490/8239/25 28.11.2025
нп 1-кп/490/1592/2025
Центральний районний суд міста Миколаєва
Справа № 490/8239/25
про продовження строку тримання під вартою
28 листопада 2025 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні №62024150010002970 стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Скрипчин Козелецького району Чернігівської області, громадянин України, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді навідника 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос»,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,
за участю прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, застосованого ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21.08.2025. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились; застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам; крім того, прокурор послався на приписи ч. 8 ст. 176 КПК України.
Прокурор клопотання підтримав в повному обсязі.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання; захисник зазначив, що клопотання необґрунтоване, існування ризиків не доведено, достатнім буде застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із носінням засобу електронного контролю; обвинувачений підтримав позицію захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в межах клопотання, суд прийшов до таких висновків.
Згідно з ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, а також нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21.08.2025 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.10.2025 включно; визначено заставу у розмірі 60 560,00 грн.; у разі внесення застави передбачено покладення таких обов'язків на строк до 17.10.2025: не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі с. Білецьківка Кременчуцького району Полтавської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою суду від 13.10.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11.12.2025 з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21.08.2025, якою було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Наразі, такі ризики як переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення не перестали існувати та не зменшились.
Зазначені ризики підтверджено тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, а також нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, які відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду; неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, наявність судимості, свідчать про можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За сукупності таких обставин, зокрема наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.
Крім того, суд ураховує приписи ч. 8 ст. 176 КПК України, якими визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Немає підстав вважати, що незастосування запобіжного заходу не вплине на належне виконання обвинуваченим обов'язків, визначених кримінальним процесуальним законом.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості ризиків та достатності застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не є переконливими та такими, що спростовують наведені вище висновки суду.
Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора; продовження на шістдесят днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21.08.2025, якою було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 331, 372 КПК України, суд
постановив:
- клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 задовольнити;
- продовжити строк тримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на шістдесят днів - до 26.01.2026 включно, з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21.08.2025, якою було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим - протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1