Постанова
Іменем України
19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 607/9519/24
провадження № 61-8798св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідач - спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради,
треті особи: виконавчий комітет Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_10 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року в складі судді: Марциновської І. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2025 року в складі колегії: Гірського Б. О., Костіва О. З., Храпак Н. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_11 , який є сином позивача, з 23 грудня 2022 року проходив військову службу у Збройних Силах України та при виконанні бойового завдання, виявивши стійкість та мужність при захисті територіальної цілісності та суверенітету України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29 березня 2023 року ОСОБА_11 був похований на Микулинецькому кладовищі, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль .
При цьому позивачу як батьку загиблого на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видане свідоцтво про поховання № 1229 від 28 березня 2023 року. Жодні інші документи, пов'язані із похованням загиблого сина, ні позивачу, ні членам його родини не видавалися.
Так, у свідоцтві про поховання № 1229 зазначено, що поховання ОСОБА_11 29 березня 2023 року відбудеться на ділянці № АТО, в одинарній могилі, на Микулинецькому кладовищі, розміщеному в м. Тернополі. При цьому інформація щодо номера ділянки (сектору), ряду, місця поховання не зазначена, хоча відповідні графи для внесення цих відомостей у свідоцтві передбачені.
У свідоцтві про поховання також зазначено, що «відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» користувач має право на встановлення надмогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання чи надання згоди на встановлення надмогильної споруди іншим членам родини; вирішення питань про проведення підховання в зазначену могилу інших померлих членів родини, розпорядження щодо догляду за могилою; здійснення інших дій, пов?язаних з використанням місця поховання, якщо це не суперечить чинному законодавству».
Поряд з цим рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради затверджено положення «Про Пантеон Героїв у м. Тернопіль» (далі за текстом - Положення), відповідно до якого витрати на почесне поховання загиблих осіб на території Пантеону Героїв Тернополя та витрати на виготовлення і встановлення намогильної споруди здійснюються коштом місцевого бюджету. Намогильні споруди виготовляються відповідно до затвердженого зразка і розмірів намогильної споруди, яка складається з пам'ятника, постаменту та намогильної плити. Пам'ятник у формі мальтійського хреста, інші елементи намогильної споруди прямокутної форми виготовляються з природного каменю.
На засіданнях зборів, які відбувались у присутності керівника СКП «Ритуальна служба» ОСОБА_12 , було погоджено, що намогильні споруди будуть виготовлятися з каменю граніт та родичам загиблих героїв будуть даватися ескізи пам'ятників для затвердження. У подальшому родичам загиблих були представлені взірці пам'ятників з сірого граніту.
Разом з тим, як зазначив позивач, на останніх зборах ОСОБА_12 повідомив, що пам'ятники будуть виготовлені з каменю пісковику. Позивач зауважив, що на такий матеріал ніхто із родичів загиблих не погоджувався, оскільки такий вид каменю у порівнянні із запропонованим раніше сірим гранітом поступається у якості та стійкості до погодних умов.
Не погоджуючись із встановленням пам'ятника із каменя пісковику мати загиблого ОСОБА_11 - ОСОБА_2 25 вересня 2023 року звернулась до міського голови м. Тернополя із заявою про надання дозволу на встановлення індивідуального пам'ятника на могилі сина, на що отримала відповідь Тернопільської міської ради, у якій зазначено, що за результатами спільного обговорення питання причетними структурними підрозділами виконання робіт з встановлення пам'ятника на могилі ОСОБА_11 передбачено у наступному році, тобто у 2024 році. Тому виконавчим комітетом Тернопільської міської ради проігнороване звернення ОСОБА_2 щодо надання дозволу на встановлення намогильної споруди в одинарній могилі.
Положення, затверджене рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради, суперечить Закону України «Про поховання та похоронну справу» (далі за текстом - Закон), а дії відповідача порушують право позивача на встановлення індивідуальної пам'ятної споруди на могилі загиблого сина та увічнення пам'яті про нього. При цьому зазначене Положення затверджене після поховання ОСОБА_11 , що свідчить про те, що таке Положення не може мати зворотної дії у часі та його норми не можуть застосовуватись щодо поховання ОСОБА_11 .
Ні норми Закону, ні нормативні акти, на підставі яких розроблено Положення, ні саме Положення не містить визначення поняття «розташування» та жодним чином не визначають місце розташування Пантеону Героїв.
Рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16 серпня 2023 року, яким затверджене Положення, не є документом у розумінні статті 23 Закону, який би вказував на відведення конкретного розміру визначеної земельної ділянки для нового будівництва Пантеону, відомості про яку є обов?язковими вихідними даними для проектування нового будівництва згідно зі статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Положенням визначено, що намогильні споруди виготовляються відповідно до затвердженого зразка і розмірів згідно з Додатком до Положення (пункт 15), тоді як такий стосується нового будівництва - Національного військового меморіального кладовища, а не Пантеону, та відсутні докази його затвердження, як і самої проектної документації, на підставі якої за зверненням особи, яка зобов'язалася поховати загиблого (померлого) на території Пантеону Героїв, виділяється місце для поховання (пункт 9).
Також і розміри зазначеного зразка (0,8 м х 2,1 м) по відношенню до могил загиблих суперечать встановленим державним санітарним правилам та нормам та не відповідають гігієнічним вимогам, а також не узгоджуються із розмірами, зазначеними в п. 10 Положення (1 м х 2 м).
При цьому самостійне встановлення будь-яких інших намогильних споруд на території Пантеону заборонено (пункт 17), хоча дана норма суперечить статті 25 Закону, яка має вищу юридичну силу.
Зауважив, що на поховання загиблих у 2022 році воїнів СКП «Ритуальна служба» виділені земельні ділянки у розмірах, встановлених нормами для родинних поховань, і родинами на могилах загиблих воїнів споруджені після 16 серпня 2023 року (погодження Положення про Пантеон) індивідуальні намогильні споруди з граніту. Тоді як СКП «Ритуальна служба» зводить намогильні споруди, які не є окремими, а об?єднують по шість могил. Індивідуальною ознакою для кожного похованого воїна є встановлення хреста на цій споруді. Також передбачені квітники - один на дві могили, що є порушенням Національного стандарту України «Настанова з улаштування квітників та огорож намогильних», що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 січня 2013 року № 18.
Поховання загиблих на міському Микулинецькому кладовищі здійснюється з порушенням встановлених державних санітарних правил та норм, а саме: не дотримуються гігієнічні вимоги щодо норм відведення земельної ділянки для одинарного поховання, які є єдиними діючими нормами, а саме: замість ширини могили 1 м надається - 0,80 м (дані вимоги) та 0,70 м (дані схем додані до Договору про виготовлення та встановлення пам'ятників на кладовищі та додаток до Положення про Пантеон); замість довжини могили 2,2 м надається - 2,1 м; ширина земельної ділянки під могилу 1,35 м замість 1,5 м, площа земельної ділянки під могилу 2,8 кв. м замість 3,3 кв. м, відстань між могилами для проходу 0,5 м не виділяється.
ОСОБА_1 просив:
визнати незаконними дії спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради щодо: - визначення розміру земельної ділянки, виділеної під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль ; встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль , без згоди його близьких родичів; вчинення перешкод позивачу та членам його сім'ї щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль ;
зобов'язати спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради не встановлювати намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль , без згоди його близьких родичів та не чинити перешкоди позивачу та членам його сім'ї у встановленні намогильної споруди індивідуального замовлення на могилі загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах фактично виділеної під його поховання земельної ділянки на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року:
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено;
судовий збір у сумі 4 844,80 грн покладено на позивача ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивач, посилаючись на ті обставини, що саме позивачем було здійснене поховання його сина ОСОБА_11 та саме позивач володіє свідоцтвом про смерть сина і свідоцтвом про його поховання, вважає, що позивач є користувачем згідно вимог закону та відповідно особою, яка має право на встановлення індивідуальної намогильної споруди у межах могили ОСОБА_11 ;
у встановленні намогильної споруди індивідуального взірця на могилі ОСОБА_11 родині позивача відмовлено, що, на думку позивача, підтверджується заявою ОСОБА_2 на ім'я міського голови Надала С. В. від 25 вересня 2023 року та відповіддю на таке звернення № 23555-Ф/2023 від 23 жовтня 2023 року;
рішенням Тернопільської міської ради № 8/26/36 від 09 червня 2023 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель м. Тернополя, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:09004:0357, загальною площею 21,1505 га, яка надана СКП «Ритуальна служба» у постійне користування для обслуговування та утримання міського кладовища за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька ;
рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від № 1027 від 30 листопада 2016 року «Про виділення території під меморіальний комплекс» погоджено СКП «Ритуальна служба» використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29 , що також узгоджується з викопіюванням з топографо-геодезичного плану м. Тернополя;
відсутність на свідоцтві про поховання, зокрема виданому дружині позивача, інформації щодо номера ділянки (сектору), ряду, місця поховання не спростовує ті обставини, що син позивача похований саме на тій земельній ділянці, яка наказом № 24 від 08 березня 2022 року виділена для поховання загиблих військових у війні Російської Федерації проти України;
рішенням виконавчого комітету міської ради № 975 від 16.08.2023 № 975 погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя. Положення регламентує порядок діяльності Пантеону Героїв Тернополя та здійснення почесних поховань на його території загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов'язків та присяги на вірність Українському народу. Метою створення Пантеону Героїв Тернополя є гідне вшанування загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов'язків та присяги на вірність Українському народу та віддання їм належних військових почестей;
за змістом цього Положення, яке, за виключенням пункту 17, є чинним на час вирішення судом цього спору, поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП «Ритуальна служба» у строк, визначений договором-замовлення (пункт 7 Положення);
витрати на почесне поховання загиблих (померлих) осіб на території Пантеону Героїв Тернополя та витрати на виготовлення і встановлення намогильної споруди, здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету відповідно до закону або за рахунок коштів статутного капіталу СКП «Ритуальна служба» (пункт 8 Положення);
за зверненням виконавця волевиявлення загиблого (померлого), особи, яка зобов'язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, або замовника поховання загиблого (померлого) на території Пантеону Героїв Тернополя виділяється місце для поховання загиблого (померлого) відповідно до затвердженої проектної документації. Виділення місця для поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП «Ритуальна служба» на підставі підписаного договору-замовлення;
доводи позивача про те, що ні позивач, ні його дружина не були повідомлені про можливість вибору місця поховання їхнього загиблого сина на військовому чи на цивільному кладовищі, та що їм не було зазначено про те, що на військовому кладовищі відсутня можливість підпоховання інших родичів загиблого, а зовнішній вигляд намогильних споруд буде уніфікованим, у той час, коли усім іншим членам родин загиблих про такі обставини було повідомлено, не дають підстав дійти висновку про вірогідність цих фактів, заявлених позивачем, а відтак не можуть вважатися такими, що доведені позивачем належними та достатніми доказами;
у судовому засіданні позивач вказав, що фактично не зацікавлений у задоволенні усіх позовних вимог, окрім вимоги встановити на могилі сина намогильну споруду з іншого, ніж пісковик, матеріалу;
позивач та його дружина у цих правовідносинах діяли суперечливо та недобросовісно, оскільки будучи обізнаними про наявні обмеження у разі поховання їхнього сина на військовому кладовищі, станом на цей час на Пантеоні Героїв Тернополя, прийняли ці обмеження та погодились із ними. Упродовж майже пів року, допоки тривали обговорення щодо концепції Пантеону, родина позивача не висловлювала своїх заперечень щодо зовнішнього виду намогильної споруди та матеріалу, з якого вона буде виготовлена, що знову ж таки дає підстави дійти висновку про мовчазну згоду з цими обставинами. Натомість після прийняття Положення, затвердження його рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради та початку робіт з його облаштування родина позивача почала висловлювати свої заперечення щодо матеріалу пісковика. При цьому зміст позовних вимог у даній справі є набагато ширшим, ніж порушене право позивача, про яке він вказав у судовому засіданні. Такі обставини свідчать не лише про суперечливу і недобросовісну поведінку позивача, а й про можливий штучний характер цього спору, про що вказували треті особи;
зазначене спростовує вимоги позивача в частині визнання дій відповідача незаконними щодо встановлення намогильної споруди на могилі сина позивача без згоди останнього, оскільки, як вказав суд вище, за принципом вірогідності доказування така згода родиною позивача першочергово була надана;
суд відхилив посилання сторони позивача на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 500/2145/24, яким визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16 серпня 2023 року у частині погодження та запровадження пункту 17 «Положення про Пантеон Героїв Тернополя». Оскільки пункти 15, 16 Положення, якими визначено єдиний зразок намогильної споруди, залишились чинними. У вказаному вище рішенні колегія суддів зазначила, що запровадження вказаних обмежень щодо встановлення індивідуальної надмогильної споруди та встановлення надмогильної споруди єдиного зразка, визначеної у пунктах 15 та 16 названого «Положення про Пантеон Героїв Тернополя», може здійснюватися виключно за попередньою згодою осіб, які проводять такі поховання. Зважаючи на те, що суд у цій справі дійшов висновку про наявність такої згоди, відтак застосування відповідачем указаних норм Положення є правомірним;
щодо вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача в частині вчинення позивачу та членам його сім'ї перешкод щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання загиблого ОСОБА_11 суд врахував, що для встановлення намогильної споруди до ритуальної служби або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради подаються такі документи: оригінал свідоцтва про смерть похованого; свідоцтво про поховання або в разі його відсутності письмову згоду користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання) на встановлення намогильної споруди; документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації; реквізити виконавця намогильної споруди;
позивач не надав жодних доказів того, що позивач чи члени його родини звертались до відповідача або виконавчого комітету Тернопільської міської ради із відповідною заявою з долученням документів згідно вказаного вище переліку. Заява дружини позивача від 25 вересня 2023 року, скерована на ім'я міського голови, без необхідних додатків, не є зверненням у розумінні вказаних вище вимог законодавства;
позивач не обґрунтував, які саме дії вчиняв позивач з метою встановлення намогильної споруди на могилі свого сина та які дії чинив відповідач з метою цьому перешкодити;
вимоги про зобов'язання відповідача не встановлювати намогильних споруд без згоди позивача та не чинити позивачу та членам його сім'ї перешкод щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання загиблого ОСОБА_11 , є похідними від вимог про визнання таких дій незаконними, а тому, приймаючи до уваги, що у задоволенні первісних вимог суд першої інстанції вирішив відмовити, відтак і похідні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення;
рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними дій СКП «Ритуальна служба» ТМР, зокрема, визначення розміру земельної ділянки, виділеної під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_11 , на території кладовища Микулинецького за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль ;
колегія суддів відхилила доводи заявника щодо вчинення перешкод позивачу та членам його сім'ї відносно встановлення намогильної споруди індивідуального взірця на земельній ділянці, яка виділена під могилу одинарного поховання загиблого сина ОСОБА_11 , оскільки Положення встановлює уніфікованість до могил та намогильних споруд, які розташовуються на території Пантеону Героїв Тернополя, облаштування якого триває і на час розгляду справи. Вказаним Положенням передбачено розмір могили та затверджено зразок і розміри намогильної споруди;
колегія суддів визнала безпідставними доводи позивача про те, що Положення про Пантеон Героїв Тернополя було погоджене після поховання сина, а тому воно не може регулювати спірні правовідносини, оскільки з сім'ями загиблих до прийняття Положення проводилися збори, на яких обговорювалися спірні питання щодо визначення розмірів могил, взірців і розмірів намогильних споруд, про що надано протоколи: № 1 від 23 лютого 2023 року, № 2 від 18 травня 2023 року та № 3 від 15 серпня 2023 року, на яких була присутня мати загиблого ОСОБА_11 , яка підтримувала рішення зборів;
посилання позивача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №500/2145/24, якою визнано протиправним і нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16 серпня 2023 року в частині погодження та запровадження пункту 17 Положення про Пантеон Героїв Тернополя щодо заборони на встановлення індивідуальної намогильної споруди в частині поховань, які існували на дату запровадження вказаних обмежень, то таке посилання не може братися до уваги колегією суддів, оскільки є чинними пункти 13, 15 і 16 Положення про Пантеон Героїв Тернополя про заборону встановлення намогильних споруд, відмінних від зазначених у пунктах 15, 16 Положення на території Пантеону Героїв Тернополя та виготовлення намогильних споруд відповідно до затвердженого зразка і розмірів згідно з Додатком);
дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права. Критеріями дотримання такого балансу є: 1) втручання суб'єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів; 2) можливість суб'єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб; 3) наявність обов'язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю; 4) обов'язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права. Колегія суддів наголосила, що за даними обставинами справи не може надаватися перевага приватному інтересу над інтересами громади;
доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Аргументи учасників справи
09 липня 2025 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_25, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, в якій просила:
оскаржені рішення судів скасувати;
ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
позивач наголошував про невідповідність Положення про Пантеон Героїв Тернополя, зокрема, в частині заборони встановлювати на могилах Героїв намогильні споруди індивідуального взірця положенням акту вищої юридичної сили - статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу»;
суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи;
Положення про Пантеон Героїв Тернополя, погоджене рішенням виконавчого комітету міської ради від 16 серпня 2023 року № 975 (далі - Положення про Пантеон) не регулює відносин з поховання сина позивачки та не відповідає нормативним актам вищої юридичної сили;
суд встановив, що син позивача похований 29 березня 2023 року. Положення про Пантеон погоджене 16 серпня 2023 року, тобто через пів року після даного поховання;
у рішенні виконавчого комітету міської ради №975 від 16 серпня 2023 року, яким погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя, так само як і в самому Положенні про Пантеон відсутні норми що регулюють порядок поширення його дії на територію місць поховань, які уже здійснені до моменту його прийняття;
суди не врахували, що обставини, встановлені рішенням суду, зокрема в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 500/2145/24 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково, шляхом визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16 серпня 2023 року у частині погодження та запровадження пункту 17 «Положення про Пантеон Героїв Тернополя» щодо внесеної заборони на встановлення індивідуальної надмогильної споруди в частині поховань. Ця постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили з дати її прийняття. Відповідно, вказане судове рішення підтверджує неправомірність норм «Положення про Пантеон Героїв Тернополя», погодженого рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16 серпня 2023 року № 975, на підставі якого діяло Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради в частині вчинення перешкод позивачу щодо встановлення нею намогильної споруди індивідуального взірця;
рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі № 500/946/25 за позовом ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, яке набрало законної сили, визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1884 від 11 грудня 2024 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 16 серпня 2023 року № 975 «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» у частині запровадження пункту 1.2. Зокрема, пункт 1.2. передбачав наступне: 13 Положення після слова «поховання» доповнити словами «встановлення намогильних споруд відмінних від визначених у пунктах 15, 16 даного Положення» . У зміненій редакції зміст даного пункту був таким: «Виділення родинного місця поховання на території Пантеону героїв Тернополя, встановлення намогильних споруд відмінних від визначених у пунктах 15, 16 даного Положення, забороняється». Тобто у Положенні знову з'явилась норма про заборону встановлення на території Пантеону намогильних споруд індивідуального взірця. Після визнання нечинними вказаних змін у нормативному акті та з метою приведення його у відповідність до вказаного судового рішення Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради було внесено відповідні зміни до Положення, що відображається на офіційному сайті Тернопільської міської ради. Ці обставини свідчать про наявність додаткових підстав для висновку про неправомірність норм «Положення про Пантеон Героїв Тернополя», погодженого рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16 серпня 2023 року № 975, яким керувалось та керується Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради в частині вчинення перешкод позивачу щодо встановлення намогильної споруди індивідуального взірця. Відтак, наведене дає підстави вважати, що дії СКП «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради щодо заборони на встановлення індивідуальної намогильної споруди на могилі ОСОБА_11 є незаконними;
обставин справи щодо встановлення місця поховання померлого (сектор, ряд, місце, вид поховання, розмір могили) мають бути підтверджені засобами доказування встановленими вищезазначеними законодавчими актами, якими є Книга реєстрації поховання (Витяг), Свідоцтво про поховання, Договір - замовлення та проектна документація кладовища, які є належними та допустимим доказами, та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. При відсутності у наданих позивачкою доказах інформації про місце поховання ОСОБА_11 , апеляційний суд дійшов висновку, що позивач обізнаний про місце поховання сина, не обґрунтувавши, які з наведених доказів підтверджують даний факт та навів надумані, не передбачені законом додаткові обґрунтування щодо неможливості встановити місце поховання, оскільки продовжуються поховання на Пантеоні, чим порушив статтю 27 Закону України «Про поховання та похоронну справу» щодо обов'язкової реєстрації кожного місця поховання в Книзі реєстрації відповідно до встановленої форми, саме перед похованням. Отже, апеляційний суд на припущеннях дійшов висновку, що позивачка обізнана де знаходиться місце поховання сина, не пославшись на встановлені законодавством докази, які такий висновок підтверджують, що є недопустимим при здійсненні правосуддя;
апеляційний суд, навівши норми законодавства, які регулюють поховання та на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, не навів жодного доводу та норми закону, що такі не підтверджують право позивача на інформацію щодо місця поховання сина та права на встановлення пам'ятника індивідуального взірця.
20 серпня 2025 року спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради через Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило:
касаційну скаргу залишити без задоволення;
оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
у суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 надав пояснення, що він був згідний на поховання свого сина на Пантеоні Героїв Тернополя, згідний з положенням про Пантеон Героїв Тернополя, а також з розмірами та уніфікацією намогильних споруд, що складається з пам'ятника, постаменту та намогильної плити, які передбачені додатком до положення про Пантеон Героїв Тернополя. Позивач ОСОБА_1 заперечує та не згідний щодо встановлення пам'ятника у формі мальтійського хреста виготовленого з природного каменю (пісковика). Інших заперечень позивач не висловлював;
поховання загиблого військовослужбовця ОСОБА_11 здійснено на спеціально відведеній ділянці кладовища з метою гідного вшанування загиблих військових на Пантеоні Героїв Тернополя;
перед визначенням місця поховання до відома родичів було доведено інформацію, що поховання здійснюється на спеціально відведеній ділянці кладовища за кошти міського бюджету на якій в подальшому будуть встановлені однакові пам'ятники для усіх загиблих військовослужбовців відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації. У випадку, якщо вони не згідні, роз'яснено, що поховання можна здійснити на цивільній частині кладовища де можна буде встановити пам'ятник індивідуального дизайну. Позивач ОСОБА_1 погодився на захоронення саме на спеціалізованій ділянці кладовища разом з іншими загиблими військовими. Вказане підтверджується виконаним договором-замовлення на організацію та проведення поховання, свідоцтвом про поховання та іншими доказами по справі;
задоволення касаційної скарги, позовних вимог позивача буде суперечити волі родичів інших загиблих захисників, котрі поховані на території військового кладовища, Пантеону Героїв Тернополя, рішенню органу місцевого самоврядування Тернопільської міської ради та порушуватиме принцип рівності умов для поховання, передбаченого пунктом 4 статті чотири Закону України «Про поховання та похоронну справу» створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;
щодо питання відведення землі слід зазначити, що Пантеон Героїв Тернополя розташований в межах існуючої земельної ділянки «Микулинецьке кладовище», площею 21.1505 га з кадастровим номером: 6110100000:09:004:0357 за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 29 , а тому необхідності виділення окремої земельної ділянки під будівництво Пантеону Героїв Тернополя з окремим кадастровим номером немає, а відтак доводи касаційної скарги щодо відсутності рішень Тернопільської міської ради, виконавчого комітету про виділення окремої земельної ділянки під Пантеон Героїв Тернополя є необґрунтованими та безпідставними;
забезпечення розумного балансу між публічними і приватними інтересами, як складова принципу пропорційності займає важливе місце, враховуючи, передусім, нормативне розташування складових цього принципу - одразу після врахування суддею завдань цивільного судочинства при розгляді справи. Тож, публічний інтерес в цивільному судочинстві обов'язково має враховуватися судом у тих справах, фактичні обставини яких це вимагають;
відповідач СКП «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради вважає, що права позивача не порушені, позовні вимоги скаржника є незаконними, суперечать вимогам чинного законодавства України, в т. ч. Закону України «Про поховання та похоронну справу», положенню про Пантеон Героїв Тернополя.
21 серпня 2025 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради через Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив:
касаційну скаргу залишити без задоволення;
оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
позивач знала про те, що місце поховання загиблого ОСОБА_11 належить до меморіального комплексу загиблих військових, а також про те, що на місці поховання ОСОБА_11 буде встановлено уніфікований з іншими могилами полеглих пам'ятник, це підтверджується показами свідків та протоколами зборів родичів загиблих героїв стосовно наміру будівництва, що встановлено судом першої інстанції;
порушене позивачем питання виходить за межі індивідуального інтересу особи. Відтак, інтерес чи бажання однієї особи не може бути важливішим інтересу суспільства;
права позивача не порушені, позовні вимоги скаржника є незаконними, суперечать вимогам чинного законодавства України, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими, прийнятими з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
21 серпня 2025 року ОСОБА_9 через Електронний суд подала відзив на касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_16 , в якому просила:
у задоволені касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити;
оскаржені судові рішення залишити без змін;
судові витрати покласти на позивача.
Відзив ОСОБА_9 на касаційну скаргу мотивовано тим, що:
приватний інтерес однієї особи у вирішенні питання гідного вшанування громадою подвигу загиблих Героїв не може перевищувати суспільного (публічного) інтересу всієї громади і держави. ОСОБА_2 є громадянкою країни агресора росії, не захотіла прийняти громадянство України. Також вона розлучена з ОСОБА_1 , вони разом не проживали, тож і не є його правонаступником. ОСОБА_2 немає ні правового, а ні морального права втручатися у спорудження Пантеону Героїв Тернополя. Родини полеглих Героїв, зібравши підписи, зверталися до Тернопільського апеляційного суду з заявою (долучена до справи) про неприпустимість участі у процесі ОСОБА_2 , де вирішується спорудження українського військового цвинтаря;
при вручені Сповіщення про смерть Героя родинні загиблого пропонується одинарне поховання на військовому цвинтарі, так названа ділянка АТО на Микулинецькому кладовищі (назва з 2014 року і до прийняття Положення про Пантеон Героїв), або на іншому міському цвинтарі по вул. Батьківського у окремо відведеному секторі для військових поховань де надається місце для поховання родичів біля могили воїна та можливістю встановлення індивідуальної надмогильної споруди. Також повідомляється про можливість підпоховання воїна у родинне поховання, або перевезення і поховання в інші населені пункти. Всі витрати по похованні Героя фінансуються з місцевого бюджету відповідно до пункту 8 Положення про Пантеон Героїв Тернополя. Тобто, ОСОБА_17 , як і всім іншим сім'ям, які поховали своїх Героїв на Пантеоні, було відомо про те, як здійснюватиметься поховання і які є наслідки поховання воїна на Пантеоні Героїв Тернополя. Всі допитані свідки підтвердили таку інформацію та повідомили суд першої інстанції про те, що кожному було відомо про умови поховання на військовому цвинтарі і кожній родині роз'яснено таку інформацію, як представниками військомату при врученні Сповіщення про смерть, так і представниками СКП «Ритуальна служба» при укладені договору про поховання;
жодних прав ОСОБА_2 не порушено, а спірні правовідносини виникли після погодження положення «Про Пантеон Героїв Тернополя». Тобто, сім'я позивача виразила свою незгоду і почала заперечувати встановлення надгробного пам'ятника уже після того, як почало діяти вищезгадане Положення.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
01 вересня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 06 серпня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17; від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19; від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18; від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19; від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; від 15 січня 2021 року у справі № 904/5726/19 та постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 у справі № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 у справі № 21-135а15; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та його перекладом з російської на українську мову.
Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_3 № 901 від 13 квітня 2023 року, у період з 03 березня 2023 року до 23 березня 2023 року ОСОБА_11 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
ОСОБА_11 , будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність щодо захисту незалежності України, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання бойового завдання, що підтверджується сповіщенням сім'ї № 2736 від 26 лютого 2023 року, а також довідкою про причину смерті від 26 березня 2023 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Позивач надав суду свідоцтво про поховання реєстраційний номер 1229 від 28 березня 2023 року, що видане ОСОБА_2 як користувачу одинарного місця на ділянці АТО Микулинецького кладовища, розміщеного в м. Тернополі, де 29 березня 2023 року здійснено поховання ОСОБА_11 .
У встановленні намогильної споруди індивідуального взірця на могилі ОСОБА_11 родині позивача відмовлено, що, на думку позивача, підтверджується заявою ОСОБА_2 на ім'я міського голови Надала С. В. від 25 вересня 2023 року та відповіддю на таке звернення № 23555-Ф/2023 від 23 жовтня 2023 року.
Згідно з витягом з Державного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-7400404322023, сформованого 02 червня 2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:09004:0357, загальною площею 21,1505 га, що розташована за адресою: вул. Микулинецька, м. Тернопіль , перебуває у комунальній власності; вид цільового призначення земельної ділянки: 03.12 Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування. Додатком до цього витягу є кадастровий план земельної ділянки.
Рішенням Тернопільської міської ради № 8/26/36 від 09 червня 2023 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель м. Тернополя, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:09004:0357, загальною площею 21,1505 га, яка надана СКП «Ритуальна служба» у постійне користування для обслуговування та утримання міського кладовища за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька .
Державна реєстрація права постійного користування указаною земельною ділянкою за СКП «Ритуальна служба» підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 336047506 від 19 червня 2023 року.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від № 1027 від 30 листопада 2016 року «Про виділення території під меморіальний комплекс» погоджено СКП «Ритуальна служба» використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29 , що також узгоджується з викопіюванням з топографо-геодезичного плану м. Тернополя.
Наказом начальника СКП «Ритуальна служба» Тлумацького С. № 24 від 08 березня 2022 року «Про впорядкування поховання військових» передбачено здійснення поховання загиблих військових у війні Російської Федерації проти України на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичних операціях, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у 2 світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29 .
Режим земельної ділянки, на якій здійснено поховання ОСОБА_11 , узгоджений зазначеним вище рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від № 1027 від 30 листопада 2016 року та у подальшому підтверджений наказом СКП «Ритуальна служба» № 24 від 08 березня 2022 року, що відповідає зазначеним вище положенням статті 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу».
З метою реалізації положень Закону наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року № 193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за № 1110/9709, затверджені такі документи: типове положення про ритуальну службу в Україні; необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг; необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення; порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (далі за текстом - Порядок).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що є керівником СКП «Ритуальна служба». Свідок показав, що родичі загиблих після отримання сповіщення та свідоцтва про смерть звертаються до СКП «Ритуальна служба». При цьому працівник ТЦК, який вручає сповіщення сім'ї, пропонує на вибір можливість поховання на тій частині кладовища, що виділена для військових поховань, чи в цивільній частині кладовища. Документи щодо загиблого ОСОБА_11 оформлювала його мати ОСОБА_2 , якій так само, як і усім іншим, було надане право вибору та повідомлено про уніфікацію намогильних споруд на військовому кладовищі. ОСОБА_2 не висловлювала жодних заперечень і її сина поховали на тій частині кладовища, де на цей час створений Пантеон Героїв Тернополя. Зазначив, що поховання сина позивача здійснювалось у березні 2023 року, а про Алею Слави , яку у подальшому вирішили перейменувати на Пантеон Героїв, вже було відомо у лютому 2023 року. Також ОСОБА_2 була у вайбер-групі родичів загиблих, де усі ці питання теж обговорювались. Зауважив, що ОСОБА_2 з проханням встановити індивідуальну намогильну споруду на могилі сина до відповідача не зверталась. Також пояснив, що розмір самих могил відповідає вимогам законодавства, меншим є лише розмір надгробку. Указане викликане великою кількістю загиблих воїнів та незначною площею земельної ділянки. Зауважив, що змінити розмір намогильної споруди сина позивача не буде можливо, оскільки це призведе до порушення цілісності сусідніх могил.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила, що є дизайнером, яка розробляла зовнішній вигляд Пантеону . Свідок показала, що наприкінці літа 2022 року вперше почула про уніфікацію могильних споруд на Пантеоні. 18 травня 2023 року свідок була присутня на зборах родичів загиблих, на яких також була присутня ОСОБА_2 . У серпні 2023 року проводились ще одні збори, а вже потім було затверджене Положення про Пантеон. Лише у листопаді 2023 року, коли вже було вирішено, як саме виглядатимуть намогильні споруди та з якого матеріалу вони будуть виготовлені, ОСОБА_2 висловила з цього приводу свої заперечення. На той час вже здійснювалось будівництво Пантеону . Пояснила, що лічильної комісії на зборах не було, однак кожен, хто бажав, мав можливість висловитись.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що унаслідок російсько-української війни загинув її син ОСОБА_22 . Сповіщення про його загибель було отримано 01 грудня 2022 року, і при його отриманні родині було повідомлено, що всі витрати на поховання несе держава, захоронення буде на Алеї Героїв, що було дуже почесно. З 20 лютого 2023 сім'ї загиблих почали приймати участь у зборах, де обговорювали проект Пантеону Героїв. Спочатку обговорювали козацькі хрести з граніту, однак такий варіант відхилили. У травні 2023 року погодили пісковик та жодних зауважень чи заперечень проти такого матеріалу члени родин загиблих не висловлювали. Після затвердження Положення про Пантеон ОСОБА_2 сказала, що не хоче, щоб був встановлений мальтійський хрест, оскільки її син був язичником. Однак зараз на могилі ОСОБА_11 стоїть дерев'яний православний хрест. При цьому розробники пропонували різні варіанти в залежності від віросповідання і можна було обрати інший, однак теж уніфікований пам'ятник.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що його син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув під час бойових дій в ході російсько-української війни та 20 серпня 2022 року був похований на ділянці для поховання загиблих воїнів в АТО Микулинецького кладовища в м. Тернополі. Перед похованням спочатку працівник ТЦК, а потім і представник СКП «Ритуальна служба» з'ясовували, де саме свідок бажає здійснити поховання сина. Роз'яснили, що якщо могила буде на військовому кладовищі, то він не зможе встановити індивідуальний пам'ятник, оскільки усі намогильні споруди будуть однакові. Зазначив, що могила його сина межує з могилою сина позивача і через даний спір на могилі його сина досі не встановлена намогильна споруда, що ранить його серце як батька. Зауважив, що будь-які зміни на могилі сина позивача призведуть до порушення цілісності могили його сина.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що її син ОСОБА_24 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , а сповіщення вона отримала 23 січня 2023 року. Коли отримувала сповіщення, то представник ТЦК одразу запитав, чи має свідок місце для поховання, а також запропонував похоронити сина на Довжанці чи на Алеї Героїв . Свідок погодилася на Алею Героїв, бо син був військовий і мав бути зі всіма військовими. У подальшому можливість вибору їй надавав і представник СКП «Ритуальна служба». Свідок була присутня на усіх зборах і ніхто з присутніх не був проти ні щодо вигляду пам'ятників, ні щодо матеріалу, з яких вони виготовлені.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що її син загинув на війні 12 грудня 2022 року та похований 16 грудня 2022 року на Микулинецькому кладовищі. Свідок та інші родичі загиблих ходили на збори, вирішували, щоб пам'ятники на Пантеоні Героїв були однаковими. На цих зборах завжди була присутня і ОСОБА_2 та ні разу не висловлювала своїх заперечень чи зауважень. На зборах спочатку обговорювали матеріал, з якого будуть виготовляти пам'ятники. Граніт не сподобався родичам загиблих, а тому прийняли рішення про пам'ятники з пісковика. На зборах був реєстр присутніх і свідок підписувалась у ньому. Також між родичами загиблих створена вайбер-група, але свідок не обізнана, чи присутня у цій групі ОСОБА_2 . Зазначила, що на могилі сина позивача досі не встановлений пам'ятник. Так само не має намогильної споруди і на могилі її сина, що завдає їй душевних страждань.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимоги про визнання незаконними дій
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див., зокрема, постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
У справі, що переглядається:
спір виник щодо здійснення позивачем прав користувача місця поховання, зокрема на встановлення намогильної споруди;
позовні вимоги про визнання незаконними дій не є належним способом захисту, оскільки не забезпечують відновлення порушених прав позивача;
з урахуванням зазначеного, в задоволенні цих позовних вимог суди відмовили обґрунтовано, втім помилились з мотивами такої відмови. Тому в цій частині рішення судів належить змінити виклавши їх мотивувальні частини в редакції постанови касаційного суду.
Щодо позовних вимог про зобов'язання не встановлювати намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль , без згоди його близьких родичів та не чинити перешкоди у встановленні намогильної споруди індивідуального замовлення на могилі загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у межах фактично виділеної під його поховання земельної ділянки на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль .
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (частини третя, четверта, п'ята статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу»).
Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою. Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави (частина третя та четверта статті 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу»).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).
Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).
У справі, що переглядається:
при відмові у задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог зобов'язати відповідача утриматись від дій з встановлення намогильної споруди та не чинити перешкод позивачеві у встановленні намогильної споруди суд першої інстанції вважав, що ці позовні вимоги є похідними від вимог про визнання незаконними дій відповідача. Апеляційний суд погодився із рішенням суду першої інстанції в цій частині;
відповідач наголошував, що Пантеон Героїв Тернополя розташований в межах існуючої земельної ділянки «Микулинецьке кладовище» площею 21,1505 га з кадастровим номером 6110100000:09:004:0357 за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 29 , а тому необхідності виділення окремої земельної ділянки під будівництво Пантеону Героїв Тернополя з окремим кадастровим номером немає; відповідач надав договір-замовлення, укладений між спеціалізованим комунальним підприємством «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради та ОСОБА_2 на організацію та проведення поховання № 1229 від 28 березня 2023 року (т. 1. а. с. 106); також відповідачем надано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30 листопада 2016 року № 1027 «Про виділення території під меморіальний комплекс» (т. 1, а. с. 107) на підтвердження встановлення виконавчим комітетом Тернопільської міської ради як органом, уповноваженим на управління земельною ділянкою комунальної власності, відведеною під «Микулинецьке кладовище», особливих умов використання частини земельної ділянки, відведеної під «Микулинецьке кладовище» (т. 1, а. с. 107); на виконання вказаного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30 листопада 2016 року № 1027 спеціалізованим комунальним підприємством «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради прийнято наказ від 08 березня 2022 року № 24 «Про впорядкування поховань військових» (том 1, а. с. 71);
суди не з'ясували правовий режим земельної ділянки для поховання (зокрема, чи належить до місця почесних поховань), чи порушуються права позивача на використання місця поховання встановленням особливих умов використання частини земельної ділянки відведеної під «Микулинецьке кладовище», суди не врахували, що такі умови встановлюються виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, та питання про визначення належного відповідача (спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради та/або виконавчий комітет Тернопільської міської ради) у взаємозв'язку з оцінкою наявних в матеріалах доказів суди не здійснили.
За таких обставин суди по суті позов в цій частині не розглянули та зробили передчасний висновок про відмову в позовів частині позовних вимог зобов'язати відповідача утриматись від дій з встановлення намогильної споруди та не чинити перешкод позивачеві у встановленні намогильної споруди. Як наслідок судові рішення в частині позовних вимог зобов'язати відповідача утриматись від дій з встановлення намогильної споруди та не чинити перешкод позивачеві у встановленні намогильної споруди належить скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Щодо розподілу судових витрат
Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:
«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов'язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; судові рішення в частині позовних вимог зобов'язати відповідача утриматись від дій по встановленню намогильної споруди та не чинити перешкод позивачеві у встановленні намогильної споруди належить скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; судові рішення в частині позовних вимог про визнання незаконними дій належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а віншій частиніналежить залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_10 , задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради щодо визначення розміру земельної ділянки, виділеної під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль ; встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль , без згоди його близьких родичів, вчинення перешкод позивачу та членам його сім'ї щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання не встановлювати намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль , без згоди його близьких родичів та не чинити перешкоди у встановленні намогильної споруди індивідуального замовлення на могилі загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах фактично виділеної під його поховання земельної ділянки на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: вул. Микулинецька, 29, м. Тернопіль скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2025 року в скасованих частинах втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко