19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 205/7439/24
провадження № 61-6155св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цимбалюк Михайло Григорович
на рішенням Ленінського районного суду міста Дніпра від 11 жовтня 2024 року у складі судді Мовчана Д.В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Пищиди М.М.,Свистунової О.В., Ткаченка І.Ю.
у справі
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)
до
відповідачки ОСОБА_2 (далі - відповідачка)
третя особа - Управління - служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі Ради (далі - третя особа)
про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, за участю третьої особи, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
2. Відповідачка заперечувала проти позову.
3. Суд першої інстанції, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, у задоволенні позову відмовив повністю.
4. Позивач оскаржив судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
Також послався на пункт 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), оскільки суд апеляційної інстанції провів судове засідання під час повітряної тривоги.
5. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 ЦПК у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
6. Позов обґрунтований, тим що:
- позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 березня 2020 року по 31 березня 2023 року;
- під час перебування у шлюбі у сторін народилася малолітня дитина: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- після припинення шлюбних стосунків малолітня донька залишилася проживати із матір'ю, оскільки з початку повномасштабного вторгнення рф він перебував на службі в лавах ЗСУ;
- відповідачка не працює, постійного доходу на теперішній час не має, доньку переховує від батька вже майже 10 місяців поспіль;
- вищевказані обставини свідчать про порушення прав малолітньої доньки позивача, а також, порушують права позивача та не дають змоги виконувати його батьківські обов'язки, оскільки батько не може виконувати свої обов'язки щодо виховання дитини, її матеріального та духовного забезпечення та становлення, брати участь у спілкуванні із нею, чим безперечно, завдається неабияка шкода дитині.
7. Враховуючи викладене позивач просив суд:
- усунути перешкоди у спілкуванні позивача зі своєю донькою шляхом встановлення йому, для участі у вихованні та спілкуванні із донькою такі способи участі:
1) особисті побачення кожної суботи та неділі тижня протягом 6 годин без присутності матері;
2) з 11 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі з ночівлею за місцем проживання батька з урахуванням розпорядку для дитини, стану здоров'я та особистого бажання, не менше 1 разу на місяць;
3) 4 тижні на пік спільного відпочинку в літній період без супроводу матері;
4) 4 тижні на рік спільного відпочинку у зимовий період без супроводу матері;
5) у день народження дитини, якщо буде вихідним днем - на протязі 3 годин, якщо 20 липня припадає на будній день - протягом 2 годин, з урахуванням думки та стану здоров'я дитини, а також, навчального процесу.
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпра від 11 жовтня 2024 року у задоволені позову відмовлено повністю.
9. Суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не надав суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог стосовно усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, у тому числі не забезпечив подання до суду відповідного висновку Органу опіки та піклування. Жодних клопотань чи заяв про витребування (забезпечення) такого доказу позивач також не заявляв.
IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
10. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
11. Погодившись з висновком суду першої інстанції апеляційний суд виходив з такого:
- позивач має можливості подавати до органу опіки і піклування докази мешкання дитини за кордоном, що дає можливість органу опіки піклування робити висновки, або надати відповідь про неможливість взагалі надати такий висновок;
- з матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до органу опіки та піклування із заявою про надання висновку, щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, не надав такому органу необхідний обсяг документів згідно встановленого переліку;
- матеріали справи не містять доказів відмови органу опіки та піклування надати свій висновок з тих чи інших причин;
- позивачем не надано суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог стосовно усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, у тому числі не забезпечено подання до суду відповідного висновку Органу опіки та піклування. Жодних клопотань чи заяв про витребування (забезпечення) такого доказу позивач не заявляв.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала
12. В уточненій касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
13. Касаційна скарга мотивована таким:
- суд апеляційної інстанції не дізнався думки у сторін, зокрема, у сторони позивача, щодо відкладення судового засідання або можливості його проведення за обставин повітряної тривоги, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 752/8937/24;
- не враховано правову позицію щодо обов'язковості висновку органу опіки та піклування, яка міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19;
- суди замість ухвалення рішення по суті з дотриманням прав дитини та батька, формально послались на надуману обов'язковість висновку органу опіки та піклування;
- висновок органу опіки не є визначальним для суду, суд вправі не приймати за основу висновок під час ухвалення рішення;
- позивач ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав, не визнаний повністю чи обмежено дієздатним, не знаходиться на обліку у нарко чи психдиспансері, не зловживає алкогольними напоями тощо;
- такі висновки суду є надмірним формалізмом і спрямовані не на захист порушених прав, а на культивацію спору між сторонами, внаслідок якого страждає перш за все дитина.
VI. Рух справи у суді касаційної інстанції
14. 13 травня 2025 року представник позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.
16. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження.
17. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 9 жовтня 2025 року.
18. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
19. Учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
VІІ. Фактичні обставини, встановлені судами
20. ОСОБА_1 перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 17 березня 2020 року по 31 березня 2023 року.
21. Під час спільного сумісного подружнього життя у сторін народилася дитина: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21 липня 2020 року.
22. Судами встановлено, що існує укладена мирова угода, яка затверджена ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2024 року по справі № 331/2751/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління - Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району про визначення місця проживання дитини.
23. Станом на день розгляду справи у суді першої інстанції дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає разом із матір'ю, ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні.
VIII. Позиція Верховного Суду
24. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.
25. Між сторонами виник спір щодо участі у вихованні їх спільної дитини.
26. Верховний Суд наголошує, що національні заходи, які перешкоджають спілкуванню одного з батьків та дитини, становлять втручання у право, захищене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. пункт 41 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Башкіс проти Литви», пункт 151 рішення ЄСПЛ у справі «К. і Т. проти Фінляндії).
27. На реалізацію права дитини на контакт з батьками, які проживають окремо спрямована Конвенція про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20 вересня 2006 року, втілено відповідне право і в статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III.
28. Так само і норми Сімейного кодексу України (далі - СК) закріплюють положення про те, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141).
29. А статтею 159 СК гарантовано вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.
30. Зокрема, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК).
31. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
32. У цій справі при відмові у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що позивач не надав суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог стосовно усунення у спілкуванні з дитиною та її вихованні, у тому числі не забезпечив подання до суду відповідного висновку Органу опіки та піклування. Жодних клопотань чи заяв про витребування (забезпечення) такого доказу позивач також не заявляв (див. пункти 8-11).
33. Верховний Суд погоджується із тим, що в задоволенні позову необхідно відмовити, але не погоджується із мотивами для такої відмови.
34. Суди не врахували, що між сторонами існував спір про визначення місця проживання дитини (справа № 331/2751/23) (див. пункт 22).
У цьому спорі ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2024 року затверджена мирова угода.
Згідно зі змістом мирової угоди сторони за взаємною домовленістю визначили порядок участі позивача у вихованні дитини.
Сторони зобов'язалися не чинити один одному перешкоди щодо спілкування, проживання, навчання та з інших питань участі у вихованні дитини, виховувати дочку з повагою до Батька та до Матері, не втручатися в особисте життя один одного та не підбурювати дитину один проти одного, якнайшвидше повідомляти один одному про будь-які інші обставини, що мають значення для своєчасного виконання батьківських обов'язків та цієї Угоди.
Участь Батька - ОСОБА_1 - у вихованні дочки - ОСОБА_3 - гарантується і встановлюється наступним чином:
- побачення через мережу інтернет за допомогою відеозв'язку - кожної суботи та неділі тижня протягом години з присутністю матері з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров'я;
- 15 днів на рік спільного відпочинку в літній період без супроводу матері на території проживання батька із залученням відповідних соціальних служб;
- 15 днів на рік спільного відпочинку в зимовий період без супроводу матері на території проживання батька із залученням відповідних соціальних служб;
- у день народження дитини, якщо буде вихідним днем, - на протязі 3 годин; якщо 20 липня припадає на будній день, - протягом 2 годин з урахуванням думки та стану здоров'я дитини, а також навчального процесу.
35. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 208 ЦПК у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
36. Далі Верховний Суд підкреслює, що через два місяці після визначення способів участі позивача у вихованні дитини (див. пункт 34) він у червні 2024 року звернувся із цим позовом (див. пункт 1).
37. При цьому в суді першої інстанції було відомо про досягнення домовленостей між сторонами (а.с.47-49), оскільки ухвалою суду від 04 вересня 2024 року (а.с.56-57) вирішувалось питання щодо можливості закриття провадження у справі у зв'язку із укладенням сторонами мирової угоди і встановлення способів участі позивача у вихованні дитини.
38. Верховний Суд в своїй практиці вказував, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, ставлення до батька, останній не позбавлений у майбутньому права на зміну встановленого способу участі у вихованні дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 154/2984/17).
39. Цей суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
40. Позивач в порушення статей 12, 81 ЦПК не довів, яким чином через два місяці після визначення способів його участі у вихованні дитини з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, ставлення до батька, з'явились підстави для зміну встановленого способу участі у вихованні дитини, які б відповідали інтересам дитини.
41. Будь-які аргументи щодо цього в позовній заяві відсутні. Також, звертаючись до суду, позивач не вказав про наявність раніше визначених способів участі у вихованні дитини.
42. Суди не звернули уваги, що саме недоведення вказаних обставин (див. пункт 38) є підставою для відмови в задоволенні позову у цій справі.
43. Також в спірних правовідносинах суди поклали на позивача тягар подання висновку органу опіки та піклування, що не може бути безумовною підставою для відмови в задоволенні позову (див., наприклад, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року
у справі № 523/19706/19, на яку є посилання у касаційній скарзі).
44. Тому мотиви судів щодо відмови в задоволенні позову необхідно змінити.
45. Доводи касаційної скарги щодо повідомлення представника позивача під час апеляційного розгляду (див. пункт 13), не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, виходячи із такого.
46. Верховний Суд звертає увагу, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (див. постанову Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18).
47. Законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації у справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду (див. постанову Верховного Суду від 15 липня 2024 року у справі № 447/852/23).
48. У цій справі представник позивача був належним чином повідомлений про дату судового засідання в апеляційному суді на 09 квітня 2025 року на 11 год
35 хв. Ухвалою апеляційного суду йому було забезпечено участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а. с.140).
Згідно із заявою про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.139)представник позивача перебував в м. Києві і 09 квітня 2025 року на 11 год 35 хв не доєднався до участі в судовому засіданні з використанням власних технічних засобів.
Додана представником позивача інформація щодо повітряної тривоги свідчить, що повітряна тривога:
- у м. Дніпрі була в період з 09 год 09 хв по 09 год 38 хв; з 11 год 42 хв по 12 год 14 хв;
- у м. Києві в період з 08 год 55 хв по 09 год 33 хв; з 11 год 42 хв по 12 год 13 хв.
49. Виходячи із наданої представником позивача інформації станом
на 09 квітня 2025 року об 11 год 35 хв повітряна тривога була відсутня,
і належним чином повідомлений представник позивача своїм правом про участь в судовому засіданні не скористався.
50. Наведене свідчить про дотримання апеляційним судом положень статей 367, 372 ЦПК, і це не суперечить правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 752/8937/24, на яку посилається позивач у касаційній скарзі.
51. Таким чином суди правильно відмовили у задоволенні позову, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, у зв'язку з чим оскаржені судові рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
ІХ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
53. Оскільки суди дійшли обґрунтованих по суті висновків про відмову в задоволенні позовних вимог, проте помилилися щодо мотивів, колегія суддів дійшла висновку, що мотивувальну частину судових рішень необхідно змінити в редакції цієї постанови, що відповідатиме статтям 409, 412 ЦПК.
54. Враховуючи те, що касаційний суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цимбалюк Михайло Григорович, задовольнити частково.
2. Рішення Ленінського районного суду міста Дніпра від 11 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко