26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 201/2756/24
провадження № 61-14177ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Ступак О. В.,
розглянув касаційну скаргу представника Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області - Басової Ольги Борисівни, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Держави України в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу державної влади,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 369 грн на відшкодування майнової шкоди та 800 000 грн - моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 19 грудня 2019 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/1118/19, яке набрало законної сили 18 березня 2020 року, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року № Ф-60350-17/67, сформовану Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.
Проте, 04 травня 2023 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) повторно сформовано, та 11 травня 2023 року направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-60350-17/67, яку одержано 18 травня 2023 року.
26 травня 2023 року позивач оскаржив у судовому порядку вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 травня 2023 року № Ф-60350-17/67 та цього ж дня повідомив про це ГУ ДПС у Дніпропетровській області шляхом направлення листа, який був отриманий відповідачем, однак проігнорований.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у справі № 160/11484/23 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 травня 2023 року № Ф-60350-17/67, зобов'язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків, виключивши суму боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 18 585,60 грн.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року було відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року.
Не дочекавшись остаточного вирішення спору, в порушення статті 19 Конституції України, статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ГУ ДПС у Дніпропетровській області протиправно зазначено літеру «У» та проставлено у пункті 5 дату набрання чинності у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що свідчить про те, що вимога № Ф-60350-17/67У набрала законної сили та передано її на примусове виконання до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ ДВС).
16 листопада 2023 року державним виконавцем відділу ДВС відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 та винесено постанову про арешт коштів боржника від 16 листопада 2023 року.
Цього ж дня позивачу стало відомо про накладання арешту на його грошові кошти. Внаслідок відкриття виконавчого провадження за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 04 травня 2023 року № Ф-60350-17/67У, винесенням постанови про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_1 від 16 листопада 2023 року, йому цього ж дня було заблоковано банківські рахунки, що унеможливило вільне користування його коштами. На банківських рахунках (картках) загалом було арештовано 20 712,46 грн та 166,72 дол. США, що фактично призвело до порушення права на мирне володіння майном, охоронюване статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), норм статей 6, 13 Конвенції, також призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, зокрема здійснення розрахунків за товари та послуги у магазинах та Інтернет через Google Pay з його банківських карток, можливості дистанційно з власних рахунків оплачувати послуги електронних комунікацій (мобільного зв'язку та доступу до мережі Інтернет) через мобільні застосунки дистанційного банківського обслуговування, вказане також унеможливило придбання продуктів харчування, ліків та речей першої необхідності.
Крім того, було підірвано його престиж та ділову репутацію, оскільки його дані були внесені до Єдиного реєстру боржників, інформація якого є загальнодоступною. Зазначені негативні наслідки протиправних дій ГУ ДПС у Дніпропетровській області, призвели до необхідності докладання ним додаткових зусиль для організації свого життя.
17 листопада 2023 року за наслідками розгляду його звернення ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом № 76901/6/04-36-13-05-10 від 17 листопада 2023 року, повідомлено про направлення до Відділу ДВС листа про повернення виконавчого документа без виконання та 20 листопада 2023 року ним було подано клопотання в порядку статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
20 листопада 2023 року виконавче провадження було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Також незаконними діями ГУ ДПС у Дніпропетровській області позивачу було завдано збитків, оскільки постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16 листопада 2023 року ВП № НОМЕР_1 стягнено мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 369 грн. Вказану суму ним сплачено в повному обсязі, що підтверджується квитанцією № 241948811. Таким чином, незаконними діями ГУ ДПС у Дніпропетровській області йому було завдано майнової шкоди на суму 369 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі від 01 лютого 2024 року № 160/11484/23 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, при цьому, апеляційний суд встановив порушення закону посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області, про що постановлено окрему ухвалу, в якій, зокрема, зазначено, що внаслідок неналежного, безвідповідального ставлення посадових осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області до виконання своїх посадових обов?язків, ігнорування конституційних приписів про обов?язковість судових рішень була сформована незаконна вимога Ф-60350-17/67 від 04 травня 2023 року про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18 585,60 грн, яка незаконно була звернута до примусового виконання, внаслідок чого на грошові кошти позивача був накладений незаконний арешт.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, позов задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 369 грн - майнової шкоди.
В іншій частині позовних вимог до ГУ ДПС у Дніпропетровській області відмовлено.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Відділу ДВС відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що встановленими обставинами, підтвердженими доказами, встановлено порушення прав позивача, зокрема, невідповідність вимогам закону вимоги податкового органу від 04 травня 2023 року № Ф-60350-17/67, звернення її до примусового виконання, як наслідок здійснення виконавчих дій, як то арешт коштів ОСОБА_1 , блокування його банківських карткових рахунків.
Судами враховано, що такі дії податкового органу в справах № 160/1118/19 та № 160/11484/23 визнано такими, що свідчать про неналежне ставлення посадових осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області до виконання своїх посадових обов'язків, як наслідок вказане призвело до порушення прав позивача.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій врахували, що позивач тривалий час намагався відновити свої порушенні права, звернувшись до суду двічі, проте, не дивлячись на обізнаність ГУ ДПС у Дніпропетровській області про ухвалення судового рішення, зокрема щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 травня 2023 року, така все одно була пред'явлена до примусового виконання, як наслідок банківські рахунки ОСОБА_1 перебували під арештом 5 днів, що очевидно свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди, розмір якої, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважав необхідним встановити на рівні 25 000 грн.
Також, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу майнової шкоди в розмірі 369 грн, які ОСОБА_1 поніс в межах виконавчого провадження відкритого на підставі незаконної вимоги податкового органу.
У листопаді 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області - Басової О. Б., на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Касаційна скарга мотивовані тим, що оскаржені судові рішення суперечать висновкам, викладеним в у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 205/5260/16, від 01 серпня 2018 року в справі № 733/237/16-ц, від 09 грудня 2019 року в справі № 826/10083/14від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц.
На переконання заявника, суди попередніх інстанцій не обґрунтували присуджений розмір відшкодування моральної шкоди 25 000 грн, не навели жодних розрахунків, вказаний розмір є неспівмірним понесеним стражданням позивача.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суди встановили, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 160/1118/19 позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року
№ Ф-60350-17/67.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 160/1118/19 набрало законної сили 18 травня 2020 року.
04 травня 2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області повторно сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-60350-17/67 на суму 18 585,60 грн.
26 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 травня 2023 року № Ф-60350-17/67, а також зобов'язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність його інтегровану картку платника податків, виключивши суму боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 18 585,60 грн.
03 липня 2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області направило до Відділу ДВС заяву про примусове виконання виконавчого документа -вимоги від 04 травня 2023 року № Ф-60350-17/67.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 травня 2023 року № Ф-60350-17/67, зобов'язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 , виключивши суму боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 18 585,60 грн.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року.
Постановами Відділу ДВС від 16 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 травня 2023 року № Ф-60350-17/67; накладено арешт на грошові/електронні кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні кошти на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 ; визначено ОСОБА_1 витрати виконавчого провадження у сумі 369 грн, які були ним сплачені.
17 листопада 2023 року ОСОБА_1 направив до Державної податкової служби України звернення щодо протиправних дій ГУ ДПС у Дніпропетровській області із зазначенням вищевказаних обставин.
У відповідь на зазначений лист позивача Державна податкова служба України зазначила, що дійсно ГУ ДПС у Дніпропетровській області передано на виконання Відділу ДВС на примусове виконання рішення від 03 липня 2023 року № 24876/5/04-36-13-05-10 та сформовано узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 травня 2023 року № Ф-60350-17/67, що є передчасним. Додатково повідомлено, що у зв'язку з недотриманням вимог статті 25 Закону № 2464 та пункту 5 розділу VI Інструкції № 449, а саме направлення узгодженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу ДВС, за неналежне виконання функціональних обов'язків притягнуто до відповідальності начальника відділу по роботі з податковим боргом, припинено державну службу та звільнено його з посади.
Листом від 17 листопада 2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_2 , що управлінням направлено листа до Відділу ДВС про повернення без виконання виконавчого документа у зв'язку з його оскарженням
Постановою Відділу ДВС від 20 листопада 2023 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС в Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року залишено без змін.
Окремою ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року встановлено, що при направлені вимоги Ф-60350-17/67 від 04 травня 2023 року посадовими особами ГУ ДПС в Дніпропетровській області були грубо порушені норми Закону, оскільки вже тривалий час набрало законної сили судове рішення, яким визнано протиправність вимоги у ОСОБА_1 сплачувати єдиний внесок за період з липня 2016 року до жовтня 2018 року. Більш того, знаючи про судові рішення у справах № 160/1118/19 та № 160/11484/23, якими визнані протиправними вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18 585,60 грн, посадовими особами ГУ ДПС в Дніпропетровській області пред?явлена до примусового виконання вимога Ф-60350-17/67 від 04 травня 2023 року та постановою державного виконавця від 16 листопада 2023 року на грошові кошти ОСОБА_1 накладений арешт. Таким чином, внаслідок неналежного, безвідповідального ставлення посадових осіб ГУ ДПС в Дніпропетровській області до виконання своїх посадових обов?язків, ігнорування конституційних приписів про обов?язковість судових рішень, була сформована незаконна вимога Ф-60350-17/67 від 04 травня 2023 року про сплату ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18 585,60 грн за період з липня 2016 року до жовтня 2018 року. Ця вимога незаконно була звернута до примусового виконання, внаслідок чого на грошові кошти ОСОБА_1 був накладений незаконний арешт. Встановивши вказані обставини суд, ухвалив про виявлені факти інформувати начальника ГУ ДПС в Дніпропетровській області для вжиття заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, внаслідок незаконних дій яких порушені конституційні права ОСОБА_1 .
Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили із того, зокрема, що достатнім та таким, що відповідає критерію співмірності є розмір відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.
Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній заявником частині щодо розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно з пункт у частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Для покладення відповідальності на державу або орган місцевого самоврядування за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
У справі, яка переглядається, позивач пов'язував завдання йому моральних страждань із незаконним формуванням двічі податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки), що зумовило ОСОБА_1 з 2019 року звертатися до суду за захистом своїм прав, судовими рішеннями такі права були поновлені, водночас, не дивлячись на ухвалене судове рішення про скасування вимоги про сплату боргу, зокрема в справі № 160/11484/23, така вимога всупереч судовому рішенню була пред'явлена до примусового виконання, як наслідок було вчинено арешт коштів боржника та протягом 5 днів банківські рахунки ОСОБА_1 були фактично заблоковані.
Судовими рішеннями в справах № 160/1118/19 та № 160/11484/23 визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки), а окремою ухвалою в справі № 160/11484/23 судом констатовано неналежне, безвідповідальне ставлення посадових осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області до виконання своїх посадових обов'язків, ігнорування конституційних приписів про обов'язковість судових рішень, як наслідок вимога податкового органу була незаконно звернута до примусового виконання.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що позивач довів належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв'язок між діями посадових осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області та настанням шкоди, при цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суди попередніх інстанцій, врахувавши засади розумності, співмірності та справедливості дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 25 000 грн моральної шкоди.
Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів першої та апеляційної інстанцій щодо присудженого позивачу розміру відшкодування моральної шкоди, враховуючи критерії співмірності відшкодованої шкоди, яка визначається та присуджується судом на загальних підставах відповідно до статей 23, 1173, 1174 ЦК України з врахуванням встановлених в справі фактичних обставин.
Висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 205/5260/16, від 01 серпня 2018 року в справі № 733/237/16-ц, від 09 грудня 2019 року в справі № 826/10083/14, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, на які посилається заявник, не суперечать висновкам та мотивам суду першої та апеляційної інстанцій.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Тому відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області - Басової Ольги Борисівни, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Держави України в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу державної влади.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
О. В. Ступак