Справа № 478/32/25 Провадження №1-кп/478/42/2025
27.11.2025 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області у складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувшивши в судовому засіданні кримінальне провадження , яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024152270000540 від 18.11.2024, за обвинуваченням : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Казанка, Казанківського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, не працюючий, розведеного, маючого на утриманні одну малолітню дитину, із професійно - технічною освітою, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України , -
В провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області знаходиться знаходиться кримінальне провадження, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024152270000540 від 18.11.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України .
Ухвалою від 20.11.2024 року слідчим суддею Новобузького районного суду Миколаївської області обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 16.01.2025 року., які неоднаразово продовжувалися ухвалами Казанківського районного суду Миколаївської області.
Останній раз ухвалою від 02.10.2025 року Казанківського районного суду Миколаївської області продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 30.11.2025 року .
У судовому засіданні прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 , посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу закінчується 30.11.2025 року , з об'єктивних причин судовий розгляд справи не може бути завершений, а ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може вчинити спроби переховиватися від суду , незаконно впливати на потерпілу та свідків , які є його односельцями, тому може впливати на них, зважаючи на тяжкість покарання, що передбачена санкцією статті за інкримінований йому злочин, що спричинив загибель людини. Тому враховуючи наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч 1 ст.177 КПК України, а також те, що строк дії запобіжного заходу закінчується 30.11.2025 року , виникає необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу на 60 днів. Більш м'який вид запобіжного заходу не може запобігти настанню ризикам, зазначеним у клопотанні.
В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити та продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який вид запобіжного заходу не може запобігти настанню ризикам, зазначеним у клопотанні.
Потерпіла в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася судом належним чином, причини неявки суду невідомі .
Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою заперечували, просили відмовити у його задоволенні та змінити ОСОБА_4 на більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали судового провадження та матеріали клопотання, встановив наступне.
Ухвалою від 20.11.2024 року слідчим суддею Новобузького районного суду Миколаївської області обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 16.01.2025 року., які неоднаразово продовжувалися ухвалами Казанківського районного суду Миколаївської області.
Останній раз ухвалою від 02.10.2025 року Казанківського районного суду Миколаївської області продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 30.11.2025 року .
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання продовження строку тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 184, 199 КПК України.
Під час судового розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства, тому ухвалою від 14.01.2025 року Казанківського районного суду Миколаївської області продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 14.03.2025 року, які неоднаразово продовжувалися ухвалами Казанківського районного суду Миколаївської області.
Останній раз ухвалою від 02.10.2025 року Казанківського районного суду Миколаївської області продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 30.11.2025 року .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Розглядаючи клопотання в судовому засіданні судом встановлено, що ухвалою від 20.11.2024 року слідчим суддею Новобузького районного суду Миколаївської області обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 16.01.2025 року, які неоднаразово продовжувалися ухвалами Казанківського районного суду Миколаївської області.
Останній раз ухвалою від 07.08.2025 року Казанківського районного суду Миколаївської області продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 06 жовтня 2025 року . Даними ухвалами, як cлідчим суддею та судом встановлена доведеніть ризиків передбачених п. п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України у виді спроби переховиватися від суду , незаконно впливати на потерпілу та свідків.
На даний час ризики передбачені п. п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України у виді спроби переховиватися від суду та незаконно впливати на потерпілу та свідків у вказанному кримінальному провадженні не зникли і не зменшилися, що дає підстави суду для продовження строку дії запобіжного заходу.
У ході судового розгляду клопотання встановлено, що обвинувачений обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України , який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
При вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких ОСОБА_4 було встановлено запобіжний захід у виді тримання під вартою, не змінились, а ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує дані про особу підозрюваного, його майновий стан та стан здоров'я.
Так ОСОБА_4 розлучений, не працює, має на утриманні одну малолітню дитину, проживає за місцем реєстрації, в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості.
Не зважаючи на його позитивну характеристику за місцем проживання, наявність постійного місця проживання, він підозрюється в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, який є особливо тяжким злочином, його поведінка після безпосереднього отримання інформації про злочин, що полягала в повідомленні про напад невідомих осіб на нього та потерпілого ОСОБА_6 вказують на наявність вищевказаних ризиків.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Викладене вказує на те, що інші більш м'які запобіжні заходи, а саме цілодобовий домашній арешт, на якому наполягає сторона захисту, на думку суду, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки тяжкість злочину та санкція, яка за нього передбачена, можуть спричинити ухилення ОСОБА_4 від суду.
Враховуючи зазначене, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на стійке переконання суду, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та зможе запобігти ризикам наявним та доведеним під час розгляду клопотання.
Враховуючи те, що ризики продовжують існувати, що запобіжний захід належним чином забезпечує відповідну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , тому підстав для його зміни не вбачається, суд вважає за необхідне дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слід продовжити.
Зважаючи на зазначене, доводи захисника , відносно ОСОБА_4 , з огляду на відомості про його особу , щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання підвартою не є слушними, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.
Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину який спричинив загибель людини, є доведеною наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким неможливо шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Керуючись ст. ст. 135, 176-178, 183, 184, 194, 291,318, 322,336, 372 КПК України, суд
Відкласти судове засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України на 11 годину 30 хвилин, 11.12.2025 року, з викликом сторін по справі, повідомити захисника та прокурора.
Етапувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що утримується в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» , для подальшої доставки до Казанківського районного суду Миколаївської області, для участі в судовому засіданні призначеному на 11 годину 30 хвилин, 11.12.2025 року.
Виконання ухвали про етапування обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що утримується в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» , для подальшої доставки до Казанківського районного суду Миколаївської області, для участі в судовому засіданні призначеному на 11 годину 30 хвилин, 11.12.2025 року покласти на РКС ГУНП в Миколаївській області , яким надати копію ухвали на виконання.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 , - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25 січня 2026 року.
Ухвала суду діє до 25 січня 2026 року .
Виконання ухвали в частині запобіжного заходу покласти на начальника ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» .
Контроль за виконанням ухвали суд покладає на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївської апеляційного суду протягом 5 днів з дня її винесення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя : ОСОБА_1