Ухвала
Іменем України
20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 703/4845/25
провадження № 61-13710ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2025 року у складі судді: Волосовського В. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Василенко Л. І., Сіренка Ю. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради від 18 червня 2025 року про скасування рішення Смілянської міської ради від 18 червня 2025 року № 99-80/VІІІ «Про інвентаризацію земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 »,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Смілянської міської ради Черкаської області, у якому просила суд визнати недійсним рішення Смілянської міської ради Черкаської області від 18 червня 2025 року № 99-80/VІІІ «Про інвентаризацію земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 » та визнати його таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2025 року:
відмовлено у відкритті провадження у справі;
роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності. Тобто предметом позовних вимог є питання отримання у власність земельної ділянки, що перебуває на етапі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, тобто речові права на земельну відсутні, а отже спір є публічно-правовим та підлягає розгляду адміністративним судом, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень (міської ради як органу місцевого самоврядування), який реалізує в цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2025 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі врегульовано Законом України «Про землеустрій», ЗК України та постановою КМУ від 05 червня 2019 року № 476, якою затверджено порядок проведення інвентаризації земель.
згідно зі статтею 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
у разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку;
відповідно до пункту 2 Порядку проведення інвентаризації земель - інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
пунктом 3 Порядку проведення інвентаризації земель визначено, що державна інвентаризація земель проводиться шляхом формування земельних ділянок незалежно від форми власності, визначення їх угідь та у разі потреби віднесення таких земельних ділянок до певних категорій для інформаційного наповнення Державного земельного кадастру;
згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 квітня 2023 року у справі № 300/6474/21 (провадження № К/990/1944/23) та від 26 вересня 2023 року у справі № 300/5917/21 (провадження № К/990/17401/22), приймаючи рішення про інвентаризацію земель або відмову в її проведенні, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування здійснюють владні управлінські функції, визначені законодавством у сфері землеустрою. Інвентаризація не є правовстановлюючим юридичним фактом, не змінює обсягу прав та обов'язків землекористувачів, не має безпосередніх наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення майнових чи особистих немайнових відносин. Зазначені правовідносини є публічно-правовими, а тому справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства;
апеляційний суд зробив висновок про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Смілянська міська рада Черкаської області при прийнятті оскаржуваного рішення реалізувала свої повноваження щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності в інтересах територіальної громади і спір між сторонами виник за участю суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), який реалізував у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності, а тому спір є публічно-правовим та його розгляд відноситься до компетенції адміністративних судів.
ОСОБА_1 03 листопада 2025 року через підсистему Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року, у якій,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо спір стосується права власності, набуття чи реалізації речового права на земельну ділянку, навіть у випадку, коли однією зі сторін є орган місцевого самоврядування, - він є цивільно-правовим. Зокрема, на це прямо вказано у постановах від 25 лютого 2021 року у справі № 823/56/17, від 04 липня 2018 року у справі №826/8018/17, від 23 вересня 2020 року у справі №0740/993/18. Суди попередніх інстанцій не врахували ці правові висновки;
на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо правомірності проведення інвентаризації вже сформованої земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, межі якої погоджено усіма суміжними землевласниками, і щодо якої особа звернулася із заявою про передачу у приватну власність;
судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовлено у відкритті провадження, чим позивача фактично позбавлено права на розгляд справи судом, встановленим законом. Такі дії порушують вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - право на суд, встановлений законом, практику ЄСПЛ (справи Zand v. Austria, Bellet v. France), згідно з якою обмеження доступу до суду допускається лише у виняткових випадках, не може бути непропорційним, статтю 19 Конституції України, норми статей 3, 7, 13, 15, 19 ЦПК України, та є підставами, передбаченими частиною третьою статті 411 ЦПК України, для скасування судових рішень і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції;
суди безпідставно визнали спір публічно-правовим, хоча він стосується права власності на сформовану земельну ділянку, що підтверджується кадастровим номером 711500000:02:003:0742;
відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. В контексті викладеного встановлено, що підставою позовних вимог про визнання недійсним рішення Смілянської міської ради від 18 червня 2025 року № 99-80/VIIІ «Про інвентаризацію земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 ,» - визначено порушення її прав стосовно отримання у власність земельної ділянки, площею 0,0973 га (кадастровий номер 7110500000:02:003:0742);
відповідач прийняттям спірного рішення здійснював повноваження власника землі, а позовні вимоги у цій справі направлені на захист майнового права позивача на тримання землі;
предмет спору - реалізація приватного майнового права, а не перевірка законності управлінських дій органу місцевого самоврядування. Таким чином, спір хоч і пов'язаний з оцінкою повноважень суб'єкта владних повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, проте визначальним є існування речового права у інших осіб на цю земельну ділянку, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 823/56/17;
при визначенні компетенції потрібно врахувати правовий висновок, зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 0740/993/18, відповідно до якого якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц зазначено, що «судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це і компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, що виникають із індивідуальних, цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Аналогічні позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20), від 16 червня 2020 року у справі № 756/3456/19 (провадження № 14-543цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) та інших».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року у справі № 300/6474/21 (провадження № К/990/1944/23) вказано, що:
«21. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
22. Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV, Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-III, постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476, якою затверджено Порядок проведення інвентаризації земель (далі - Порядок).
23. Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 14 Закону України "Про землеустрій" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у сфері землеустрою, належать: здійснення землеустрою, у тому числі забезпечення проведення державної інвентаризації земель.
24. Згідно зі ст. 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
25. Відповідно до п. 2 Порядку інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
26. Пунктом 3 Порядку визначено, що державна інвентаризація земель проводиться шляхом формування земельних ділянок незалежно від форми власності, визначення їх угідь та у разі потреби віднесення таких земельних ділянок до певних категорій для інформаційного наповнення Державного земельного кадастру.
27. Відповідно до п. 8 Порядку підставою для проведення інвентаризації земель є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі - виконавці), судові рішення.
Підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої розташований масив.
28. Замовниками технічної документації (далі - замовники) можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (п. 9 Порядку).
29. Відповідно до п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 Закону України «Про землеустрій».
30. Частиною 1 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI передбачено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель.
31. Верховний Суд у постанові від 18.11.2020 у справі №240/4867/18 зазначив: «…технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок - це сукупність технічних завдань, пояснювальних записок, текстових та графічних матеріалів, погоджених та затверджених в установленому законом порядку, на підставі яких органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування реалізують власну компетенцію, приймаючи рішення про віднесення земель до відповідної категорії у разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії».
32. Крім того у постанові від 11.05.2022 у справі № 808/1864/18 Верховний Суд сформулював таку позицію:
«Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що чинним законодавством України не передбачено підстав, за яких орган Держгеокадастру має право відмовити у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки, у разі якщо наявні підстави для проведення такої інвентаризації, в тому числі і за бажанням землекористувача та/або органу виконавчої влади….Отже, законодавство України не передбачає заборони проведення інвентаризації земельної ділянки після затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність/користування, адже інвентаризація земельної ділянки відповідно до статті 35 Закону України "Про землеустрій" не змінює та не встановлює прав власності/користування на земельну ділянку, а є лише спрямованою на усунення недоліків такої земельної ділянки».
33. Таким чином, приймаючи рішення про інвентаризацію земель або відмову в її проведенні, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування здійснюють владні управлінські функції, визначені законодавством у сфері землеустрою. Інвентаризація не є правовстановлюючим юридичним фактом, не змінює обсягу прав та обов'язків землекористувачів, не має безпосередніх наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення майнових чи особистих немайнових відносин. Зазначені правовідносини є публічно-правовими, а тому справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства».
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
Суди встановили, що Смілянська міська рада Черкаської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 18 червня 2025 року № 99-80/VІІІ «Про інвентаризацію земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 », реалізувала свої повноваження щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності в інтересах територіальної громади.
За таких обставин, установивши, що спір між сторонами виник за участю суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), який реалізував у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності, а тому спір є публічно-правовим, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження.
Аргумент касаційної скарги про те, що суди безпідставно визнали спір публічно-правовим, хоча він стосується права власності на сформовану земельну ділянку, що підтверджується кадастровим номером 711500000:02:003:0742 необґрунтований, оскільки рішенням Смілянської міської ради Черкаської області № 99-74/VІІІ від 18 червня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Обставин щодо оскарження цього рішення суди не становили.
Посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 823/56/17, від 04 липня 2018 року у справі № 826/8018/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 0740/993/18, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четвертої статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради від 18 червня 2025 року про скасування рішення Смілянської міської ради від 18 червня 2025 року № 99-80/VІІІ «Про інвентаризацію земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 ».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков