25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 486/1413/24
провадження № 61-14644ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Ступак О. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вєлєва Івана Івановича, на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Кайрос-Авто», ОСОБА_4 , про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, визнання права власності,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 100, 2000 року випуску, колір сірий, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , технічний паспорт та ключі до замка запалення автомобіля; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на автомобіль; визнати за позивачкою право власності на спірне рухоме майно.
Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
У вересні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Вєлєва І. І., на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року.
У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є: витребування та визнання права власності на автомобіль, вартість якого, відповідно до змісту судових рішень та касаційної скарги, станом на 2022 рік становить 50 00,00 грн; скасування державної реєстрації права власності.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує сімнадцяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (50 000,00 / 3 028,00), та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Отже, рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у справах незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для заявниці.
Вказаний довід обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 позбавлена будь-якої іншої ефективної можливості повернути належне їй майно, а передача позивачці спірного автомобіля на відповідальне зберігання, в межах кримінальної справи, створюють ситуацію правової невизначеності щодо відновлення права власності на вказане рухоме майно.
Проте, Верховний Суд зауважує, що в цій справі ОСОБА_1 відмовлено в задоволені позову за відсутністю підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу України та витребування у добросовісного набувача спірного автомобіля, який був переданий позивачкою в користування її сина, тобто вибув з її волі.
Отже, заявниця має намір оскаржити судові рішення з метою переоцінки доказів щодо встановлених судами попередніх інстанцій обставин вибуття з володіння ОСОБА_1 спірного рухомого майна з її волі або поза її волею, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує сімнадцяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вєлєва Івана Івановича, на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Кайрос-Авто», ОСОБА_4 , про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, визнання права власності.
Копію ухвали надіслати заявниці.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
О. В. Ступак