Справа № 472/1017/25
Провадження №2/472/595/25
28 листопада 2025 року с-ще Веселинове Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді - Тустановського А.О.,
за участю секретаря - Маслюк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
28 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» до Веселинівського районного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заявлені вимоги мотивують тим, що 01.03.2021 року між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10210971938, згідно якого сума кредиту складає 9001,63 грн.
Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9001,63 грн., однак відповідач звої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконувала не належним чином, у зв'язку з чим, станом на 19.08.2025 року заборгованість за кредитним договором не погашена та складає 11685,81 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 7301,77 грн., заборгованості за комісією - 4384,04 грн. Отримано оплат в сумі 1700 грн.
Просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 10210971938 від 01.03.2021 у розмірі 11685,81 грн та понесені судові витрати за сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача ТОВ «Сучасний Факторинг» в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена через оголошення, опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України та направлено на її адресу судову кореспонденцію, яка повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
28.11.2025 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.03.2020 ТОВ «Сучасний Факторинг», як кредитодавець, та ОСОБА_1 , як покупець, уклали кредитний договір № 10210971938, відповідно до якого ОСОБА_1 видано кредит у розмірі 9001,63 грн. на споживчі цілі.
Згідно з п. 2.5 кредитного договору, підписанням договору покупець надає кредитодавцю доручення здійснити перерахування суми кредиту на користь продавця в рахунок оплати товару згідно рахунку-фактури № НИЛ-1064-6288241 (а.с.20)
Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 власноруч.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 10210971938 від 01.03.2020 на ім'я ОСОБА_1 , її заборгованість перед ТОВ «Сучасний Факторинг» за кредитним договором № 10210971938 від 01.03.2020 станом на 10.08.2025 складає всього 11685,81 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 7301,77 грн., за відсотками - 4384,04 грн. Отримано оплату на суму 1700 грн. (а.с.14).
З огляду на викладені вище обставини, суд встановив, що внаслідок неналежного виконання Інтанкіною ОСОБА_1 зобов'язань за укладеним з ТОВ «Сучасний Факторинг» кредитним договором, у неї виникла заборгованість, в загальній сумі 11685,81 грн.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Вимогами ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.
Як вбачається з положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ст. ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Перевіривши розрахунок заборгованості ТОВ «Сучасний Факторинг» за кредитним договором, суд вважає, що заявлена позивачем сума боргу за кредитним договором у розмірі 11685,81 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 7301,77 гривень та заборгованості за нарахованими відсотками - 4384,04 грн. у повній мірі ґрунтується на умовах договору. Відповідач, у свою чергу, не спростувала факт наявності у неї заборгованості перед позивачем та її розмір.
Враховуючи викладені обставини суд доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Сучасний Факторинг» підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 11685,81 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2422,40 грн., сплачений позивачем при подачі позову.
Крім того, у своєму позові позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача надав суду копію договору № 20/06-СФ про надання правової допомоги від 20.06.2025, акт № 511 від 20.06.2025 прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 5000 грн.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомоги у розмірі 5000,00 грн.
На підставі викладеного і ст. ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ 35310044, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 39А) заборгованість за кредитним договором № 10210971938 від 01.03.2020 у загальному розмірі 11685 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) гривень 81 (вісімдесят одну) копійку
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ 35310044, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 39А) понесені судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський