Справа № 595/1644/25
Провадження № 2-а/595/126/2025
27.11.2025
Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Тхорик І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Рекуш О.Р., 11 листопада 2025 року звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6072433 від 02 листопада 2025 року, винесену поліцейським ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Хробаком М.В., згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. Вважає, що дана постанова винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням норм КУпАП, при відсутності події та складу правопорушення, відсутності доказів вчинення правопорушення, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Зокрема, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 02 листопада 2025 року о 22 год. 44 хв. в с. Соколів по вул. Гостинець водій керував т/з, не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування даним т/з, а також здійснив зупинку на проїжджій частині в умовах недостатньої видимості, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху та порушив вимоги п.п.15.9, п.2.1 «а» ПДР. Однак, матеріали адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що він керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції. Вважає вищевказану постанову такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків поліцейського фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Окрім того, просить судові витрати у справі покласти на відповідача.
Ухвалою судді від 14 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20 листопада 2025 року представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Куриляк М.А. подано відзив на позовну заяву, в якій вона просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі. В обґрунтування відзиву посилається на те, що 02 листопада 2025 року поліцейським ВП № 2 Хробаком М.В. на позивача ОСОБА_2 винесено постанову серії ЕНА № 6072433 у зв'язку з тим, що він керував транспортним засобом марки «КІА К5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування даним транспортним засобом, а також здійснив зупинку на проїжджій частині в умовах недостатньої видимості, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху і порушив вимоги п.15.9, п.2.1 «а» Правил дорожнього руху та норм ч.2 ст.126 КУпАП. Вважає дану постанову правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки, зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чиномпредставився водію, проінформував його про порушення ним ПДР та попросив пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, атакож поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власниківназемних транспортних засобів.Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським булороз'яснено позивачеві його права, як громадянина України передбачені ст. 63Конституції України, ст. 268 КУпАП та відповідно до вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП.До відзиву долучено відеозаписи події, які безпосередньо стосуються позивача і вчиненого правопорушення. Вважає твердження позивача безпідставними та необґрунтованими, так як позивач керував т/з без права керування. На відео під назвою «VID_20251105_121400», починаючи з 0:01:25 хв зафіксовано т/з «KIA K5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на проїжджій частині в умовах недостатньої видимості без увімкнених габаритних вогнів. На відео під назвою «export-gjsas», починаючи з 0:00:10 сек. зафіксовано, як позивач ОСОБА_3 перебуває за кермом транспортного засобу і виходить з місця водія. На вищезазначеному відео, починаючи з 0:01:01 хв позивач говорить, що посвідчення водія біля себе не має і в мобільному застосунку «ДІЯ» також не має. Варто зауважити, що до позовної заяви доказів наявності посвідчення водія відповідної категорії на право керування т/з позивачем не долучено. На відео під назвою «export-gjsas», починаючи з 0:02:57 хв поліцейський запитує, чому в автомобілі виключені габарити і т/з зупинений на проїжджій частині при недостатній видимості, створює небезпеку для водіїв, пасажирів та інших учасників дорожнього руху. Позивач не надав жодного аргументованого пояснення щодо причини зупинки транспортного засобу без увімкнених габаритних вогнів на проїжджій частині. Також не надано жодних доказів, що така зупинка була вимушеною та відповідала вимогам ПДР України.
24 листопада 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Рекуша О.Р., на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника відповідача, в якій він просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що доводи, викладені у відзиві є необґрунтованими і такими, що не визнаються стороною позивача. Так, оскаржувана постанова винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням норм КУпАП, при відсутності події та складу правопорушення, відсутності доказів вчинення правопорушення, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Зокрема, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 02 листопада 2025 року о 22 год. 44 хв. в с. Соколів по вул. Гостинець водій керував т/з, не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування даним т/з, а також здійснив зупинку на проїжджій частині в умовах недостатньої видимості, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху та порушив вимоги п.п.15.9, п.2.1 «а» ПДР. Однак, матеріали адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції. Вважає вищевказану постанову такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків поліцейського фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6072433 від 02.11.2025, прийнятої поліцейським ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Хробаком М.В., 02 листопада 2025 року о 22:44:56 год. в с. Соколів по вул. Гостинець ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування даним т/з, також здійснив зупинку на проїжджій частині в умовах недостатньої видимості, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, порушивши п.п. 15.9, 2.1 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
За відомостями постанови до неї додається відео з реєстратора 70маі, відео з нагрудної боді камери поліцейського 857309.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Пунктом 11 ч. 1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, із постанови серії ЕНА № 6072433 від 02.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування даним т/з, також здійснив зупинку на проїжджій частині в умовах недостатньої видимості, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, порушивши п.п. 15.9, 2.1 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом та накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.п. 15.9 ПДР України зупинка забороняється: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки; и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З відеозаписів, долучених до матеріалів відзиву вбачається, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу марки «КІА», який перебував у нерухомому стані із вимкненим двигуном. За кермом вказаного т/з перебував ОСОБА_1 . Поліцейські вказали останньому, що він здійснив зупинку транспортного засобу попри дорогу і навіть габарити не виключили. Під час перевірки документів поліцейським виявлено відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії на право керування т/з, у зв'язку з чим позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Слід зазначити, що самого факту зупинки керованого позивачем транспортного засобу, а також моменту зупинки його працівниками поліції на відеозаписі, долученому до відзиву, не зафіксовано.
Окрім того, у постанові серії ЕНА № 6072433 від 02.11.2025 вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 15.9 ПДР, однак якого саме пункту не зазначено. Зміст викладеним обставинам в оскаржуваному протоколі не відповідає змісту наведеного пункту ПДР та, відповідно, не підтверджується його порушення.
Приписами підпункту а пункту 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII) поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Частина 3 статті 35 Закону №580-VIII передбачає, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби .
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У межах даної справи, суб'єкт владних повноважень не надав доказів, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги ПДР.
Так, відповідно до ч. 2 ст.126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, під керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Чинне законодавство, в т.ч. й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові ВС від 20.02.2019 № 404/4467/16-а, зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, вказані обставини виключають склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та унеможливлюють притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Відтак, склад правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, в діях позивача не доведений.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.
У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов є підставним, відтак постанова серії ЕНА № 6072433 від 02.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн, винесена поліцейським відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Хробаком М.В. підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином із відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області слід стягнути судові витрати у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 19, 61 Конституції України, ст. ст. 9, 121, 245, 247, 251, 279, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст.2 ,5, 9, 72-77, 122, 139, 159, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 6072433 від 02 листопада 2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн на ОСОБА_1 , винесену поліцейським відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Хробаком М.В. скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 40108720.
Суддя: І. І. Тхорик