Рибак Л. М. звернувся до суду
11 липня 2025 року, тобто більше ніж через 19 років.
Отже, встановивши, що Рибак Л. М. пропустив трирічний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про перегляд цього судового рішення за нововиявленими обставинами з визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підстави, суд першої інстанції вірно відмовив у відкритті провадження за цією заявою.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду, як елемент права на справедливий судовий розгляд, не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника приватного сільськогосподарського підприємства «Війтівське» Рибака Леоніда Мотельовича на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 вересня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 11 листопада 2025 року у справі за заявою представника приватного сільськогосподарського підприємства «Війтівське» Рибака Леоніда Мотельовича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2006 року у справі № 2-389/2006 відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк