27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 761/9653/25
провадження № 61-14459ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «НТ РУНА», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «НТ РУНА» (далі - ТОВ «НТ РУНА») про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних.
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами у справі, в якій просив: визнати грошові кошти у розмірі
4 000 000 грн - заборгованість ТОВ «НТ РУНА» за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 21 жовтня 2022 року № 10 спільною сумісною власністю подружжя; стягнути з ТОВ «НТ РУНА» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн; відмовити ОСОБА_1 у частині стягнення
з ТОВ «НТ РУНА» на її користь заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 21 жовтня 2022 року №10 у розмірі
2 000 000 грн та відмовити у стягнення на її користь з ТОВ «НТ РУНА» інфляційних витрат - 587 512,72 грн та 3% річних - 163 068,49 грн.
Позовна заява третьої особи мотивована тим, що спільною сумісною власністю подружжя є 4 000 000 грн, які є самостійними і такими, що не пов'язані із первинними позовними вимогами ОСОБА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.
12 травня 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1
про залишення без розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НТ РУНА», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду цивільної справи за позовом
ОСОБА_1 до ТОВ «НТ РУНА», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «НТ РУНА», третя особа -
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних залишено без розгляду.
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Сагайдака А. В., про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НТ РУНА», третя особа -
ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних залишено без задоволення.
Позовну заяву третьої особи - ОСОБА_2 , до ТОВ «НТ РУНА» про стягнення грошових коштів повернуто заявнику.
Повернуто ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі
12 112 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сагайдака А. В.. задоволено частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року в частині залишення без задоволення заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Сагайдака А. В., про розподіл судових витрат, повернення заявнику позовної заяви третьої особи - ОСОБА_2 до ТОВ «НТ РУНА» про стягнення грошових коштів та повернення ОСОБА_2 судового збору - скасовано та направлено справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року залишено без змін.
У листопаді 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року.
У касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить: скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року у справі №761/9653/25 в частині:
- повернення третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_2 його позовної заяви до ТОВ «НТ РУНА» про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю;
- стягнення із ТОВ «НТ РУНА» на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 200 000 грн; відмову мені, як позивачеві за основним позовом, у частині стягнення із ТОВ «НТ РУНА» на мою користь заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 21 жовтня 2022 року №10 у розмірі 2 000 000 грн та відмови у стягненні на мою користь із ТОВ «НТ РУНА» інфляційних витрат в розмірі 587 512,72 грн та 163 068,49 грн 3% річних;
- залишення без задоволення заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_2 , про розподіл судових витрат у справі №761/9653/25;
- повернення третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_2 сплаченого ним судового збору у розмірі 12 112 грн.
А також просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року в частині:
- часткового задоволення апеляційної скарги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 ;
- скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року в частині повернення третій особі позовної заяви до ТОВ «НТ РУНА» про стягнення грошових коштів, повернення третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_2 сплаченого ним судового збору у розмірі 12 112 грн;
- залишення без задоволення заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_2 , про розподіл судових витрат у справі №761/9653/25; направлення справи №761/9653/25 у скасованій судом апеляційної інстанції частині ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року (в частині залишення без задоволення заяви представника третьої особи про розподіл судових витрат, повернення третій особі позовної заяви до ТОВ «НТ РУНА» про стягнення грошових коштів та повернення третій особі судового збору) для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заявник просить закрити провадження у справі №761/9653/25 (у зв'язку із відсутністю предмету спору між третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 та ТОВ «НТ РУНА») в частині:
- розгляду позовної заяви ОСОБА_2 (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) до ТОВ «НТ РУНА»;
- розгляду заяви представника третьої особи ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі №761/9653/25, що є похідною від безпредметної позовної заяви ОСОБА_2 (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) до ТОВ «НТ РУНА»;
- повернення третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_2 сплаченого ним судового збору у розмірі 12 112 грн, що є похідною від безпредметної позовної заяви ОСОБА_2 (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) до ТОВ «НТ РУНА».
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не постановив відповідного судового рішення про прийняття позовної заяви ОСОБА_2
та не допустив вступу третьої особи у справу в порядку та у спосіб, що прямо визначені нормами частини другої статті 52 ЦПК України, натомість залучив третю особу своїм процесуальним рішенням, здійснивши всупереч встановленому законом порядку надання ОСОБА_2 процесуального статусу третьої особи по справі.
Суд першої інстанції також несправедливо не застосував норми частини четвертої статті 185 ЦПК України, статті 19 Конституції України під час вирішення питань щодо допуску ОСОБА_2 до участі у справі як третьої особи та стосовно прийняття до розгляду поданої ним заяви по суті справи, чим порушив право заявника на справедливий суд, створивши ситуацію правової невизначеності.
Вказує, що позовна заява третьої особи не відповідає формальним вимогам, встановленим ЦПК України для змісту позовних заяв, та подана у справі, розгляд основного позову по якій остаточно закінчено при фактичній відсутності предмету спору між третьою особою - ОСОБА_2 , та підконтрольним йому відповідачем (ТОВ «НТ РУНА»). Зазначає про безпідставність заяви представника третьої особи про розподіл судових витрат, що безпосередньо пов'язані із зловживанням правом третьою особою ОСОБА_2 під час ініційованих ним же (за відсутності предмету спору) в рамках справи №761/9653/25 судових процедур за його позовом до ТОВ «НТ РУНА».
Апеляційний суд у спробі виправити процесуальні порушення суду першої інстанції за рахунок порушення права заявника на справедливий суд, допустив перекручення юридичних обставин справи. Київський апеляційний суд викривив фактичний зміст ухвали суду першої інстанції, де відсутнє процесуальне рішення суду першої інстанції щодо прийняття позовної заяви третьої особи ОСОБА_2 до розгляду в рамках справи №761/9653/25.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 52 ЦПК України зазначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. Водночас під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Участь третіх осіб у цивільній справі зумовлена тим, що судовий спір між сторонами прямо (для третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги) або опосередковано (для третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги) стосується прав та інтересів інших осіб. Тому участь у справі третіх осіб є формою захисту їх прав та інтересів, що пов'язані із спірним правовідношенням, а також дозволяє суду повно та всебічно дослідити обставини справи, з'ясувати дійсні взаємовідносини учасників спору.
Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 52 ЦПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору сторін. Вимога, яка знаходиться поза предметом спору, чи заявлена до інших осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові
від 26 квітня 2023 року у справі № 175/602/22 (провадження № 61-12429св22).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач за первісним позовом -
ОСОБА_1 , просила суд:
1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ РУНА» на її користь заборгованість за Договором від 21.10.2022 №10 у розмірі 4 000 000 грн, інфляційні втрати в розмірі - 587 512,72 грн, три відсотки річних- 163 068,49 грн.
Третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_2 , просив суд:
1) визнати грошові кошти у розмірі 4 000 000 грн (заборгованість ТОВ «НТ РУНА» за договором від 21.10.2022 № 10) спільною сумісною власністю подружжя у рівних частинах;
2) стягнути з ТОВ «НТ РУНА» на користь ОСОБА_2 2 000 000 грн;
3) відмовити ОСОБА_1 у частині стягнення з ТОВ «НТ РУНА» на її користь заборгованості у розмірі 2 000 000 грн та відмовити у стягненні на її користь з ТОВ «НТ РУНА» інфляційних втрати в розмірі 587 512, 72 грн, 163 068,49 грн - 3 % річних.
Дійшовши висновку про повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, суд вказав, що її позовні вимоги не пов'язані своїм предметом з первинними позовними вимогами ОСОБА_1 , зокрема під час вирішення позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_2 , суду необхідно з'ясувати, коли було припинено шлюбні відносини подружжя
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; чи є кошти, перераховані на рахунок ТОВ «НТ РУНА», за договором від 21.10.2022 № 10 спільною сумісною власністю подружжя чи особистими коштами ОСОБА_1 ; чи є стороною вказаного договору
ОСОБА_2 .
Суд відхилив вимогу щодо стягнення судових витрат, оскільки представник третьої особи не навів обставин та не надав доказів, які б підтвердили необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення третьою особою заявлених до стягнення витрат.
Суд також ухвалив повернути ОСОБА_2 сплачений судовий збір у зв'язку
із поверненням позовної заяви третьої особи.
Колегія суддів апеляційного суду не погодилася із висновком суду першої інстанції у частині повернення заявнику позовної заяви третьої особи - ОСОБА_2
до ТОВ «НТ РУНА» про стягнення грошових коштів, оскільки в ухвалі від 29 квітня (якою залучено до участі у справі третю особу) 2025 року судом першої інстанції вказано, що за змістом позовної заяви ОСОБА_2 він вважає, що грошові кошти заявлені до стягнення у справі №761/9653/25, які перераховувалися згідно платіжних інструкцій і підлягають поверненню від ТОВ «НТ РУНА», можуть бути поділені у справі №761/9653/25, як майно що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
За таких обставин суд першої інстанції фактично визнав наявність єдиного предмета спору та допустив спільний розгляд вимог, тому рішення про повернення позову є незаконним, суперечить принципу правової визначеності, є непослідовним та неузгодженим із попередньою ухвалою у справі, якою третю особу було залучено до участі у справі.
Оскільки ухвала суду першої інстанції в частині повернення позовної заяви третьої особи та судового збору підлягає скасуванню, колегія суддів, незважаючи на обґрунтованість висновку суду щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, дійшла висновку про скасування ухвали також у частині відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат та повернення судового збору.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
За статтею 195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України.
Статтею 195 ЦПК України передбачено, що положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
За своєю суттю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі приймається судом до спільного розгляду з первісним позовом, у разі, якщо
суд прийде до висновку, що обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд
є доцільним.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Позови мали дотичні підстави і предмет, пов'язані зі встановленням обставин походження грошових коштів, які заявлені до стягнення у справі; дослідженням одного договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, зокрема задоволення позову третьої особи може виключити задоволення вимог первісного позову у повному обсязі.
Суд першої інстанції, залучивши до розгляду третю особу, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фактично визнав наявність підстав
для цього, тобто наявність у такої особи підстав для захисту свого права на предмет спору чи його частину. Отже алогічним постає наступний висновок суду про повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, у зв'язку із тим, що її позовні вимоги не пов'язані своїм предметом з первісними позовними вимогами ОСОБА_1 .
Оскільки питання розподілу судових та, відповідно, задоволення (відхилення) вимог сторін пов'язується із результатом розгляду позову третьої особи, закономірними є висновки апеляційного суду про необхідність скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції також у частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та повернення судового збору з подальшим направленням справи у цій частині та у частині повернення позову третьої особи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначені у касаційній скарзі доводи Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами, та незгоди із висновками апеляційного суду.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на мотивований зміст судового рішення в оскаржуваній частині та доводів касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «НТ РУНА», третя особа - ОСОБА_2 ,
про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник