Справа № 604/56/25
Провадження № 2/604/135/25
20 листопада 2025 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі
головуючого судді Сидорак Г.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Адвокат Коцюба Н.Я., яка діє в інтересах позивача - ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди за пошкодження належними йому тваринами посівів, огорожі, купівлю кормів для годування корови, обстеження корови у ветеринара, у сумі 11031,76 гривень та моральної шкоди у сумі 10000,00 гривень. В обґрунтування позову зазначила, що впродовж тривалого часу належна ОСОБА_2 велика рогата худоба - бики, постійно випасаються без нагляду та без жодного припону на пасовищі, а також на інших земельних ділянках, серед яких є і земельна ділянка позивача. Бики знищують посіви та господарські рослини, чим відповідно завдано ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді пошкодженої огорожі та знищених посівів на суму 4350,00 грн. Належні відповідачу бики, які випасаються без нагляду, спричиняють страх у позивача ходити по вулиці та випасати свою корову на пасовищі, оскільки вона переживає за своє життя та життя своїх рідних. В результаті неконтрольованого випасу відповідачем своєї худоби, позивач не може випасати та взагалі виганяти на вулицю свою корову, оскільки є ризик отримання тілесних ушкоджень. Відповідно позивач ОСОБА_1 змушена нести додаткові витрати з закупівлі кормів для своєї корови, так як не може її випасати на пасовищі. На думку представника позивача, відповідач свідомо нехтує порядком належного поводження з ВРХ (биками), оскільки вже неодноразово за такі дії притягався до адміністративної відповідальності; він не вчиняє жодних дій, спрямованих на безпеку оточуючих. Адвокат зазначає, що внаслідок триваючих неправомірних дій відповідача - неналежного утримання ВРХ (биків), безнаглядне випасання на непристосованій території, позивач ОСОБА_1 терпить постійні побоювання щодо себе та випасу своєї худоби на громадському пасовищі, в результаті чого їй завдаються стрес, нервові напруження, зміни у звичайному життєвому ритмі, моральні страждання та психологічні переживання, що призводять до погіршення здоров'я позивача (очний біль та супутні захворювання очей). За таких обставин, на думку представника, наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діяннями відповідача та спричиненням моральної шкоди позивачу, яку вона оцінює у 10000,00 грн. У 2024 році позивачем з метою належного догляду за своєю коровою, яка була тільною, та яку позивач із-за неправомірних дій відповідача не могла належно випасати весною, літом та восени, було придбано кормів на 6460,00 грн. Зазначає, що впродовж 2024 року позивачем щодо неправомірних дій відповідача було подано в поліцію більше 10 заяв про вчинення відповідачем кримінальних правопорушень та направлено заяви до Підволочиської селищної ради Тернопільської області. З покликанням на ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 2, ст. 15 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, ч. 3 ст. 386, ст.ст. 1167, 1192 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про особисте селянське господарство», ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», Правила охорони праці в сільськогосподарському виробництві, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21.09.2018 №1090/32542, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18.03.2025 року відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26.06.2025 року закрито підготовче провадження у цій справі та справу призначено до судового розгляду.
20.05.2025 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнає. Вважає, що викладені у позовні заяві обставини та додані документи жодним чином не доказують позицію позивача: не надано жодних доказів завданої шкоди (фото, актів експертизи); факти побоювання позивачем виходу на вулицю спростовуються долученими доказами; відсутні докази завдання шкоди здоров'ю позивача і медичні висновки про зв'язок погіршення її зору з нервовими переживаннями та й сам факт таких переживань. Зазначає, що твердження, що відповідачем порушуються правила утримання ВРХ не відповідають дійсності, що випливає з положень ст. 30-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а Правила охорони праці в сільськогосподарському виробництві не поширюються на фізичних осіб. Відповідач просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
28.05.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що відзив відповідача жодним чином не спростовує позовних вимог, а викладені у відзиві заперечення на позовну заяву є безпідставними, неогрунтованими та не підтверджені жодними доказами.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та просили задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
За ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач на підтвердження наявності підстав для стягнення 6460,00 грн у відшкодування за за купівлю кормів для годування корови надала копії рахунків накладних про придбання висівок на ім'я ОСОБА_3 : від 01.05.2023 року на 1260,00 грн, від 17.06.2024 року на 1060,00 грн, 20.06.2023 року на 1260,00 грн, від 01.08.2024 року на 1290,00 грн, від 09.09.2024 року на 1590,00 грн. На підтвердження понесених 4350,00 грн матеріальної шкоди за пошкодження огорожі, знищення посівів та обстеження корови ветеринаром, позивач подала: копію акта виконаних робіт від 16.09.2024 року про визначення вагітності корови з квитанцією про оплату 221,76 грн, копію заяви в поліцію від 12.08.2024 року про те, що бики, належні ОСОБА_2 пошкодили їй саджанці та культури на городі на суму 1000,00 грн; копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.07.2024 року про пошкодження биками, належними ОСОБА_2 , її огорожі на городі на суму 1000,00 грн, копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.09.2024 року про те, що бики, які належать ОСОБА_2 , завдали шкоди насадженням на суму 500,00 грн; копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.09.2024 року про те, що належні ОСОБА_2 бики, завдали шкоди насадженням на суму 700,00 грн; копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.09.2024 року про те, що бики, які належать ОСОБА_2 , завдали шкоди насадженням на суму 1000,00 грн.
В судовому засіданні позивач пояснила, що її чоловік ОСОБА_3 працює на ТОВ «Агробізнес» та там трохи дешевше здійснював закупівлю висівок для годування корови у 2024 році, оскільки корову годувала в хліві, бо не могла випасати через побоювання биків. Також зазначила, що бики, які належать ОСОБА_2 , спричинили ушкодження її корові в період, коли корова була вагітною, тому викликала у зв'язку з цим ветеринара. Пояснила суду, що про протягом 2024 року вона більше 10 разів зверталася в поліцію з заявами про неправомірні дії ОСОБА_2 у зв'язку з неналежним утриманням биків, які тривалий час завдають їй шкоди.
Судом допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повідомили, що бики часто випасаються не на припоні, ОСОБА_2 залишає тварин без нагляду, у зв'язку з чим бики нападають на тварин, нищать городину на прилеглих господарствах, однак жоден з них не підтвердив завдання матеріальних збитків ОСОБА_1 чи її майну. Свідки повідомили, що про завдану шкоду знають зі слів самої позивача чи інших людей. ОСОБА_5 повідомила, що ОСОБА_1 показувала гематоми на тілі корови та розказувала, що це спричинили бики, особисто свідок не бачила нічого.
Суд критично оцінює надані позивачкою копії рахунків на придбання кормів, акту обстеження корови ветеринаром, протоколів прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, як такі що підтверджують безпосередній причинний зв'язок між завданою шкодою (придбання кормів для корови, суми завданих збитків насадженням та огорожі) та діями відповідача.
Отже, аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження матеріальної шкоди через призму зазначених вище норм законодавста, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що між діями відповідача і завданою шкодою є безпосередній причинний зв'язок та в цьому є вина відповідача, а тому в цій частині позовних вимог відмовляє.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Позивач обґрунтувала вимоги позову в цій частині тим, що внаслідок триваючих неправомірних дій відповідача - неналежного утримання ВРХ (биків), безнаглядне випасання на непристосованій території, вона терпить постійні побоювання щодо себе та випасу своєї худоби на громадському пасовищі, в результаті чого їй завдаються стрес, нервові напруження, зміни у звичайному життєвому ритмі, моральні страждання та психологічні переживання, що призводять до погіршення здоров'я позивача (очний біль та супутні захворювання очей). Спичинену моральну шкоду позивач оцінює у 10000 грн.
Утримання сільськогосподарських тварин - ВРХ в особистих селянських господарствах регулюється законами України «Про особисте селянське господарство», «Про захист тварин від жорстокого поводження» та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать сільськогосподарські та свійські тварини, зокрема коні, ВРХ, птиця та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку. Особи, які ведуть особисті селянські господарства, зобов'язані дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства.
Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлено, що умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, а також повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності тощо. Місце утримання тварин має бути обладнане таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем (ст. 7).
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду повідомили, що ВРХ, яка належить ОСОБА_2 часто випасається не на прив'язі та ходить по городах людей в пошуках їжі, ОСОБА_2 худобу рідко супроводжує та залишає саму. Свідок ОСОБА_5 повідомила, що навесні 2024 року допомагала ОСОБА_1 відганяти биків від її корови, які не були на припоні та перейшли через рів, вони обидві дуже злякалися, бо бики великі та виглядали агресивними.
Позивачем надано численні копії протоколів прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію до ВП №5 (сел. Підволочиськ) від позивача про те, що бики, які належать ОСОБА_2 заходять на її город, лякають її та спричиняють шкоду.
Також, судом було досліджено електронні докази: фотографії та відеозаписи, які свідчать про існування небезпеки для людей зі сторони великої рогатої худоби, яка належить ОСОБА_2 .
Разом з тим, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні посилання позивача на погіршення стану здоров'я - зору, через неправомірну бездіяльність відповідача, оскільки відповідно до наданих суду копій виписок та посвідчення інваліда 2 групи, позивач хворіє офтальмологічними захворюваннями з дитинства.
Суд також критично оцінює посилання позивача на те, що вона не може ходити по вулиці та випасати свою корову на пасовищі, так як такі підтвердилися під час судового розгляду, а навпаки, з досліджених судом електронних доказів вбачається, що позивач не була позбавлена таких можливостей.
Суд сприймає за переконливі доводи позивача щодо порушення нормальних життєвих зв'язків, адже, очевидним є те, що систематичні набіги безнаглядних биків до неї на город та господарство спричинили значний стрес, побоювання, зміну психоемоційного стану, зміни у звичайному життєвому ритмі, моральні страждання та психологічні переживання позивача.
Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин, не допускається залишати їх без нагляду.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Постановою Пленуму ВС України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено (п.5), що суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 року № 4, розглядаючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов'язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.
Згідно роз'яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.
Так, Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22) зазначив, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Суд вважає, що розмір заявленої позивачкою моральної шкоди є необґрунтованим та завищеним.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Тому, суд, враховуючи обставини, за яких позивачу була спричинена моральна шкода, глибину, тяжкість її моральних страждань, а також, виходячи з матеріального стану відповідача, та із засад розумності і справедливості, вважає за можливе стягннути з відповідача на користь позивача у відшкодування завданої моральної шкоди 4000,00 грн, оскільки саме така сума, на думку суду, буде відповідати глибині душевних та фізичних страждань позивача, та саме така сума буде відповідати принципам розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладене та вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи, що в стягненні з позивача матеріальної шкоди відмовлено, а моральну шкоду стягнено частково, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до задоволених вимог - в розмірі 484,48 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000,00 (чотири тисячі) гривень моральної шкоди.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 28 листопада 2025 року.
Суддя Сидорак Г.Б.