26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 573/927/24
провадження № 61-12469св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області у складі судді Черкашиної М. С. від 15 серпня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О.,
від 02 вересня 2025 року, і виходив з такого.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня
1991 року.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, щовін народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ворожба Білопільського району Сумської області. 04 липня
1978 року він отримав у Білопільському РВВС паспорт громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 . 11 листопада 1985 року він обміняв вказаний паспорт у зв'язку з його непридатністю на паспорт громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_2 . У період з 05 жовтня 1989 року по 22 квітня 1993 року він був зареєстрований за адресою: кв. АДРЕСА_1 , а в період з 03 травня 1993 року по 05 січня 1998 року у кв. АДРЕСА_2 . З 1983 року по 1998 рік він проходив службу начальником пожежної інспекції в Білопільському районі. З 1998 по 2006 рік він проживав без реєстрації, а з 2006 року по теперішній час - проживає по АДРЕСА_3 .
3. Заявник зазначав, що в результаті бойових дій на території Білопільського району Сумської області він втратив паспорт громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_2 . За час проживання в Україні він не отримував паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а тому існує необхідність оформлення належності його до громадянства України, як особи, яка проживає на території України.
4. На адвокатський запит його представника УДМС в Сумській області було надано відповідь листом від 02 жовтня 2023 року, за змістом якої
ОСОБА_1 не є громадянином України та має правові підстави набути громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України», оскільки народився
до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».
5. У зв'язку з втратою документів, що посвідчують його особу, а саме паспорта громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_2 з відміткою про прописку, що підтверджує факт його постійного проживання на території України, існує необхідність у встановленні цього факту в судовому порядку. Встановлення вказаного факту є підставою для підтвердження громадянства України.
6. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 15 серпня
2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не має паспорта громадянина України, є громадянином російської федерації та вважається таким, що визначився з громадянством і отримав паспорт громадянина іншої держави. Таким чином, заявник набув статус іноземця відповідно до законодавства України. Звернення до суду з приводу встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року з метою підтвердження належності до громадянства України не породжує для заявника правових наслідків, оскільки він не відноситься до категорії громадян, які визначені статтею 3 Закону України «Про громадянство України». Отже, рішення суду щодо проживання заявника на території України на заявлений період не буде мати юридичного значення, оскільки на сьогодні він є іноземним громадянином.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2024 року - без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щооскільки заявник не має паспорта громадянина України, а є громадянином російської федерації, відповідно він набув статус іноземця. Отже, звернення його до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року з метою підтвердження належності до громадянства України не потягне для заявника відповідних правових наслідків.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.
12. Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 вересня 2024 року у справі
№ 990/163/22, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 серпня
2023 року у справі № 756/16751/21, який застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. У касаційній скарзі заявниквказує, що судами було встановлено, що він фактично безперервно, починаючи з 05 жовтня 1989 року і по 05 січня 1998 року проживав на території України та мав офіційну адресу реєстрації, а з 2006 року і до тепер - проживає в Україні без реєстрації. Тобто станом на 24 серпня
1991 року він фактично постійно проживав на території України.
14. Заявник звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не було констатовано того, що він не довів достовірними та допустимими доказами своєї належності до громадянства України, зокрема факту постійного проживання на території України, а відмова у задоволенні заяви обґрунтована виключно наявністю у нього іноземного громадянства, набутого після 13 листопада 1991 року, та відсутністю у зв'язку із цим юридичного значення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, враховуючи належність до громадянства іншої держави. Водночас, сама наявність у особи громадянства іншої держави не є підставою для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту проживання такої особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 573/927/24.
16. Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2025 року справу
призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
17. У поданому відзиві на касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області вважає доводи касаційної скарги безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків суду першої та апеляційної інстанцій, які під час розгляду справи належним чином дослідили наявні у матеріалах справи докази. Судами попередніх інстанцій встановлено, що після проголошення незалежності України заявник жодних дій щодо оформлення належності до громадянства України не вжив і на сьогоднішній день громадянином України не являється. Будь-яких заперечень або доказів на спростування наведених обставин заявник не надав. Факт перебування у громадянстві російської федерації заявником визнається і доводами касаційної скарги не заперечується. Рішення суду щодо проживання заявника на території України у заявлений період не буде мати юридичного значення, оскільки, станом на сьогодні ОСОБА_1 є іноземним громадянином.
18. У поданій відповіді на відзив ОСОБА_1 посилається на те, що Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області не наведено обґрунтованих доводів щодо відсутності підстав для задоволення касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ворожба Білопільського району Сумської області.
20. 20 серпня 1983 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у міському відділі РАЦС м. Біла Церква Київської області. Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
21. В період з 05 жовтня 1989 року по 22 квітня 1993 року заявник був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . В період з 03 травня 1993 року по 05 січня 1998 року - кв. АДРЕСА_2 .
22. Відповідно до довідки Білопільської самостійної Державної пожежної частини № 20 м. Білопілля № 87/а від 18 липня 1996 року, на період служби
в м. Білопілля ОСОБА_1 було надане службове житлове приміщення в Білопільській пожежній частині без права приватизації та прописки за адресою: АДРЕСА_4 . За вказаною адресою він проживав з членами сім'ї з 19 вересня 1989 року по липень 1996 року.
23. За даними Ворожбянської міської ради ОСОБА_1 проживає в будинку, придбаному батьками за адресою: АДРЕСА_3 , з 2006 року без реєстрації. Право власності на будинок, в якому він проживав, зареєстровано за його матір'ю ОСОБА_5 .
24. З довідки Ворожбянської міської ради Сумського району Сумської області від 19 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 мешкає у будинку, який придбаний його батьками 05 липня 2006 року, за адресою:
АДРЕСА_3 , з 2006 року без реєстрації.
25. З листа-відповіді УДМС в Сумській області від 02 жовтня 2023 року на запит адвоката Ясинка М. М. щодо визначення належності до громадянства України ОСОБА_1 слідує, що ОСОБА_1 згідно з архівними обліками УДМС у Сумській області був документований паспортом громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , виданим 04 липня
1978 року Білопільським РВВС Сумської області по досягненню віку. Згідно з інформацією, що міститься у службових відмітках заяви про видачу вказаного паспорта, зазначений паспорт громадянина колишнього СРСР знищено після обміну у зв'язку з непридатністю до користування. За обліками встановлення/оформлення належності до громадянства України, оформлення набуття/прийняття, припинення громадянства України, документування паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон УДМС в Сумській області ОСОБА_1 не значиться. Отже, ОСОБА_1 не є громадянином України та має правові підстави набути громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини першої
статті 8 Закону, так як народився до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».
26. Згідно з відповіддю Адміністрації Держприкордонслужби від 01 березня 2024 року за № 1204/1/5901-24, в інформаційних ресурсах Адміністрації Держприкордонслужби наявна інформація про неодноразове перетинання ОСОБА_1 державного кордону України як громадянином росії до
2014 року (останнє перетинання державного кордону на в'їзд в Україну
11 листопада 2014 року за паспортом громадянина росії № НОМЕР_3 ).
27. З листів-відповідей УДМС в Сумській області від 27 березня 2024 року,
16 квітня 2024 року вбачається, що за результатами здійснених додаткових перевірок встановлено, що ОСОБА_1 , як іноземцем, неодноразово здійснювався перетин державного кордону України.
28. Зазначено, що заявник народився у м. Ворожба Білопільського району Сумської області, тому має правові підстави набути громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство», оскільки народився до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України». Документи щодо набуття громадянства України особа має право подати, проживаючи на законних підставах на території України. Рекомендовано заявнику звернутися до Сумського відділу № 2 УДМС у Сумській області з метою визначення законності його перебування як іноземця на території України.
29. Обставину отримання паспорта громадянина російської федерації у 2006 році ОСОБА_1 не заперечує.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
31. Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
34. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
35. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
36. Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України)
37. Cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
38. Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
39. Для встановлення факту, що має юридичне значення, метою якого є встановлення належності до громадянства України або набуття громадянства України, слід застосовувати Закон України «Про громадянство України» та Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.
40. У статті 1 Закону України «Про громадянство України» передбачено визначення, зокрема, таких термінів:
41. Громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
42. Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
43. Іноземець - це особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
44. Проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.
45. Чинне законодавство, яке регулює підстави і порядок набуття громадянства та його припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб розрізняє, зокрема, порядок та процедуру встановлення належності до громадянства України та набуття громадянства України.
46. У статті 3 Закону України «Про громадянство України» встановлено належність до громадянства України. Відповідно до цієї статті громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада
1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
47. У частині другій цієї статті вказано, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
48. Встановлення належності особи до громадянства України - це визнання особи громадянином України відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України», але яка з тих чи інших причин досі не має паспорта громадянина України та не є громадянином іншої держави.
49. З метою організації виконання Закону України «Про громадянство України» Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, зокрема, затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
50. Цим Порядком відповідно до Закону України «Про громадянство України» визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
51. Згідно з пунктом 7 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується:
а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня
1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року;
б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту;
в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.
52. Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка станом на 24 серпня
1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
53. Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання (пункт 9 Порядку):
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.
54. Отже, встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року особи, яка не була громадянином іншої держави, є підставою для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України», і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.
55. У статті 8 Закону передбачено порядок набуття громадянства України за територіальним походженням, згідно з яким особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
56. Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:
- особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;
- іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
57. Для оформлення набуття громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано:
1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні;
2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства;
3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить (проходив) військову службу за контрактом у Збройних Силах України, його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;
4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;
5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.
58. У пункті 25 Порядку передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а»-«в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
59. У пункті 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
60. Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі
№ 161/9609/22 (провадження № 61-12995сво22), на яку заявник послався у касаційній скарзі, зробив наступні висновки:
- якщо метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про громадянство України» предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року;
- у разі коли метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року;
- встановлення юридичного факту проживання на території України станом на
13 листопада 1991 року не має юридичного значення у такому випадку;
- сама собою наявність у особи громадянства іншої держави не є підставою для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту проживання такої особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року;
- лише неподання до суду доказів зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) особою, яка звертається із заявою про встановлення юридичного факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту, оскільки таке зобов'язання подається особою при зверненні до уповноваженого органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням (стаття 8 Закону). Суд на підставі поданих доказів лише з'ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення.
61. Звертаючись до суду із цією заявою, заявник посилався на те, що встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для підтвердження факту громадянства України.
62. Слід наголосити на тому, що встановлення належності особи до громадянства України - це визнання особи громадянином України відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України», але яка з тих чи інших причин досі не має паспорта громадянина України та не є громадянином іншої держави.
63. Водночас заявником не заперечується, що у 2006 році він набув громадянство російської федерації.
64. УДМС в Сумській області повідомляло ОСОБА_1 про те, що виключена можливість подання особою заяви про встановлення/оформлення належності до громадянства України, яка перебуває в громадянстві інших держав.
65. Враховуючи мету звернення заявника до суду із цією заявою (підтвердження факту громадянства України), суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суду апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту постійного проживання заявника на території України станом
на 24 серпня 1991 року з метою підтвердження належності до громадянства України, оскільки він не відноситься до категорій громадян, які визначені статтею 3 Закону України «Про громадянство України».
66. Слід також зазначити, що заявник не позбавлений права на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про громадянство України», тобто за фактом народження на території України.
67. У постанові Верховного Суду від 07 серпня 2023 року у справі
№ 756/16751/21 (провадження № 61-5793св23) зроблені висновки про те, що від встановлення належності до громадянства України необхідно відрізняти процедуру набуття громадянства України за територіальним походженням іноземцями або особами без громадянства.
68. Оскільки заявленою метою встановлення факту постійного проживання на території України є підтвердження факту громадянства України, однак заявник є громадянином іншої держави, відсутні підстави для задоволення його заяви та встановлення вказаного факту.
69. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22 (провадження
№ 61-12995сво22) дійшов висновку щодо відсутності підстав для відступлення від висновку Верховного Суду у постанові від 07 серпня 2023 року у справі № 756/16751/21 (провадження № 61-5793св23).
70. Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2025 року у справі
№ 136/1219/24 (провадження № 61-2273св25) зробив висновки про те, що заявник бажає отримати судове рішення про встановлення факту, щоб безперешкодно та швидко підтвердити громадянство України. Проте використання судочинства (навіть за наявності відповідного права) для полегшення вирішення питання, за наявності сумнівних чи суперечливих ситуацій та в обхід іншої законної позасудової процедури, є порушенням принципу верховенства права.
71. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали відсутніми підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
72. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послалався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
73. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
74. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
75. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович